Вісник державних законів і розпоряджень
Дев'яноста сторінка тому. Завершує Закон 77 про право громадянства — §§ 6–9 (порядок подання заяв через повітову владу, звільнення заяв вірності від гербового збору при платному розгляді самих клопотань про громадянство 100–2000 К залежно від майнового стану, збереження чинності попередніх норм про право осідку там, де закон їх не змінює, чинність з дня оголошення), підпис Виділу УНРади (Горбачевський, Петрушевич). Подає повний Розпорядок 78 Секретаріату внутрішніх справ з 10 квітня 1919 — виконавчі роз'яснення до Закону 77 (§§ 1–5: хто складає заяви, поширення заяви чоловіка на дружину й дітей, особливий порядок для службовців, які відмовились присягати, вимоги до посвідчення особи, чинність), підпис Макуха. Унизу — імпринт «З друкарні Льва Данкевича в Станиславові», що завершує Випуск 10 (обидва акти чч. 77–78 тепер опрацьовано повністю).
[продовження Закону 77]
тепер мали право свойни в одній з громад Західної Области Української Народної Республики і дальше мешкають на тій области, не можуть через приняте горожаньства в иншій державі ухилити ся від горожаньских обовязків Західної Области Української Народної Республики.
§ 6.
Постановлені в § 1. заяви має складати ся усно або письменно в повітовій політичній власти місця осідку особи. Невласновільні особи скадають сю заяву через своїх заступників. Зложенє заяви має політична власть на жаданє сторони посвідчити.
§ 7.
Заяви вірности і їх прилоги є вільні від стемплевих оплат і належитостий. Подання о признанє права горожаньства підлягають, крім приписаних до тепер стемплевих належитостий, оплаті від 100—2000 К. в міру маєткових відносин петента.
§ 8.
Обовязуючі до тепер постанови про набутє права свойни і горожаньства, та їх виконуванє і утрату остають в правній силі, о скільки не є змінені сим законом.
§ 9.
Сей закон обовязує з днем його оповіщеня, а його виконанє поручає ся Державному Секретаріятови внутрішних справ.
За Виділ Української Національної Ради: Др. Горбачевський, в. р. Др. Петрушевич, в. р.
78.
Розпорядок
Державного Секретаріяту внутрішних справ з дня 10. цвітня 1919 р. до закона з дня 8. цвітня 1919 р. ч. 77. В. д. з. р. про право горожаньства на Західній Области Української Народної Республики.
На основі закона з дня 8. цвітня 1919 р. ч. 77. В. д. з. р. про право горожаньські на Західній Области Української Народної Республики постановляєсь:
§ 1.
Заяву вибору горожаньства иншої держави і заяву вірности можуть складати всі особи без огляду на пол і родинний стан, з виїмком невласновільних осіб.
§ 2.
Заява чоловіка, вітця або незвінчаної матери має заразом успіх для жінки і дітий, о скільки вони ідуть по думці §§ 11. і 12. зак. з дня 3. грудня 1863 р. ч. 105. В. з. д. за чоловіком, вітцем чи незвінчаною матірю в праві свойни і о скільки самі не є спосібні до правних єднань.
У всіх инших разах кожда особа складає заяву сама про себе.
§ 3.
Службовці, що не зложили службового приреченя, складають заяву вірности в державнім повітовім комісаріяті, а не у власти, котрій відказали ся зложити службове приреченє. Державний повітовий комісаріят не може пастигати на бувших службовців, щоби зложили заяву вірности Українській Державі.
Кождий державний повітовий комісаріят має жадати від поодиноких урядів поазбучних виказів службовців, що не зложили приреченя з поданєм їх місця осідку і в замітці тих виказів зазначити зложенє декларації вірности. По дні 20. мая 1919 р. має він подати громаді осідку виказ осіб, що зложили заяву вірности, як і тих, що її не зложили, а вкінці і тих, що покористували ся правом вибору чужого горожаньства, до ужитку громад при укладі виборчих списків і удержуваню евіденції чужинців.
§ 4.
З посвідці зложеня заяви належить подати дані потрібні до означеня особи, отже час і місце уродженя сторони, місце її приналежности, стан, занятє і місце мешканя.
§ 5.
Сей розпорядок входить в житє з днем його оповіщеня.
Державний Секретар внутрішних справ: Др. Макух, в. р.
З друкарні Льва Данкевича в Станиславові.
[продовження Закону 77]
…мали право осідку в одній з громад Західної Області Української Народної Республіки і надалі проживають на цій території, не можуть через набуття громадянства в іншій державі ухилитися від громадянських обов'язків перед Західною Областю Української Народної Республіки.
§ 6. Заяви, передбачені § 1, подаються усно або письмово повітовій політичній владі за місцем проживання особи. Недієздатні особи подають цю заяву через своїх представників. Подання заяви політична влада на вимогу сторони засвідчує.
§ 7. Заяви про вірність та додані до них документи звільняються від гербового збору й інших платежів. Заяви про визнання права громадянства підлягають, окрім чинних досі зборів, оплаті від 100 до 2000 крон залежно від майнового стану заявника.
§ 8. Чинні досі положення про набуття права осідку й громадянства, а також їх застосування і втрату, залишаються юридично чинними, оскільки цей закон їх не змінює.
§ 9. Цей закон набуває чинності з дня його оголошення, а його виконання доручається Державному Секретаріату внутрішніх справ.
За Виділ Української Національної Ради: д-р Горбачевський, в. р. д-р Петрушевич, в. р.
78. Розпорядження
Державного Секретаріату внутрішніх справ від 10 квітня 1919 р. до закону від 8 квітня 1919 р., ч. 77 Вісника державних законів і розпоряджень, про право громадянства в Західній Області Української Народної Республіки.
На підставі закону від 8 квітня 1919 р., ч. 77 Вісника державних законів і розпоряджень, про право громадянства в Західній Області Української Народної Республіки постановляємо:
§ 1. Заяву про вибір громадянства іншої держави і заяву про вірність можуть подавати всі особи незалежно від статі й сімейного стану, за винятком недієздатних осіб.
§ 2. Заява чоловіка, батька або неодруженої матері одночасно поширюється на дружину й дітей, оскільки вони згідно з §§ 11 і 12 закону від 3 грудня 1863 р., ч. 105 Вісника законів державних, слідують за чоловіком, батьком чи неодруженою матір'ю у праві осідку і оскільки самі не здатні до самостійних правочинів.
У всіх інших випадках кожна особа подає заяву самостійно.
§ 3. Службовці, які не склали службової присяги, подають заяву про вірність у державному повітовому комісаріаті, а не в органі влади, якому відмовилися присягнути. Державний повітовий комісаріат не може примушувати колишніх службовців скласти заяву вірності Українській Державі.
Кожен державний повітовий комісаріат повинен вимагати від окремих установ абеткових переліків службовців, які не склали присяги, із зазначенням їхнього місця проживання, і в примітках цих переліків фіксувати факт подання декларації вірності. Після 20 травня 1919 р. він має подати громаді за місцем проживання перелік осіб, які подали заяву вірності, тих, хто її не подав, а також тих, хто скористався правом вибору іноземного громадянства, — для використання громадами при складанні виборчих списків і веденні обліку іноземців.
§ 4. У посвідченні про подання заяви належить вказати дані, потрібні для ідентифікації особи, а саме: час і місце народження, місце приналежності, сімейний стан, рід занять і місце проживання.
§ 5. Це розпорядження набуває чинності з дня його оголошення.
Державний Секретар внутрішніх справ: д-р Макух, в. р.
З друкарні Льва Данкевича в Станиславові.
- Кінець Випуску 10. Обидва акти зі змісту (Закон 77 + Розпорядок 78, с. 89) завершено — та сама друкарня Льва Данкевича, що й у попередніх випусках головного вісника (с. 5, с. 7, с. 42, с. 49, с. 58, с. 66).
- Розпорядок 78 — практичний механізм контролю лояльності службовців. § 3 деталізує процедуру, вже згадану в Законі 77: службовці, які відмовилися присягати українській владі, подають окрему заяву вірності через повітовий комісаріат (без примусу), а держава веде облік у формі абеткових переліків з позначками — практичний інструмент для виборчих списків і реєстру іноземців, введений паралельно з мораторієм на примус (недопущення тиску на колишніх службовців).
- Правонаступність від австрійського сімейного права. § 2 прямо посилається на австрійський закон від 3 грудня 1863 р. про право осідку (Heimatgesetz) для визначення залежного набуття громадянства дружиною й дітьми — черговий приклад використання довоєнного австрійського законодавства як юридичної основи (пор. с. 59, с. 62, с. 67, с. 75).
- Термінологія. «незвінчана мати» = неодружена мати; «невласновільна особа» = недієздатна особа; «стемплева належитість» = гербовий збір; «петент» = заявник, прохач; «пастигати» = примушувати, тиснути; «поазбучний виказ» = список в алфавітному порядку; «евіденція» = облік, реєстр.
- Метод: сторінку відрендерено
pdftoppm -r 150 -png(PDF-90 з 91); лівий стовпець (закінчення Закону 77, початок Розпорядку 78) і правий стовпець (Розпорядок 78 §§ 1–5, підпис, імпринт) прочитано з основного рендера без додаткових дорізів. Колонцифру «70» звірено. Орфографію блоку «Оригінал» збережено без виправлень.