Збірник законів, розпорядків та обіжників
Продовження третього акту збірника — «Закону з дня 16 падолиста 1918 про тимчасову адміністрацію областий ЗУНР». Якщо §§ 1–3 (ст. 6) встановили загальну спадкоємність австрійського адміністративного права й урядництва, то §§ 4–12 будують нову владну вертикаль на місцях довкола центральної постаті — українського державного повітового комісаря. Тут окреслено, хто його призначає (§§ 5–6), яку область він обіймає (§ 7), його широкі повноваження (§ 8), відносини з військом і жандармерією (§ 9), підпорядкованих йому громадських та мійських комісарів (§ 10), співпрацю з харчевими управами (§ 11) і вилучені з його компетенції ділянки (§ 12, далі на ст. 8). Угорі — колонцифра «— 6 —».
[Закон про тимчасову адміністрацію — продовження]
§ 4. Начальним орґаном політичної внутрішньої адміністрації в повіті є аж до законного уладженя сих відносин український державний повітовий комісар.
§ 5. Українського державного повітового комісаря іменує і усуває Державний Секретар внутрішних справ.
§ 6. В случаях, коли повітові національні ради або інші управнені до сего чинники виберуть повітового комісаря, потребує такий вибір затвердженя Державного Секретаріяту внутрішних справ. В случаю відмови затвердженя поступає ся після § 5.
§ 7. Український державний повітовий комісар обнимає своєю властю область дотичного політичного повіту.
§ 8. Український державний повітовий комісар має право й обовязок берегти інтересів української державности, а з окрема:
а) приймати від підвладних йому урядників і службовників приреченя на вірність Західно-Українській Народній Републиці;
б) видавати в межах істнуючих законів і розпорядків потрібні зарядженя;
в) затверджувати зарядженя адміністраційних повітових властий;
ґ) призволювати на виплату службових поборів;
д) давати цивільному населенню дозвіл носити оружіє;
е) вести нагляд над діловодством усіх йому підвладних урядів.
§ 9. В справах публичного безпеченьства підлягають повітові військові й жандармерійні команданти українському державному повітовому комісареви.
§ 10. Український державний повітовий комісар іменує громадських (сільських) і мійських комісарів. Громадські комісарі мають права бувших правительственних комісарів.
§ 11. В справах господарських співдіє український державний повітовий комісар з повітовими харчевими управами.
§ 12. З під компетенції українського державного повітового комісаря виняті: суди, почти, телеґрафи, зелізниці, саліни і домени (далі на ст. 8) …
[Закон про тимчасову адміністрацію — продовження]
§ 4. Начальним органом політичної внутрішньої адміністрації в повіті — аж до законного врегулювання цих відносин — є український державний повітовий комісар.
§ 5. Українського державного повітового комісаря призначає і звільняє Державний секретар внутрішніх справ.
§ 6. У випадках, коли повітові національні ради або інші уповноважені до цього чинники оберуть повітового комісаря, такий вибір потребує затвердження Державного Секретаріату внутрішніх справ. У разі відмови в затвердженні діють за § 5.
§ 7. Український державний повітовий комісар поширює свою владу на область відповідного політичного повіту.
§ 8. Український державний повітовий комісар має право й обов'язок берегти інтереси української державності, а зокрема:
а) приймати від підлеглих йому урядовців і службовців присягу (приречення) на вірність Західно-Українській Народній Республіці;
б) видавати в межах чинних законів і розпоряджень потрібні розпорядження;
в) затверджувати розпорядження адміністративних повітових властей;
ґ) дозволяти виплату службових винагород (поборів);
д) давати цивільному населенню дозвіл носити зброю;
е) вести нагляд над діловодством усіх підлеглих йому установ.
§ 9. У справах публічної безпеки повітові військові й жандармерійні команданти підпорядковуються українському державному повітовому комісареві.
§ 10. Український державний повітовий комісар призначає громадських (сільських) і міських комісарів. Громадські комісарі мають права колишніх урядових (правительственних) комісарів.
§ 11. У господарських справах український державний повітовий комісар співдіє з повітовими харчовими управами.
§ 12. З-під компетенції українського державного повітового комісаря вилучені: суди, пошта, телеграф, залізниці, соляні промисли (саліни) і державні маєтності (домени) (далі на ст. 8) …
- Повітовий комісар — ключова постать місцевої влади ЗУНР. Замість австрійського повітового староства (Bezirkshauptmannschaft) закон ставить на чолі повіту єдиного українського державного повітового комісаря — політичного начальника всієї внутрішньої адміністрації, призначеного й відкликуваного Державним секретарем внутрішніх справ (§ 5). Це типовий для революційної доби інструмент: швидко поставити лояльних до нової держави людей на місця, замкнувши вертикаль на центральний уряд.
- Виборний елемент (§ 6). Закон визнавав і громадську ініціативу знизу: повітові національні ради могли обрати комісаря, але такий вибір набирав чинності лише після затвердження Державним Секретаріятом; без затвердження поверталися до прямого призначення (§ 5). Так поєднано революційну самоорганізацію («національні ради», що стихійно постали по містах і повітах восени 1918) з державною субординацією.
- Повноваження (§ 8). Дуже широкі: приймати присягу від підлеглих, видавати розпорядження, затверджувати акти повітових властей, санкціонувати виплату службових винагород, наглядати за діловодством — і, прикметно, давати цивільним дозвіл носити зброю (умови воєнного часу й українсько-польської війни). Комісар — водночас адміністратор, наглядач і охоронець порядку.
- Військо й жандармерія (§ 9). У питаннях публічної безпеки повітові військові й жандармерійні команданти підлягали цивільному комісареві — спроба втримати цивільний контроль над силовими структурами навіть в умовах фронту.
- Громадські й мійські комісарі (§ 10). Нижча ланка вертикалі: повітовий комісар сам призначав сільських (громадських) і міських комісарів; ті переймали права колишніх урядових («правительственних») комісарів — тобто посадовців, яких давніше призначала австрійська влада до громад.
- Харчеві управи (§ 11). Харчеві (продовольчі) управи — органи воєнного постачання/розподілу харчів, успадковані від австрійської системи карткового забезпечення часів Першої світової війни; комісар мав із ними співдіяти, а не керувати — продовольча ділянка лишалася почасти автономною.
- Вилучення з компетенції (§ 12). Поза владою комісаря лишалися окремі державні відомства, керовані централізовано: суди (своя вертикаль — попередній акт), пошта, телеграф, залізниці (загальнодержавні мережі звʼязку й транспорту) та саліни і домени — саліни (нім. Salinen) — державні соляні промисли (Прикарпаття мало солеварні в Калуші, Долині, Болехові, Косові тощо), домени (Domänen) — державні земельні маєтності й ліси; обидві ділянки — традиційні казенні монополії, джерела державного доходу. Перелік обривається й триває на ст. 8 (§§ 13–15 завершують закон).
- Лексика: начальний орґан = головний/керівний орган; уладженє = врегулювання, упорядкування; обнимає властю = охоплює (поширює) владу; з окрема = зокрема; призволювати = дозволяти, давати згоду; побори = (тут) службові виплати, винагороди; оружіє = зброя; діловодство = ведення справ; співдіє = співпрацює, діє спільно; виняті = вилучені, виключені; дотичний = відповідний, той, якого стосується.
- Метод: сторінку відрендережено
pdftoppm -r 150 -png; текст друкований середнім кеглем, читається без дорізки. Звірено перелік повноважень § 8 (пункти а–е) та перелік вилучень § 12 (суди, почти, телеґрафи, зелізниці, саліни, домени) — продовження § 12 й кінець закону (§§ 13–15) видно вгорі ст. 8. Легке тло — просвічування звороту.