Новини ч. 8 с.10 — Архів-ІФ

Скан · факсиміле

Скан сторінки 10: Новини ч. 8 — Повний розмір ↗

Оригінал · правопис 1919 р.

Рік I. Коломия, дня 21. марта 1919. Ч. 8.

НОВИНИ — Інформаційний Щоденник

Виходить в Коломиї в годині 11. дня.

Видає Коломийська Філія Центрального Інформаційного Бюра при Директорії Української Народньої Републики. За редакцію відповідає Мик. Бобикевич. Передплата місячно 10 Грив. Ціна поодинокого числа 40 шагів.

Короткий огляд української закордонної політики.

Про українську справу ще найкраще поінформовані центральні держави. Се заслуга по части укр. пресових бюрів, передовсім „Союза визволення України", що працював в тім напрямі в Австрії, Болгарії, Німеччині й Туреччині, то знову через політичні комбінації, як от Німеччина. Видано богато брошур та написано чимало статей в часописах. Всі тодішні брошури — се збір відомостей про ґеоґрафію, історію та літературу Вкраїни, а явилися вони на мові німецькій, чеській, болгарській, хорватській, французькій, італійській, англійській, шведській, турецькій, російській, румунській та есперантській. Поважніші книжки вийшли накладом Союза В. У. Се ґеоґрафія Вкраїни — Дра Рудницького та Історія Вкраїни проф. Грушевського та граматика Сімовича — всі на мові німецькій. Відтак іде діяльність Укр. Прес. Бюра в Швайцарії (Журнал „L'Ukraine" на франц. мові) та Укр. Нац. Конґресу в Америці. (Амер. українці станули від 1915. року по стороні Антанти.) Від часу проголошення У.Н.Р. поїхали укр. диппльоматичні місії до центральних та деяких невтральних держав. Вони почали інформувати заграницю про Вкраїну. У Київі зорґанізувала укр. телеґрафне Аґентство (У. Т. А.), та з гетьманським переворотом знову праця припинилася, бо за виїмком кількох — на ті відповідальні посади посилано усяких Малоросів або й Москалів.

Аж тепер знову Директорія зорґанізувала великі місії до всіх держав Европи і в Америку. Жде нашу місію велика праця — інформувати світ про Вкраїну та переробити європейську думку, мильно інформовану досі ворогами. (Величину місії можнаб і зменшити, але за те вибрати людий відповідних, а не перших, що навинули ся під руки.) Тепер пускають ложні вісти про нашу державу Поляки, большевики та Румуни. По заграничних часописах платять Поляки великі гроші за кожну статтю, прихильну Полякам. Ті польські дідичі, що сидять у Франції, що прогуляли в Парижі своє майно, тепер настроюють французьку опінію проти нас. І ось держави Антанти — одні відносяться до нас рівнодушно (Італія), другі вижидаючою (Анґлія), треті майже прихильно (Америка, Сербія), инші ніби прихильно, як Чехи, що другою рукою піддержують наших кацапів. Одна тільки Франція явно станула по стороні Поляків. А в нас поширена думка, що Антанта — се ходяча справедливість… Така політика Франції гонить Україну до переговорів з большевиками. Се було би чи не найкращою відповіддю на таке односторонне поведення Антанти. Всі французькі місії показалися зрадливі та облудні. Члени тих місій — се або зфранцужені Поляки, або жонаті з польками, або перекуплені Поляками („пшияцеле наше" — як пише польська часопись). Через те у нас — в Західній области У. Н. Р. зродилося недовіря до всеї антанти, хоч уже Вкраїнці були готові до переговорів. На Придніпрянщині се викликало прямо ненависть до французів. Там бачать також усю облуду Франції, її коншахти з Румунами, чорносотенцями-добровольцями та польськими леґіонерами. Антантська місія (властиво польонофільська) хоче присилувати Вкраїнців, щоб дарували Полякам Львів і ще дальшу полосу Східньої Галичини. Українська делеґація рішучо відмовила. І ця рішучість збудила признання для Вкраїнців у невтральних краях. Побачили там, що Вкраїнці не бояться антанти. Нехай антанта не висилає на будуче такої нечесної місії, та нехай не думає, що як вона виграла війну, то вже має право кривдити слабого хвилево Вкраїнця…

Українські місії в краях антанти повинні звернути уваги дотичних правительствам на таке поступовання та прояснити всі для них темні, неясні місця в нашій політиці. (бз)

Польсько-вкраїнська війна.

Офіціяльний скорозвіт штабу Галицької армії з дня 18./III.

УПБ. 20./III. На північ від Львова не було нічого замітного. Біля Львова перестрілка стеж. У районі Судової Вишні стягнули Ляхи значні сили з чеського й німецького фронту, та вели вчора й нині енерґічний наступ у напрямку на Городок. Внаслідок того наші частини перед сильною перевагою польських військ мусіли відступити на становища, які займали перед початком нашого наступу. Сильний польский наступ із Судової Вишні ми відбили та захопили при цьому 10 леґіоністів та 1 скоростріл. Впрочім без змін.

Сучасна адаптація

Рік I. Коломия, 21 березня 1919. Ч. 8.

НОВИНИ — Інформаційний щоденник

Виходить у Коломиї об 11-й годині дня.

Видає Коломийська філія Центрального інформаційного бюро при Директорії Української Народної Республіки. За редакцію відповідає Мик. Бобикевич. Передплата 10 гривень на місяць. Ціна окремого числа — 40 шагів.

Короткий огляд української закордонної політики.

Про українську справу досі найкраще поінформовані центральні держави. Це почасти заслуга українських пресових бюро, передусім «Союзу визволення України», що працював у цьому напрямі в Австрії, Болгарії, Німеччині й Туреччині, а також через політичні обставини, як-от у Німеччині. Видано багато брошур і написано чимало статей у часописах. Усі тодішні брошури — це збірки відомостей про географію, історію та літературу України; виходили вони німецькою, чеською, болгарською, хорватською, французькою, італійською, англійською, шведською, турецькою, російською, румунською та есперанто. Поважніші книжки вийшли коштом «Союзу В. У.»: «Географія України» д-ра Рудницького, «Історія України» проф. Грушевського та граматика Сімовича — усі німецькою мовою. Далі — діяльність Українського пресового бюро у Швейцарії (журнал «L'Ukraine» французькою) та Українського національного конгресу в Америці. (Американські українці від 1915 року стали на бік Антанти.) Від проголошення УНР українські дипломатичні місії виїхали до центральних і деяких нейтральних держав. Вони почали інформувати закордон про Україну. У Києві було організовано українське телеграфне агентство (УТА), та з гетьманським переворотом праця знову припинилася, бо, за винятком кількох, на ці відповідальні посади посилали всіляких «малоросів» або й росіян.

Аж тепер Директорія знову організувала великі місії до всіх держав Європи й до Америки. На нашу місію чекає велика праця — інформувати світ про Україну та змінити європейську громадську думку, досі хибно сформовану ворогами. (Чисельність місії можна було б і зменшити, але натомість дібрати відповідних людей, а не перших-ліпших, що навернулися під руку.) Нині неправдиві вісті про нашу державу поширюють поляки, більшовики та румуни. У закордонних часописах поляки платять великі гроші за кожну прихильну їм статтю. Ті польські поміщики, що осіли у Франції й розтринькали в Парижі своє майно, тепер налаштовують французьку громадську думку проти нас. І ось держави Антанти: одні ставляться до нас байдуже (Італія), другі — вичікувально (Англія), треті — майже прихильно (Америка, Сербія), інші — нібито прихильно, як чехи, що другою рукою підтримують наших кацапів. Лише одна Франція явно стала на бік поляків. А в нас поширена думка, що Антанта — це сама ходяча справедливість… Така політика Франції штовхає Україну до переговорів із більшовиками. Це було б чи не найкращою відповіддю на таке однобоке ставлення Антанти. Усі французькі місії виявилися зрадливими й облудними. Члени тих місій — це або сполонізовані… тобто офранцужені поляки, або одружені з польками, або перекуплені поляками («пшияцеле наше» — «наші друзі», як пише польська газета). Через це в нас — у Західній області УНР — зродилася недовіра до всієї Антанти, хоча українці вже були готові до переговорів. На Наддніпрянщині це викликало просто ненависть до французів. Там теж бачать усю облуду Франції, її змову з румунами, чорносотенцями-добровольцями та польськими легіонерами. Антантська місія (по суті полонофільська) хоче примусити українців, щоб віддали полякам Львів і ще дальшу смугу Східної Галичини. Українська делегація рішуче відмовила. І ця рішучість викликала повагу до українців у нейтральних краях. Там побачили, що українці не бояться Антанти. Хай Антанта надалі не висилає такої нечесної місії й хай не думає, що, вигравши війну, вона вже має право кривдити тимчасово слабшого українця…

Українські місії в державах Антанти повинні звернути увагу відповідних урядів на таке поводження та прояснити всі темні, незрозумілі для них місця в нашій політиці. (бз)

Польсько-українська війна.

Офіційне зведення штабу Галицької армії від 18.III.

УПБ. 20.III. На північ від Львова нічого помітного не сталося. Під Львовом — перестрілка дозорів. У районі Судової Вишні ляхи стягнули значні сили з чеського й німецького фронту та вели вчора й сьогодні енергійний наступ у напрямку на Городок. Унаслідок цього наші частини під сильною перевагою польських військ мусили відступити на позиції, які займали перед початком нашого наступу. Сильний польський наступ із Судової Вишні ми відбили й захопили при цьому 10 легіонерів та 1 кулемет. Загалом без змін.