Новини ч. 21 с.30 — Архів-ІФ

Передова сторінка числа 21. Передовиця «Ми й вони» (про соціальну природу польсько-українського протистояння на львівському фронті), зведення Галицької армії, телеграма про повстання червоноармійців у Гомелі та перехід їх на бік УНР (сотник Сосенко), засідання УНРади.

Примітка. На стор. 30 знову відбито печатку «Народний музей имени о. Йосафата Кобринського в Коломиї».

Оригінал · правопис 1919 р.

Рік I. Коломия, субота дня 5. квітня 1919. Ч. 21.

НОВИНИ — Інформаційний щоденник

Виходить у Коломиї о годині 11. дня.

Видає Коломийська Філія Центрального Інформаційного Бюра при Директорії Української Народньої Републики. За редакцію відповідає Корн. Заклинський. Передплата місячно 10 грив. Ціна поодинокого числа 40 шагів.

Ми й вони.

На львівському фронті стоять проти себе в боєвій лінії дві ворожі армії. Не тільки тому ворожі, що борються одна із другою; а ворожі цілим своїм складом, звичаями, способом думання — коротко кажучи: вороги душею й тілом.

З польського боку військо, зложене зі шляхти — дідичів, інтеліґенції та міської голоти. Шляхта боронить „своїх" широких ланів та своїх привілеїв, верховної влади в краю; польська інтеліґенція бореться за привернення тих вигідних, тепленьких посад: старостів, комісарів, радників і т. д., де можна було леда як сповняти службу — звичайно в австрійсько-польській Галичині. Мійська голота знову йде до польського війська, бо там ще платять.

Та польська шляхта й інтеліґенція, що тепер бореться з нами, вся вигодована українським хлібом; це ґаляпас на тілі українських мужицьких мас — і сей ґаляпас-паразит не хоче так легко покинути свою жертву.

З другого боку боєвої лінії — українська армія. Як Поляки знають, за що борються, за свій втрачений рай в Галичині, так само українське військо знає, за що ввійшло в руки збрую і за що поливає поля своєю кровю. Це віками гноблений український мужик-чорнороб, у якого давно польська шляхта видерла землю і волю — бореться з паном-дідичем і розпаношеним польським урядником. Від дідича-поміщика відбирає свою прабатьківську землю; спаношеного польського урядника прогонює зі своєї землі за те, що сей робив усе життя на шкоду українського мужика та ще й знущався над своїм кормителем.

Дві ворожі лінії стоять одна напроти другої. — Нема між ними порозуміння; поєднання, як між вогнем і водою. Бо одна сторона хоче дальше панувати й жити чужою працею, друга рішилася радше згинути, чим вертатися в давнє пекло.

Польсько-вкраїнська війна.

Офіціяльні скорозвіти штабу галицької армії з дня 2 квітня 1919.

На всіх відтинках положення без змін. Коло Львова жива діяльність стеж. На південь від Мостиск і на півд. захід від Хирова обостороння жива діяльність артілерії.

Начальн. штабу галицьк. армії.

Українсько-російська війна.

Офіц. скорозвіти голов. ком. вкраїнських військ з дня 1. квітня.

На проскурівському напрямку без змін. Під Бердичевом обстрілювали наші гармати Лису гору, де стоїть ворожа батерія, а також стацію й місто. Під Житомиром ворог веде зі сторони Коростеня сильний наступ, котрий затримали наші війська.

На напрямку Коростень–Київ: Ворог розірвав залізницю перед Малином. На мозирському напрямку ворог обстрілював гарматним і кулеметним огнем міст на Припеті і місто Мозир. На лунинецькому напрямку ворожий панцирний поїзд обстрілював нашу заставу коло стації Горинь. На останніх фронтах без змін.

Нач. опер. відділу штабу армії.

УПБ. Станслав 3/IV. Зі штабу дієвої армії наспіла слідуюча телеграма під датою 3/IV.

Під напором укр. республиканського війська, а саме наслідком його стратеґічних маневрів, знайшлися большевицькі сили на мозирському напрямку в безвихідному положенню. Внаслідок того перша армія робітничо-селянської Республіки підняла в Гомелі повстання проти совітської влади, скинула владу і рішила перейти на наш бік. Предложення принято, обіцяно їм по скінченню боротьби з совітською владою повернути всіх перейшовших на наш бік. В першій армії пропоновано заняти стацію Калинковичі, передати коло мостів збрую і гармати і принти в Калинковичах нашу військову міліцію — та переходити партіями 200–300 чоловіків на наш бік. Перевезено на наш бік 35 гармат, збрую зноситься до мостів, що з наказу головного атамана подаю до відома.

Сотник Сосенко, старшина до доручень гол. ат.

Засідання У. Н. Ради

з дня 3. квітня с. р.

Ухвалено внесення п. Демчука, щоби скликати комісію для заграничних діл, яка розглянулаб справу розсівання неправдивих вісток про мнимий большевицький переворот в нашій державі. Опісля приступлено до справи петиції селянсько-робітничого конґресу. П. Темницький ставить внесення в імени […] (далі — на стор. 31)

Сучасна адаптація

Рік I. Коломия, субота 5 квітня 1919. Ч. 21.

НОВИНИ — Інформаційний щоденник

Виходить у Коломиї об 11-й годині дня.

Видає Коломийська філія Центрального інформаційного бюро при Директорії Української Народної Республіки. За редакцію відповідає Корн. Заклинський. Передплата 10 гривень на місяць. Ціна окремого числа — 40 шагів.

Ми й вони.

На львівському фронті стоять одна проти одної в бойовій лінії дві ворожі армії. Ворожі не лише тому, що воюють одна з одною, — а ворожі всім своїм складом, звичаями, способом мислення; коротко кажучи — вороги душею й тілом.

З польського боку — військо, складене зі шляхти-поміщиків, інтелігенції та міської голоти. Шляхта обороняє «свої» широкі лани та свої привілеї, верховну владу в краї; польська інтелігенція бореться за повернення тих вигідних, тепленьких посад — старост, комісарів, радників тощо, де можна було абияк відбувати службу, як це звично велося в австро-польській Галичині. Міська голота знову йде до польського війська, бо там ще платять.

А ця польська шляхта й інтелігенція, що тепер воює з нами, уся вигодувана українським хлібом; це паразит (ґаляпас) на тілі українських селянських мас — і цей паразит не хоче так легко полишити свою жертву.

З другого боку бойової лінії — українська армія. Як поляки знають, за що б'ються — за свій втрачений рай у Галичині, — так само й українське військо знає, за що взяло до рук зброю та за що поливає поля своєю кров'ю. Це віками гноблений український селянин-чорнороб, у якого польська шляхта давно видерла землю й волю, — він бореться з паном-поміщиком і розперезаним польським урядником. У поміщика він забирає свою прадідівську землю; розперезаного польського урядника проганяє зі своєї землі за те, що той усе життя діяв на шкоду українському селянинові та ще й знущався зі свого годувальника.

Дві ворожі лінії стоять одна проти одної. Немає між ними порозуміння; поєднання — як між вогнем і водою. Бо одна сторона хоче й далі панувати й жити чужою працею, а друга вирішила радше загинути, ніж повертатися в давнє пекло.

Польсько-українська війна.

Офіційні зведення штабу Галицької армії від 2 квітня 1919.

На всіх відтинках становище без змін. Біля Львова жвава діяльність дозорів. На південь від Мостиськ і на південний захід від Хирова — обопільна жвава діяльність артилерії.

Начальник штабу Галицької армії.

Українсько-російська війна.

Офіційні зведення головної команди українських військ від 1 квітня.

На проскурівському напрямку без змін. Під Бердичевом наші гармати обстрілювали Лису гору, де стоїть ворожа батарея, а також станцію й місто. Під Житомиром ворог веде з боку Коростеня сильний наступ, який стримали наші війська.

На напрямку Коростень–Київ: ворог розібрав залізницю перед Малином. На мозирському напрямку ворог обстрілював гарматним і кулеметним вогнем міст на Прип'яті й місто Мозир. На лунинецькому напрямку ворожий бронепоїзд обстрілював нашу заставу біля станції Горинь. На решті фронтів без змін.

Начальник оперативного відділу штабу армії.

УПБ. Станіславів, 3.IV. Зі штабу Дієвої армії надійшла така телеграма під датою 3.IV.

Під натиском українського республіканського війська — а саме внаслідок його стратегічних маневрів — більшовицькі сили на мозирському напрямку опинилися в безвихідному становищі. Через це перша армія робітничо-селянської республіки підняла в Гомелі повстання проти радянської влади, скинула владу й вирішила перейти на наш бік. Пропозицію прийнято; їм обіцяно по завершенні боротьби з радянською владою повернути всіх, хто перейшов на наш бік. У першій армії запропоновано зайняти станцію Калинковичі, передати біля мостів зброю та гармати й прийняти в Калинковичах нашу військову міліцію, а також переходити партіями по 200–300 чоловік на наш бік. На наш бік перевезено 35 гармат, зброю зносять до мостів; за наказом головного отамана доводжу це до відома.

Сотник Сосенко, старшина для доручень головного отамана.

Засідання УНРади

від 3 квітня ц. р.

Ухвалено внесення п. Демчука — скликати комісію закордонних справ, яка б розглянула справу поширення неправдивих чуток про вигаданий більшовицький переворот у нашій державі. Потім перейшли до справи петиції селянсько-робітничого конгресу. П. Темницький вносить пропозицію від імені […] (далі — на стор. 31)