Збірник законів, розпорядків та обіжників
Уся сторінка — початок двадцять другого акту: РОЗПОРЯДОК Ради Державних Секретарів у справі заведення постійної кур'єрської служби при Державнім Секретаріяті (§§ 1–7; закінчення §§ 8–10 — фізично на ст. 25 = друк. «27», с. 25, через переплутаний порядок аркушів, див. с. 24). Акт запроваджує військово-кур'єрську (фельд'єгерську) мережу для зв'язку повітів із центральним урядом: п'ять головних кур'єрських станцій (Красне, Тернопіль, Станиславів, Стрий, Самбір) і детальна схема маршрутів (§ 3) з десятками містечок Галичини, далі — статус кур'єрів, леґітимації, білі пов'язки «Державний курієр», право на окреме купе в потягах і порядок передачі пошти за кур'єрською книгою. Колонцифра «— 26 —».
РОЗПОРЯДОК
Ради Державних Секретарів в справі заведення постійної служби курієрскої при Державнім Секретаріяті.
§ 1.
В ціли персведення постійної звязи поодиноких повітів з Державним Секретаріятом, та справного функціонування державного апарату, заводить ся при Державнім Секретаріяті постійну скужбу [службу] курієрску.
§ 2.
Служба курієрска обіймає всі повіти Зах. Укр. Нар. Републики. Команди окружні, зглядно повітові, а також команди двірців, про які нивше [низше] мова, мають негайно занятись єї устроєннєм після вказівок поданих в § 3. Они зіставляють відповідний склад курієрського відділу свого округа зглядно повіту. Адютант команданта є рівночасно командантом того відділу. Персональ курієрський остає на стані своєї частини, а входячи в склад української Армії підлягає всім військовим приказам.
§ 3.
Аж до дальшого зарядження уряджує ся службу курієрску в слідуючий спосіб.
В Краснім, Тернополі, Станиславові, Стрию і Самборі істнують головні курієрські стації.
а) Стація курієрська в Краснім має устроїти полученнє з Бродами та по можности з Радеховом, Камінкою Струміловою, Равою-Руською, Сокалем, Любачевом і Яворовом і передає почту курієрови з Тернополя, котрий забирає по дорозі почту із Зборова і Золочева.
б) Стація курієрська в Тернополі устроїть полученнє зі Збаражем, Підволочисками і Скалатом та висилає курієрів до Красного, Заліщик (через Теребовлю-Хоростків-Копичинці-Чортків) і Станиславова (через Бережани-Рогатин). Курієр до Заліщик забирає по дорозі почту з Теребовлі і Чорткова, курієр до Станиславова — з Бережан і Рогатина.
Військова окружна Команда в Чорткові устроїть зі свого боку курієрське полученнє з Борщевом, Бучачом і Гусятином, війскова окружна команда в Бережанах — з Перемишлянами і Підгайцями, військовий повітовий командант в Заліщиках — з Городенкою, військовий повітовий командант в Рогатині — зі Стриєм. Курієр до Стрия забирає по дорозі почту з Жидачева і Ходорова. Стаційна команда в Ходорові устроїть курієрське полученнє з Бібркою.
в) Стация [Стація] курієрська в Станиславові устроїть полученнє з Надвірною, Снятином, Долиною і Богородчанами. Курієр до Снятина забирати буде почту з Коломиї, де окружна команда має устроїти полученнє з Коссовом і Печеніжином. Курієр до Долини забирає по дорозі почту з Калуша.
г) Команда двірца в Стрию устроїть полученнє сі [зі] Сколєм і Самбором. Курієр до Самбора відбирає по дорозі почту з Дрогобича.
ґ) Стация [Стація] курієрска в Самборі устроїть полученнє з Рудками, Туркою, Сяноком і Ліском та Добромилем. Курієр до Турки відбирає по дорозі почту зі Старого Самбора. Повітова команда в Сяноці збирає евентуальну почту з дальше на захід положених повітів. Курієр до Добромиля і Рудок має їхати, як далеко доходять поїзди желізничі.
§ 4.
Курієрська служба при Державнім Секретаріяті стоїть виключно на услуги державних урядів і строго забороннює ся єї приймати почту приватну. Курієри одержуть спеціальні леґітимації, носять в службі на рамени білу перепаску з написом „Державний курієр" і печаткою повітової команди, та мають підчас службових поїздок право до осібного переділу в желізничих ваґонах. Характер службових поїздок має право контролювати кождий командант двірця.
§ 5.
Поміщеннє відділів курієрських мають після можности находитись на желізничих двірцях, в тім случаю поміщення сі визначують команданти двірців в порозумінню з цивільними начальниками стацій. В місцевостях, де курієри відбирають і передають почту в переїзді, має вона бути їм доручена і передана в ваґоні.
§ 6.
Передана курієрови почта має бути вписана до книги курієскої [курієрскої], на підставі котрої курієри передають єї дальше. Посвідченнє відбору, зглядно передачі, мають переводитись як найточнійше. При передачі і відборі почти мають курієри леґітимутись [леґітимуватись].
§ 7.
Почту курієрську до дефінітивного єї доручення має право відбирати тілько військова повітова Команда. Дорученнє почти має відбувати ся з можливою скоростию.
РОЗПОРЯДЖЕННЯ
Ради Державних Секретарів у справі заведення постійної кур'єрської служби при Державнім Секретаріаті.
§ 1.
Щоб забезпечити постійний зв'язок окремих повітів із Державним Секретаріатом і справне функціонування державного апарату, при Державнім Секретаріаті запроваджується постійна кур'єрська служба.
§ 2.
Кур'єрська служба охоплює всі повіти ЗУНР. Окружні чи повітові команди, а також команди двірців (вокзалів), про які мова нижче, мають негайно взятися за її облаштування за вказівками § 3. Вони складають відповідний кур'єрський відділ свого округу/повіту. Ад'ютант команданта є водночас командантом цього відділу. Кур'єрський персонал лишається в складі своєї частини, а входячи до української Армії, підлягає всім військовим наказам.
§ 3.
До дальшого розпорядження кур'єрську службу облаштовують так.
Головні кур'єрські станції — в Красному, Тернополі, Станиславові, Стрию і Самборі.
а) Станція в Красному налагоджує зв'язок із Бродами та (за можливості) з Радеховом, Кам'янкою-Бузькою [Камінкою Струміловою], Равою-Руською, Сокалем, Любачевом і Яворовом і передає пошту кур'єрові з Тернополя, який дорогою забирає пошту зі Зборова і Золочева.
б) Станція в Тернополі налагоджує зв'язок зі Збаражем, Підволочиськом і Скалатом та висилає кур'єрів до Красного, Заліщиків (через Теребовлю — Хоростків — Копичинці — Чортків) і Станиславова (через Бережани — Рогатин). Кур'єр до Заліщиків забирає дорогою пошту з Теребовлі і Чорткова, кур'єр до Станиславова — з Бережан і Рогатина.
Військова окружна команда в Чорткові зі свого боку налагоджує кур'єрський зв'язок із Борщевом, Бучачем і Гусятином; військова окружна команда в Бережанах — з Перемишлянами і Підгайцями; військовий повітовий командант у Заліщиках — з Городенкою; військовий повітовий командант у Рогатині — зі Стриєм. Кур'єр до Стрия забирає дорогою пошту з Жидачева і Ходорова. Станційна команда в Ходорові налагоджує зв'язок із Бібркою.
в) Станція в Станиславові налагоджує зв'язок із Надвірною, Снятином, Долиною і Богородчанами. Кур'єр до Снятина забиратиме пошту з Коломиї, де окружна команда має налагодити зв'язок із Косовом і Печеніжином. Кур'єр до Долини забирає дорогою пошту з Калуша.
г) Команда двірця в Стрию налагоджує зв'язок зі Сколем і Самбором. Кур'єр до Самбора відбирає дорогою пошту з Дрогобича.
ґ) Станція в Самборі налагоджує зв'язок із Рудками, Туркою, Сяноком і Ліськом та Добромилем. Кур'єр до Турки відбирає дорогою пошту зі Старого Самбора. Повітова команда в Сяноці збирає можливу (евентуальну) пошту з повітів, розташованих далі на захід. Кур'єр до Добромиля і Рудок має їхати настільки, наскільки доходять залізничні потяги.
§ 4.
Кур'єрська служба при Державнім Секретаріаті працює виключно на потреби державних установ, і суворо забороняється приймати нею приватну пошту. Кур'єри отримують спеціальні посвідчення (леґітимації), на службі носять на плечі білу пов'язку з написом «Державний кур'єр» і печаткою повітової команди та під час службових поїздок мають право на окреме купе в залізничних вагонах. Характер службових поїздок має право контролювати кожен командант двірця.
§ 5.
Приміщення кур'єрських відділів мають по можливості бути на залізничних двірцях (вокзалах); у такому разі приміщення визначають команданти двірців у згоді з цивільними начальниками станцій. У місцевостях, де кур'єри відбирають і передають пошту проїздом, її має бути вручено й передано просто у вагоні.
§ 6.
Передану кур'єрові пошту має бути вписано до кур'єрської книги, на підставі якої кур'єри передають її далі. Посвідчення відбору й передачі мають провадитися якнайточніше. Під час передачі й відбору пошти кур'єри мають пред'являти посвідчення (леґітимуватися).
§ 7.
Кур'єрську пошту до остаточного її вручення має право відбирати тільки військова повітова команда. Вручення пошти має відбуватися з якомога більшою швидкістю.
- Двадцять другий акт — кур'єрська (фельд'єгерська) служба ЗУНР. Військово-урядова мережа для зв'язку повітів із центром в умовах, коли звичайна пошта й телеграф працювали ненадійно (пор. скарги на роботу пошт в обіжнику на ст. 25). Служба військова: персонал лишається у складі своїх частин і підлягає військовим приказам, командантом кур'єрського відділу є ад'ютант команди (§ 2); приймати приватну пошту суворо заборонено (§ 4). Закінчення (§§ 8–10: їздки 2×/тиждень, добові 15 кор., чинність негайна) — на ст. 25 = друк. «27» (с. 25).
- Маршрутна мережа (§ 3) як мапа підконтрольної ЗУНР території (грудень 1918). П'ять головних станцій — Красне, Тернопіль, Станиславів, Стрий, Самбір — вузли тогочасної галицької залізниці. Перелік охоплюваних містечок окреслює фактичний обшир держави на кінець 1918 р.: від Сокаля, Рави-Руської, Любачева, Яворова на пн.-зх., через Броди, Золочів, Зборів, Збараж, Підволочиськ, Скалат на сх., Тернопільщину (Теребовля, Чортків, Копичинці, Заліщики, Борщів, Бучач, Гусятин), центр (Бережани, Рогатин, Перемишляни, Підгайці, Ходорів, Жидачів, Бібрка), Прикарпаття (Станиславів, Надвірна, Калуш, Долина, Богородчани, Коломия, Снятин, Косів, Печеніжин, Городенка) до Стрия, Сколого, Дрогобича, Самбора і Лемківщини/ Бойківщини на крайньому зх. — Турка, Старий Самбір, Добромиль, Рудки, Сянок, Лісько. Львів у переліку відсутній — місто було втрачене ЗУНР ще 21 листопада 1918, що й пояснює перенесення вузла зв'язку на Красне (найближчу до Львова велику станцію, що лишалася під контролем).
- Топоніми — сучасні відповідники. Камінка Струмілова = Кам'янка-Бузька (Львівщина); Коссів = Косів; Сянок = Сянік/Sanok, Лісько = Lesko, Добромиль, Любачів, Яворів — нині здебільшого в межах Польщі (Лемківщина, Надсяння). Решта — сучасні районні центри Львівської, Тернопільської та Івано-Франківської областей.
- «Державний курієр» — однострій і привілеї. Біла наплечна перепаска з написом «Державний курієр» і печаткою повітової команди (§ 4) — розпізнавальний знак фельд'єгеря; право на окреме купе («осібний переділ») у вагоні й передача пошти просто у вагоні в дорозі (§ 5) забезпечували швидкість і недоторканність державної кореспонденції. Облік — за кур'єрською книгою з розписками про відбір/передачу (§ 6).
- Лексика: в ціли персведення = з метою забезпечення/проведення; звязь = зв'язок; поодинокі повіти = окремі повіти; заводить ся / уряджує ся = запроваджується / облаштовується; команда двірця = команда вокзалу (залізничної станції); нивше / низше = нижче; зіставляють = складають, формують; персональ = персонал, особовий склад; остає на стані своєї частини = залишається в обліковому складі своєї частини; полученнє = з'єднання, зв'язок (нім. Verbindung); устроїти = налагодити, облаштувати; перепаска на рамени = пов'язка на плечі; осібний переділ = окреме купе/відділення; поміщеннє = приміщення; в переїзді = проїздом, у дорозі; посвідченнє відбору зглядно передачі = посвідчення про відбір чи передачу; дефінітивне доручення = остаточне вручення; тілько = тільки; з можливою скоростию = з якомога більшою швидкістю; евентуальний = можливий, наявний у разі потреби.
- Метод: сторінку відрендережено
pdftoppm -r 150 -png; маршрутний блок § 3 додатково дорізано у 300 dpi (-x 300 -y 1180 -W 2150 -H 1120) для звірки десятків топонімів. Перевірено заголовок і відомство (Рада Державних Секретарів), п'ять головних станцій, усі п'ять маршрутних гнізд (а–ґ) з назвами містечок, статус персоналу (§ 2), заборону приватної пошти й атрибути кур'єра (§ 4, біла перепаска «Державний курієр»), розміщення на двірцях (§ 5), кур'єрську книгу (§ 6) і відбір військовою повітовою командою (§ 7). Колонцифра «— 26 —»; лівий нижній кут аркуша потертий (тексту не зачіпає).