Збірник законів, розпорядків та обіжників
Уся сторінка — продовження й завершення шістнадцятого акту (розпорядок Державного Секретаря Судівництва від 18 грудня 1918 про державну прокураторію). Артикули 4–11 встановлюють: порядок іменування прокурорів (Арт. 4), українські назви прокурорських органів (Арт. 5), умову присяги на вірність для збереження посади до 1 січня 1919 (Арт. 6) з дослівним її текстом (Арт. 7) і порядком складання (Арт. 8), наслідки відмови та заступництво (Арт. 9), поширення на Вищу прокураторію у Львові (Арт. 10) і відкладення утворення Генеральної прокуратури на майбутнє (Арт. 11). Внизу — лінійка: акт завершено. Угорі — колонцифра «— 17 —» і печатка Кобринського.
Арт. 4.
Старшого прокуратора, перших прокураторів, прокураторів і їх заступників іменує Державний Секретар Судівництва, заступників публичного обжалування при повітових судах іменує прокуратор (зглядно перший прокуратор, чи управитель державної прокураторії) округа.
Арт. 5.
Функціонар державної прокураторії при повітовім суді буде звати ся заступник публичного обжалування при повітовім суді Західно-Української Народної Републики, ц. к. прокураторія державна буде звати ся державна прокураторія Західно-Української Народної Републики, ц. к. висша державна прокураторія у Львові буде звати ся висша прокураторія державна Західно- Української Народної Републики.
Арт. 6.
Всі державні обвинителі остануть аж до відкликання на своїх урядових місцях в дотеперішнім характері службовім, коли найдальше до 1. січня 1919 р. зложать приреченне на вірність Західно-Українській Народній Републиці і єї законам.
Арт. 7.
Приреченне се звучить:
„Прирікаю як . . . . . бути вірним Західно-Українській Народній Републиці і повинуватись єї законам і розпорядкам.
Прирікаю на порученім мені становиску виповняти ревно, совісно і безкорисно мої службові обовязки, виконувати точно припорученя моїх зверхників, берегти урядові тайни, та все мати на увазі добро і пожиток Західно-Української Народної Републики“.
Арт. 8.
Приречення складаєть ся письменно.
Управителі державних прокураторій при окружних судах, як також заступники публичного обжалування при повітових судах складають приреченне кождий про себе, всі прочі державні обвинителі і приділені до прокураторій судові урядники спільно на однім формулярі. Заступники публичного обжалування при повітових судах пересилають своє письменне приреченне службове державному прокураторови округа. Державні прокуратори при окружних судах пересилають своє письменне приреченне службове Державному Секретареви судівництва разом зі списом всіх публичних обвинителів і приділених судових урядників свого округа, котрі приреченне аложили, як також тих, які від него відказались. Свої окремі службові приречення разом з наведеним списом мають переслати державні прокуратори округа найдальше до 7-го січня 1919 р.
Арт. 9.
Публичні обвинителі і приділені до державних прокураторій судові урядники, які відказались від зложення письменного приречення тратять свій уряд а тим самим право на виплату дальших службових поборів, яка негайно має бути замкнена. Коли управитель державної прокураторії округа відмовить зложення письменного приречення, тоді в права его входить найстарший ранґою публичний обвинитель округа і переймає діловодство як тимчасовий зверхник.
Арт. 10.
Постанови сі мають анальоґічне приреченне до Висшої Прокураторії державної у Львові.
Арт. 11.
Ґенеральну Прокураторію установиться в своїм часі (закон з 21. падолиста 1918 в справах тимчасової орґанізації судів і власти судейської) окремим розпорядком.
Арт. 4.
Старшого прокурора, перших прокурорів, прокурорів і їхніх заступників призначає Державний Секретар Судівництва; заступників публічного обвинувачення при повітових судах призначає прокурор округу (відповідно — перший прокурор чи управитель державної прокуратури).
Арт. 5.
Функціонер державної прокуратури при повітовому суді зватиметься «заступник публічного обвинувачення при повітовому суді ЗУНР»; ц.-к. державна прокуратура зватиметься «державна прокуратура ЗУНР»; ц.-к. вища державна прокуратура у Львові зватиметься «вища державна прокуратура ЗУНР».
Арт. 6.
Усі державні обвинувачі залишаються до відкликання на своїх службових місцях у попередньому службовому статусі, якщо не пізніше 1 січня 1919 складуть приречення на вірність Західно-Українській Народній Республіці і її законам.
Арт. 7.
Це приречення звучить так:
«Присягаю(сь) як ………, що буду вірним Західно-Українській Народній Республіці й коритимусь її законам і розпорядженням.
Присягаю на дорученій мені посаді виконувати ревно, сумлінно й безкорисливо свої службові обов'язки, точно виконувати доручення моїх начальників, берегти службові таємниці й завжди мати на увазі добро і користь Західно-Української Народної Республіки.»
Арт. 8.
Приречення складається письмово.
Управителі державних прокуратур при окружних судах, а також заступники публічного обвинувачення при повітових судах складають приречення кожен про себе; усі інші державні обвинувачі й приділені до прокуратур судові урядники — спільно на одному формулярі. Заступники публічного обвинувачення при повітових судах надсилають своє письмове приречення окружному державному прокуророві. Державні прокурори при окружних судах надсилають своє письмове приречення Державному Секретареві судівництва разом зі списком усіх публічних обвинувачів і приділених судових урядників свого округу, які приречення склали, а також тих, що відмовилися. Свої окремі службові приречення разом з наведеним списком окружні державні прокурори мають переслати не пізніше 7 січня 1919.
Арт. 9.
Публічні обвинувачі й приділені до державних прокуратур судові урядники, які відмовилися скласти письмове приречення, втрачають посаду, а тим самим і право на дальшу службову винагороду, виплату якої має бути негайно припинено. Якщо управитель окружної державної прокуратури відмовиться скласти письмове приречення, тоді в його права вступає найстарший за рангом публічний обвинувач округу і переймає діловодство як тимчасовий керівник.
Арт. 10.
Ці постанови аналогічно застосовуються до Вищої державної прокуратури у Львові.
Арт. 11.
Генеральну прокуратуру буде засновано свого часу (за законом від 21 листопада 1918 про тимчасову організацію судів і судової влади) окремим розпорядженням.
- Завершення прокурорського акту (Арт. 4–11). Дзеркальне до судового розпорядку зі ст. 15–16, але для прокуратури: ієрархія призначень (Секретар Судівництва призначає верхівку, окружний прокурор — заступників при повітових судах, Арт. 4); українські офіційні назви органів замість австрійських (Арт. 5); та сама умова присяги на вірність до 1 січня 1919 (Арт. 6) з ідентичним текстом приречення (Арт. 7 = текст із судового акту, ст. 15); порядок письмового складання й пересилання зі списками до 7 січня (Арт. 8); звільнення без виплат за відмову + заступництво найстаршим за рангом (Арт. 9); поширення на львівську Вищу прокуратуру (Арт. 10).
- Триступенева структура прокуратури. Акт фіксує вертикаль обвинувачення ЗУНР: заступник публічного обвинувачення при повітовому суді → державна прокуратура при окружному суді → Вища державна прокуратура у Львові. Це точна калька з австрійської системи (Staatsanwaltschaft / Oberstaatsanwaltschaft), лише перейменована на українські титули.
- Генеральна прокуратура — відкладено (Арт. 11). Прикметна згадка: найвищу ланку — Генеральну прокуратуру (при майбутньому Найвищому Суді Державному, пор. § 10 закону про суди, ст. 6) — на грудень 1918 ще не створено; її заснування відкладено «в своїм часі» окремим актом. Свідчення, що судово-правова система ЗУНР будувалася поетапно, від низових ланок угору, в умовах війни й нестачі кадрів.
- Спадкоємність кадрів. Як і скрізь у збірнику (судді — ст. 15–16, фінансовці — ст. 11, 14), держава зберігає австрійський апарат, перевіривши його присягою: усі чинні прокурори лишаються на місцях, якщо присягнуть ЗУНР; хто відмовиться — усувається без вихідних виплат.
- «публичне обжалування» / «функціонар» / «управитель прокураторії» / «приділений». Публичне обжалування / публичний обвинитель = публічне обвинувачення / прокурор; функціонар = службовець, посадовець; управитель державної прокураторії = керівник прокуратури (нім. Leiter der Staatsanwaltschaft); приділений судовий урядник = прикомандований (доданий до штату) судовий службовець; Ґенеральна Прокураторія = генеральна прокуратура (найвища ланка обвинувачення).
- Лексика: іменує = призначає; зглядно = відповідно, або ж; буде звати ся = зватиметься; остануть = залишаться; в дотеперішнім характері службовім = у попередньому службовому статусі; зложать / зложить ся = складуть / складається; прирікаю = присягаю; становиско = посада; зверхник = начальник; спис = список; відказались = відмовилися; тратять свій уряд = втрачають посаду; службові побори = службова винагорода; замкнена = припинена; найстарший ранґою = найвищий за рангом; в своїм часі = свого часу, згодом.
- Метод: сторінку відрендережено
pdftoppm -r 150 -png; текст друкований середнім кеглем, читається без дорізки. Звірено офіційні назви органів (Арт. 5), строки присяги (1 і 7 січня 1919, Арт. 6, 8), згадку Генеральної прокуратури й покликання на закон про суди від 21 падолиста 1918 (Арт. 11). У Арт. 10 у друці стоїть «приреченне» замість «примінене» — очевидна друкарська одрука (за змістом — «аналогічне застосування», як у паралельних артикулах); в адаптації виправлено. Колонцифра «— 17 —», печатка Кобринського; ліве поле біля згину засвічене просвічуванням звороту.