Покутський Вістник
Третя сторінка числа 3. «Депутація укр. Учительства» (звіт делегації вчителів до уряду ЗУНР у Станиславові, вимоги одержавлення школи), рубрика «Життя Покуття» (Маланка на фронті, мовне розпорядження повітового комісара, святкові дари соколам на фронті, збірки на військо й Червоний Хрест, датки до каси Окружної Національної Ради), військові звідомлення генштабу за 4–9 січня та розділ «Українські діла» (склад Виділу УНРади й тимчасового уряду — державних секретарів).
Ч. 3 — ПОКУТСЬКИЙ ВІСТНИК — Ст. 3.
Депутація укр. Учительства.
Депутація укр. учительства виїхала до Станиславова вже 1. січня 1919 р., щоби предложити републиканському правительству постуляти, ухвалені зїздом відпоручників в десятьох покутських шкільних комісаріятів. В склад сеї депутації входили тт.: Он. Власійчук з Яворова, М. Книш, Спірідон Терусінський і І. Герасимович з Коломиї.
Дня 2. січня с. р. удалася депутація, до котрої прилучився т. Ав. Домбровський, до президента Укр. Нац. Секретаря дра Голубовича. Тов. Власійчук представив теперішне безвихідне положення нар. учительства і якої методи боротьби постановило воно хопитися ще за давного австрійсько-польського правлїння, як що до 10. падолиста м. р. не будуть рішені найпекучійші жадання в справі поліпшення еґзистенції для нар. учительства. В кінци т. Голубовичеви [вручено] меморіял з дотаганнями, проголошеними в ч. 1. „Пок. Вістника". Мрєс. п. Голубович у відповіди зазначив, що теперішний Секретаріят знаходиться в statu demissionis і що передасть наші жадання новоибраному Секретаріятови. Тов. Домбровський застерігся в імени загалу учительства проти всяких проєктів що до реформи нар. шкільництва, а передусім проти такому, який поміщено в ч. 1. „Пок. Вістника". На це през. Голубович відповів, що йому о такім проєкті нічого невідомо.
Опісля депутація вручила меморіял також президентови Н. Ради Петрушевичеви, котрий звинився, що спішиться на засідання і доперва пізнійше може депутацію приняти і з нею поговорити. Такі відповіди обох президентів републиканського правительства зробили на членів делєґації прямо приголомшуюче враження. Однак поява 1. числа „Покутського Вістника" з учительськими жаданнями в руках послів Укр. Нац. Ради розвіяла цей песимізм у членів делєґації, а по промові посла, гуцула з Жабя, Шекерика, виєвнили їх, що величезна більшість членів Нац. Ради є рішено опрацьовані домагання нар. учительства невідклично в ній першій своїй сесії прихильно і мериторично полагодити.
Дня 3. січня с. р. повідомлено депутацію, що вона буде принята на повнім засіданню шкільної комісії. По торжественнім проклямованню ухваленого закона в справі негайної злуки обох укр. Републик, перед шкільною і многотисячною товпою народа, явилася депутація, до якої прилучилося більше товаришів, перед шкільною комісією, а її председатель, Ом. Попович, вислухавши всіх виводів, висказаних через членів депутації, отворив дискусію, в якій промовляло кілька бесідників, а опісля Попович заявив, що жадання нар. учительства уважає за оправдані і що дня 4. січня с. р. рано возьме їх комісія під нараду і ще на сім засіданню Нац. Ради предложить їй до ухвали.
Члени депутації не могли до пізного вечера лишитися в Станиславові і довідалися лишень, що Комісія ухвалила признати удержавлення народньої школи а народних учителів державними урядниками з поборами урядників чотирох ранґ з середним образованням і виплатити 25% дорожнечого додатку за 1918 р. Аж до дефінітивного, законом переведеного полагодження повисших постулятів, шкільна комісія ухвалила признати дорожнечий додаток, як слідує: а) провізоричним товаришам і товаришкам 250% до побираної платні; б) замужним учителькам 150%, а в) всім иншим 200% побираної платні від 1-го січня 1919. р. Сю ухвалу шкільної комісії відіслано до фінансової комісії, яка має предложити звіт дня 23. січня с. р. до оконечного мериторичного полагодження.
В кінци члени депутації відзиваються в сій дорозі, щоби шкільні повітові Комісарияти негайно, таки зараз, зладити статистичний виказ всіх учительських сил в своїм Комісараті з докладними датами після поданих під а) б) і в) катеґорій платні. Рівнож члени депутації просять Товаришів і Товаришок, щоби безумовно подбали, щоби цей зніт повторили в своїх часописях всі редакції; позаяк в инший спосіб неможливо всіх Товаришів і Товаришок повідомити і поінформувати о висліді початої акції. — О. Вл-ук.
Життя Покуття.
Желання з фронту. Офіцерський збір 3-го полевого курієня им. Мазепи шле в північнім поля бою щирий привіт, желання веселих свят та щасливої Маланки всім красавицям і зозулькам цілого Покуття.
Розпорядок у справі навчання. Прислухуючись домаганням цілого населення, повіт. ради. комісар Др. І. Стрийський в порозумінню зі шкільним комісарятом висляв отсей обіжник до всіх шкільних, громадських і парохіяльних урядів: А) З днем 1. січня 1919. зноситься у всіх народних та виділових школах польську мову яко внішну урядову, а на її місце вводиться українську. В українських школах обовязує українська мова також і у внутрішнім урядованню. Б) В справі навчання: В школах з українською викладовою мовою зноситься примусову до тепер науку польської мови, однак на виразне бажання батьків може бути польська мова їх дітям уділювана як надобовязковий предмет відповідно до числа дітий. Ті години науки, що звільняються через неуділювання польської мови, призначити треба на науку української мови і рахунків з узглядненням рідної історії. Поділ годин належить так уложити, щоби ізза науки надобовязкових предметів прочі діти не мали примусових перерв. У всіх школах українська мова має бути уділювана яко обовязковий предмет науки.
Святочні дари на фронт. Вп. п. дир. Лев Винницький, що належав до делєгації, яка відвезла коляду нашим соколам, розказує ось що: На зазив У. Н. Р. в Коломиї виїхала в неділю 5. 1. делєгація на фронт із святочними дарунками для війська в поли. Делєгація складалася з хорунього Вінджка, дир. Льва Винницького, о. Проця, четара Черського та селин [старшин] Семена Зінкевич й Івана Лашкевича. Поїзд прибув на місце дня 5-го о 8. год веч., де делєгація стрінулась із військ. секр. Вітовським і інтендантом Навроським. Кріа дарунків Покуття насипали тіж дари Станиславівщина та Тернопільщина. Взагалі до роздання було отсе: 60 міхів сушениць і 2900 святочних клунків із Коломийщини, 3000 булок і 8000 папіросів із Станиславова, і бочка горівки, 3 бочки меду, 1000 клґ. ковбаси з Тернополя, та 20 кар. тютюневого листя. Інтендант подав стан коломийської ґрупи, куди залучено У. С. С., гуцульську сотню й один із артилєрійних курієнів, почім уладжено точно розпіл дарунків і делєґація виїхала машиною під самі позиції, де роздано коляду ще 6-го, так, що війська одержали дарунки на Свят-Вечір. Одушевлення було велике. На принятию делєгації наша артилєрія грюкнула на ворога барабанним огнем, що тривав 2 години. Ворог зрідка відстрілювався. Хлопці тоді бадьорі й раділи, що їх не забуто, що їм прислано дарунки. Вони приходили з військом і гуторили з ними. Із загальних бажань війська заслуговують на увагу слідуючі: Потреба часописей, почти, папіросів і білля. Їсти мають до сита, та не мають що курити і читати. Взагалі коломийська ґрупа держиться добре та підбадьорена духом, а генерал Роя накивав Львовом пятами. У Львові лишився тільки Розвадовський. Наша артилєрія розбила електрівню й діткала водопроводи. Ось так Львів без світла й води небавком самий здається. — Делєґація винесла зі свого короткого побуту на фронті дуже миле враження, та привезла зі собою всім дорогим добром і добродіям дуже сердечну подяку. (Крім сього вислано ще дарунки для війська на позиції під Фельштин, біля Самбора. Ред.)
На коляду для укр. війська. Церковне братство м. Кут у порозумінню з о. Стефановичем пішло в Коляду, з якої зладу 1350 К. вислано на адресу Окр. Команди в Коломиї з призначенням для наших славних героїв, що борються за визволення України з ляцького ярма. Д. К.
На „Червоний Хрест" зложив др. В. Кассіян 150 К. і кличе Вп. пп. Нело Чернявську, Нусю Левицьку, Геню Слюзарівну.
До каси Окружної Національної Ради в Коломиї зложили добровільного податку в часі від 28. грудня 1918 до 10. січня 1919 р., в коронах: Організаційні Комітети слідуючих громад: Іваниці 850 К, Іспас (дальша рата) 510 К, Коршів (дальша рата) 126 К, повіт. Орг. Комітет Яблоновщини 3.536 К, збірка на сесії Окр. Н. Ради 312 К, кутське передмістя Коломиї 242 К, урядники скарбової Дирекції в Коломиї 85 К, персонал уряду податкового 68 К, Др. Зеновій Левицький 100 К, зелізничники стаційні в Коломиї 412 К, громадська старшина в Пилинах 12·06 К, скарбова сторожа в Коломиї 310 К, Камінка мала (коляда) 120 К, укр. Кооператива в Коломиї 135 К; разом 6.828·06 К. До дня 27. грудня 1918 зложено (виказ в чч. 8., 10., 12., 14.) 86.008·83 К, отже до 10. січня 1919 зложено 92.896 К 89 сот. — Коломия, 11. січня 1919. Окружна Національна Рада в Коломиї: Ю. Колцуняк, скарбник. В. Гвоздович, голова.
Повітове віче українського народнього учительства коломийського повіту відбудеться в Коломиї дня 26. січня 1919 р. (неділя) о год. 10-ій рано в Народнім Домі, ІІ. поверх.
Управа школи ім. Шевченка і школи ім. кн. Ольги уряджує курс для неграмотних міста Коломиї. Зголошуватись можна на той курс що неділі і свята в мійській читальни напроти церкви від год. 2—4. по пол., або в управителя школи п. Івана Гомика, вул. Новицького ч. 49.
Звідомлення укр. ґен. штабу.
З дня 4. січня 1919. На північ від Львова: Нині наступали Поляки значнійшими силами піхоти та кінноти на Сокальськім та Угнівськім фронті. Їм вдалось заняти Новосілки кардинальські та Махнів. Наші части геройським проти-наступом відкинули ворога на його давні становиска та здобули одну гармату, один скоростріл, богато муніції та коний. Ми взяли досі кільканайцять полонених; їх число зростає. Поляки потерпіли значні страти. Коло Львова: ситуація незмінена. Коло Мшани бій. Наша артилєрія не пустила польського поїзду до Львова та викликала коло Городка велику паніку.
З дня 5. січня 1919. На північ від Львова: Поляки знов перейшли в наступ коло Угнова, але ми їх відперли. Коло Львова: ситуація незмінена. Від 1. січня с. р. поїзди межи Городком і Львовом не їздять. На південь від Львова: Польські частини рабують населення і палять села в районі Городка.
З дня 8. січня 1919. На північ від Львова з ранку Поляки силою двох і пів дивізії перейшли в наступ на фронті Угринів-Маріус, Угнів-Добросин-Маґерів-Янів. Під Угриновом Поляки розбиті і заняли до 300 убитих і ранених. Ми взяли в полон 7 маш. крісів та 70 жовнірів. У Угнова бій не рішений. На фронті Добромиль-Маґерів, під натиском Поляків, наші частини відиходять на Жовкву. Раненні доблесний сотник Косак, який керував частинами на фронті. Ужиті заходи, щоби спинити рух Поляків. На Янів Поляки наступали в рос. шинелях, з укр. прапором і відзнаками. Під Львовом ситуація незмінена. На південь від Львова ситуація незмінена.
З дня 9. січня 1919. На південь від Львова: Ми продовжували в напрямі Сулимова, заняли його і відкинули Поляків в ліс. На південь від Ощева нашим немирівським загоном заняти Рава Руська. Коло Жовкви три до чотири тисячі Поляків панцирним потягом продовжували наступ здовж лінії Жовква-Куликів, по троха стіснаючи наші частини. Ужито заходів зліквідувати наступ Поляків. Коло Львова перестрілка. На південь від Львова: Коло Керниці два до три курієнів Поляків хотіли потіснити наші частини, но були відбиті. Нач. Шт. Укр. Військ: МИШКОВСЬКИЙ, полк. в. р.
Українські діла.
Виділ У. Н. Ради, котрий заступає тимчасово (до часу злуки) голову держави, складається з отсих членів Української Національної Ради: Дра Петрушевича, Дра Льва Бачинського, Гриця Дувіряка, Семена Вітика, Андрія Шміґельського, Дра Горбачевського, Дра Новаковського, о. Дра Юрика, Омеляна Поповича і Дра Окуневського.
Наше тимчасове міністерство. Виділ Української Національної Ради іменував отсих державних секретарів, що мають уряд до часу остаточного переведення злуки: Дра Голубовича — предсідателем Ради державних секретарів і державним секретарем фінансів, Дра Макуха — секр. внутрішних справ, Дра А. Артимовича — с. освіти, инж. Мирона — с. шляхів, почт і телеграфів, инж. Козаневича — с. публичних робіт, гірництва і суспільної опіки, полк. Вітовського — с. військових справ, инж. Бурачинського — с. судівництва, п. Мартинця — с. рільництва і лісництва, Дра В. Панейка — с. заграничних справ, Дра Л. Цегельського — с. без теки і тимчасовим управителем міністерства заграничних справ — до повороту Дра В. Панейка.
Земельна справа [закінчення зі стор. 3].
[…] власности напружає якнайсильнійше всі орґанізаційні і адміністраційні сили самооодвічального [відповідального] господаря і спричинює ощадність (економію) сил і матерії, не мають по гадці Герца великого значіння. Повну і безпосередну самооодвічальність приватного господаря далося би в соціялістичній суспільности заступити подіденою і посередно колективною одвічальністю. Але спонуку, яка випливає з власного інтересу, годі заступити спонукою „чести і загального добробуту".
Відповідь на поставлені питання кінчить тим, що в хліборобській продукції — як і в орґанічнім життю — не дасться приминити шаблонів, як в промисловій продукції, і що в будучині як відносини господарки, так і посідання будуть представляти ріжноманітну мішанину суспільних і індівідуальних форм господарки, відповідно до ріжнородних психольоґічних спонук. Відтак аж практичний досвід дасть нам спромогу винайти найліпші форми спілкової праці, що далися б з більшою певністю приминити до всіляких обставин.
Поки що напрям розвитку сільської господарки (а іменно парцеляція більших посілостий) ні трохи не сприяє безпосередним условинам суспільно-соціялістичного господарства, с. є. концентрації (злуці) господарств. Мимо того Герц є тої гадки, що ідея індівідуального і союзного господарства здобуде місце в найблизшій будучности і буде промощувати дорогу до соціялістичної господарки. (Дальше буде.)
Ч. 3 — ПОКУТСЬКИЙ ВІСНИК — Ст. 3.
Депутація українського вчительства.
Депутація українського вчительства виїхала до Станиславова вже 1 січня 1919 р., щоб подати республіканському урядові вимоги, ухвалені з'їздом представників десяти покутських шкільних комісаріатів. До складу делегації входили: Он. Власійчук з Яворова, М. Книш, Спиридон Терусінський та І. Герасимович з Коломиї.
2 січня ц. р. делегація, до якої долучився Ав. Домбровський, дісталася до президента — українського державного секретаря д-ра Голубовича. Тов. Власійчук виклав теперішнє безвихідне становище народного вчительства і те, яких методів боротьби воно постановило вжити ще за давнього австро-польського правління, якщо до 10 листопада минулого року не будуть розв'язані найпекучіші вимоги щодо поліпшення умов існування народних учителів. Насамкінець д-рові Голубовичу вручили меморандум із вимогами, проголошеними в ч. 1 «Покутського Вістника». У відповідь п. Голубович зазначив, що теперішній Секретаріат перебуває у відставці (statu demissionis) і передасть наші вимоги новообраному Секретаріатові. Тов. Домбровський від імені всього вчительства застеріг проти будь-яких проєктів реформи народного шкільництва, а передусім — проти того, який було вміщено в ч. 1 «Покутського Вістника». На це президент Голубович відповів, що про такий проєкт йому нічого не відомо.
Потім делегація вручила меморандум і президентові Нацради Петрушевичу, який перепросив, що поспішає на засідання і зможе прийняти делегацію та поговорити з нею лише згодом. Такі відповіді обох президентів республіканського уряду справили на членів делегації просто приголомшливе враження. Та поява 1-го числа «Покутського Вістника» з учительськими вимогами в руках послів УНРади розвіяла цей песимізм, а після промови посла — гуцула з Жаб'я Шекерика — їм стало ясно, що величезна більшість членів Нацради твердо налаштована вже на першій своїй сесії прихильно й по суті розв'язати опрацьовані вимоги народного вчительства.
3 січня ц. р. делегацію повідомили, що її приймуть на повному засіданні шкільної комісії. Після урочистого проголошення ухваленого закону про негайну злуку обох українських республік — перед шкільною комісією та багатотисячним натовпом народу — постала делегація, до якої долучилося ще більше товаришів. Її голова Ом. Попович, вислухавши всі доводи членів делегації, відкрив дискусію, в якій виступило кілька промовців, а потім заявив, що вимоги народного вчительства вважає обґрунтованими і що 4 січня ц. р. вранці комісія візьме їх на розгляд і ще на цьому засіданні Нацради подасть їх на ухвалу.
Члени делегації не могли затриматися в Станиславові до пізнього вечора й дізналися лише, що Комісія ухвалила одержавити народну школу, зробити народних учителів державними урядниками з платнею урядників чотирьох рангів із середньою освітою та виплатити 25% надбавки на дорожнечу за 1918 р. До остаточного, законом проведеного врегулювання вищезгаданих вимог шкільна комісія ухвалила надати надбавку на дорожнечу так: а) тимчасовим учителям і вчителькам — 250% до одержуваної платні; б) заміжнім учителькам — 150%, а в) усім іншим — 200% одержуваної платні від 1 січня 1919 р. Цю ухвалу шкільної комісії відіслали до фінансової комісії, яка має подати звіт 23 січня ц. р. для остаточного врегулювання справи.
Насамкінець члени делегації звертаються цим шляхом до повітових шкільних комісаріатів, щоб ті негайно склали статистичний реєстр усіх учительських сил у своєму комісаріаті з точними даними за категоріями платні а), б) і в). Так само члени делегації просять товаришів і товаришок неодмінно подбати, щоб цей звіт передрукували всі редакції їхніх часописів, бо інакше неможливо повідомити та поінформувати всіх про результати розпочатої акції. — О. Вл-ук.
Життя Покуття.
Вітання з фронту. Офіцерські збори 3-го польового куреня ім. Мазепи шлють із поля бою на півночі щирий привіт, побажання веселих свят і щасливої Маланки всім красуням і «зозулькам» усього Покуття.
Розпорядження про навчання. Дослухавшись до вимог усього населення, повітовий комісар д-р І. Стрийський у порозумінні зі шкільним комісаріатом розіслав такий обіжник до всіх шкільних, громадських і парафіяльних урядів: А) Від 1 січня 1919 в усіх народних і виділових школах скасовується польська мова як зовнішня урядова, а на її місце вводиться українська. В українських школах українська мова обов'язкова й у внутрішньому діловодстві. Б) Щодо навчання: у школах з українською мовою викладання скасовується дотеперішнє примусове вивчення польської мови; проте на виразне бажання батьків польську мову можна викладати їхнім дітям як необов'язковий предмет відповідно до кількості дітей. Години, що звільняються через скасування польської мови, треба призначити на українську мову й арифметику з урахуванням рідної історії. Розклад годин слід укласти так, щоб через необов'язкові предмети решта дітей не мала примусових перерв. У всіх школах українська мова має викладатися як обов'язковий предмет.
Святкові дари на фронт. Шановний дир. Лев Винницький, що входив до делегації, яка відвезла коляду нашим «соколам», розповідає ось що: на заклик УНРади з Коломиї в неділю 5.I виїхала делегація на фронт зі святковими дарунками для війська в полі. До делегації входили хорунжий Вінджик, дир. Лев Винницький, о. Проць, четар Черський та старшини Семен Зінкевич і Іван Лашкевич. Поїзд прибув на місце 5-го о 8-й год. вечора, де делегація зустрілася з військовим секретарем Вітовським та інтендантом Навроцьким. Крім дарунків Покуття, такі ж дари надіслали Станиславівщина й Тернопільщина. Усього до роздачі було: 60 мішків сушениць, 2900 святкових клунків із Коломийщини, 3000 булок і 8000 цигарок зі Станиславова, бочка горілки, 3 бочки меду, 1000 кг ковбаси з Тернополя та 20 кар. тютюнового листя. Інтендант повідомив стан коломийської групи, до якої залучено УСС, гуцульську сотню й один артилерійський курінь, після чого точно розподілили дарунки, і делегація автомобілем виїхала аж під самі позиції, де роздала коляду ще 6-го — так, що військо одержало дарунки на Святвечір. Захоплення було велике. На прийом делегації наша артилерія вдарила по ворогові барабанним вогнем, що тривав 2 години. Ворог зрідка відстрілювався. Хлопці тоді були бадьорі й раділи, що про них не забули, що їм прислали дарунки. Вони підходили з військом і розмовляли з ними. Із загальних побажань війська заслуговують на увагу такі: потреба часописів, пошти, цигарок і білизни. Їсти мають досхочу, але не мають що курити й читати. Загалом коломийська група тримається добре й бадьора духом, а генерал Роя «накивав п'ятами» зі Львова. У Львові лишився тільки Розвадовський. Наша артилерія розбила електростанцію й пошкодила водогони. Тож Львів без світла й води невдовзі сам здасться. — Делегація винесла з короткого перебування на фронті дуже миле враження й привезла з собою всім жертводавцям дуже сердечну подяку. (Крім цього, надіслано ще дарунки для війська на позиції під Фельштином, біля Самбора. Ред.)
На коляду для українського війська. Церковне братство м. Кути в порозумінні з о. Стефановичем влаштувало Коляду, з якої зібрані 1350 К надіслало на адресу Окружної команди в Коломиї для наших славних героїв, що борються за визволення України з польського ярма. Д. К.
На «Червоний Хрест» склав д-р В. Касіян 150 К і закликає шановних Нелю Чернявську, Нусю Левицьку та Геню Слюзарівну.
До каси Окружної Національної Ради в Коломиї склали добровільного податку від 28 грудня 1918 до 10 січня 1919 (у коронах): організаційні комітети громад — Іваниці 850 К, Іспас (дальша рата) 510 К, Коршів (дальша рата) 126 К, повітовий орг. комітет Яблунівщини 3536 К, збірка на сесії Окружної Нацради 312 К, кутське передмістя Коломиї 242 К, урядники скарбової дирекції в Коломиї 85 К, персонал податкового уряду 68 К, д-р Зеновій Левицький 100 К, залізничники станційні в Коломиї 412 К, громадська старшина в Пилипах 12,06 К, скарбова сторожа в Коломиї 310 К, Камінка Мала (коляда) 120 К, укр. кооператива в Коломиї 135 К; разом 6828,06 К. До 27 грудня 1918 зібрано (звіт у чч. 8, 10, 12, 14) 86 008,83 К, отже до 10 січня 1919 зібрано 92 896 К 89 сот. — Коломия, 11 січня 1919. Окружна Національна Рада в Коломиї: Ю. Колцуняк, скарбник. В. Гвоздович, голова.
Повітове віче українського народного вчительства Коломийського повіту відбудеться в Коломиї 26 січня 1919 (неділя) о 10-й год. ранку в Народному домі, ІІ поверх.
Управа школи ім. Шевченка та школи ім. кн. Ольги влаштовує курс для неписьменних міста Коломиї. Записатися можна щонеділі та у свята в міській читальні навпроти церкви від 2 до 4 год. пополудні або в управителя школи п. Івана Гомика, вул. Новицького, 49.
Звідомлення українського генштабу.
4 січня 1919. На північ від Львова сьогодні поляки наступали значними силами піхоти й кінноти на Сокальському й Угнівському фронтах. Їм вдалося зайняти Новосілки Кардинальські та Махнів. Наші частини геройським контрнаступом відкинули ворога на його колишні позиції та здобули одну гармату, один кулемет, багато боєприпасів і коней. Ми взяли досі понад десяток полонених; їхнє число зростає. Поляки зазнали значних втрат. Біля Львова без змін. Біля Мшани — бій. Наша артилерія не пропустила польського поїзда до Львова й викликала біля Городка велику паніку.
5 січня 1919. На північ від Львова поляки знову перейшли в наступ біля Угнова, але ми їх відбили. Біля Львова без змін. Від 1 січня ц. р. поїзди між Городком і Львовом не ходять. На південь від Львова польські частини грабують населення й палять села в районі Городка.
8 січня 1919. На північ від Львова зранку поляки силою двох з половиною дивізій перейшли в наступ на фронті Угринів — Угнів — Добросин — Магерів — Янів. Під Угриновом поляків розбито, вони втратили до 300 убитих і поранених. Ми взяли в полон 7 кулеметів і 70 вояків. Біля Угнова бій не вирішений. На фронті Добромиль — Магерів під натиском поляків наші частини відходять на Жовкву. Поранений доблесний сотник Косак, який керував частинами на фронті. Вжито заходів, щоб спинити просування поляків. На Янів поляки наступали в російських шинелях, з українським прапором і відзнаками. Під Львовом без змін. На південь від Львова без змін.
9 січня 1919. На південь від Львова ми продовжували наступ у напрямі Сулимова, зайняли його й відкинули поляків у ліс. На південь від Ощева наш немирівський загін зайняв Раву-Руську. Біля Жовкви три-чотири тисячі поляків бронепоїздом продовжували наступ уздовж лінії Жовква — Куликів, потроху тіснячи наші частини. Вжито заходів ліквідувати наступ поляків. Біля Львова перестрілка. На південь від Львова біля Керниці два-три курені поляків намагалися потіснити наші частини, але були відбиті. Нач. штабу укр. військ: МИШКОВСЬКИЙ, полк.
Українські справи.
Виділ УНРади, який тимчасово (до злуки) заступає главу держави, складається з таких членів Української Національної Ради: д-ра Петрушевича, д-ра Льва Бачинського, Гриця Дувіряка, Семена Вітика, Андрія Шміґельського, д-ра Горбачевського, д-ра Новаковського, о. д-ра Юрика, Омеляна Поповича та д-ра Окуневського.
Наш тимчасовий уряд. Виділ УНРади призначив таких державних секретарів, що урядують до остаточного проведення злуки: д-ра Голубовича — головою Ради державних секретарів і державним секретарем фінансів, д-ра Макуха — внутрішніх справ, д-ра А. Артимовича — освіти, інж. Мирона — шляхів, пошт і телеграфів, інж. Козаневича — громадських робіт, гірництва й суспільної опіки, полк. Вітовського — військових справ, інж. Бурачинського — судівництва, п. Мартинця — рільництва й лісівництва, д-ра В. Панейка — закордонних справ, д-ра Л. Цегельського — без портфеля і тимчасовим керівником міністерства закордонних справ до повернення д-ра В. Панейка.
Земельна справа [закінчення].
[…] напружує якнайсильніше всі організаційні й адміністративні сили самовідповідального господаря і спричиняє ощадність (економію) сил та матеріалів — це, на думку Герца, не має великого значення. Повну й безпосередню самовідповідальність приватного господаря в соціалістичному суспільстві можна було б замінити поділеною й посередньо колективною відповідальністю. Але спонуку, що випливає з власного інтересу, годі замінити спонукою «честі й загального добробуту».
Відповідь на поставлені питання він завершує тим, що в хліборобській продукції — як і в органічному житті — не вдасться застосувати шаблонів так, як у промисловій; що в майбутньому і відносини господарювання, і форми власності становитимуть різноманітну мішанину суспільних та індивідуальних форм господарства, відповідно до різних психологічних спонук. І лише практичний досвід дасть нам змогу винайти найкращі форми спільної праці, які з більшою певністю можна буде пристосувати до всіляких обставин.
Поки що напрям розвитку сільського господарства (а саме парцеляція більших землеволодінь) аж ніяк не сприяє безпосереднім умовам суспільно-соціалістичного господарства, тобто концентрації (об'єднанню) господарств. Попри те Герц вважає, що ідея індивідуального та об'єднаного господарювання здобуде собі місце в найближчому майбутньому і прокладатиме дорогу до соціалістичного господарства. (Далі буде.)
- постуляти — вимоги; statu demissionis (лат.) — у стані відставки; дорожнечий додаток — надбавка на дорожнечу (компенсація інфляції); провізоричний — тимчасовий.
- Голубович — Сидір Голубович (голова Ради держ. секретарів); Попович — Омелян Попович (голова шкільної комісії УНРади); Шекерик — Петро Шекерик-Доників, гуцульський діяч, посол із Жаб'я (нині Верховина).
- 3-й полевий курінь ім. Мазепи — частина УГА; Маланка — щедрий вечір (13.I); «зозульки» — тут жартівливо про дівчат.
- генерал Роя — Болеслав Роя, польський генерал; Розвадовський — Тадеуш Розвадовський, командувач польської оборони Львова.
- Виміна / похід: топоніми фронту — Сокаль, Угнів, Новосілки Кардинальські, Магерів, Янів, Жовква, Куликів, Рава-Руська, Городок, Мшана, Керниця, Сулимів — околиці Львова.
- Тимчасовий уряд ЗУНР (Рада державних секретарів, 4.I.1919): С. Голубович (голова, фінанси), І. Макух (внутр.), А. Артимович (освіта), І. Мирон (шляхи), І. Козаневич (громад. роботи), Д. Вітовський (військо), С. Бурачинський (судівництво), [М.] Мартинець (рільництво), В. Панейко (закордонні), Л. Цегельський (без портфеля).
- Фрідріх Герц, Морріс — див. примітки до с. 3.