Вісник державних законів і розпоряджень
Дванадцята сторінка вшитого освітнього вісника (колонцифра «— 12 —»). Завершує Обіжник Ч. 17 (Пр. 403) з с. 18 — умови 1–2 розгляду вчительських подань, застереження директорам щодо непідтверджених виказів, доручення оголосити обіжник учительським зборам (підпис Артимовича, 24 лютого 1919). Далі йде повний текст Обіжника Ч. 18 (Пр. 411) — про самовільне переходження народних учителів між повітами без згоди повітових шкільних комісарів; підписаний 15 лютого 1919, тобто раніше за Ч. 17, попри вищий порядковий номер.
[кінець Ч. 17 — Пр. 403]
дотичний учитель предложить своє подане в служ[б]овій дорозі через свою Дирекцію.
долучить до подання всі потрібні документи, на яких Секретаріят при порішеню справи мігби опертися, або що-найменше точно виповнений і потверджений Дирекцією виказ занять учителя після взірця приписаного рескриптом б. австр. Мініст. Просв. з дня 26. січня 1918. Ч. 35358/17, зглядно През. б. Шкільної Ради з д. 11. марта 1918. Ч. 44.
ПП. Директорів (Управителів) середних шкіл взиваєся, щоби подань незаосмотрених такими залучниками взагалі не предкладали Секретаріятови, при потверджуваню-же виказів занять зазначували, чи за правдивість усіх дат поданих у виказі беруть на себе повну відвічальність.
Отсей обіжник належить негайно подати до відома учительським зборам.
Станиславів, 24. лютого 1919.
Державний Секретар освіти і віроісп. Др. Артимович в. р.
Ч. 18. — Пр. 411.
Обіжник
до всіх державних повітових та повітових шкільних Комісарів в справі приниманя народних учителів з инших повітів.
В послідним часі лучають ся часто випадки, що народні учителі і учительки самовільно опускають свої дотеперішні посади, а переходять у инші повіти, де місцеві повітові комісарі, зглядно окружні шкільні інспектори їх приймають та надають учительські посади. Наслідок такий, що в деяких повітах є учительських сил зглядно подостатком, в инших зате їх забракло.
Беручи на увагу, що такий спосіб поступованя вводить безлад у наше народне шкільництво та ставить організації нашої школи поважні трудности, заряджую, що слідує:
Держ. повітовим комісарям і окр. шкільним інспекторам не вільно без дозволу Держ. Секретаріяту освіти і віроісповідань принимати до своїх повітів та надавати посади — хочби провізорично — учительським силам, занятим дотепер в инших повітах;
Учителі і учительки, які без згоди своїх попередних інспекторів, зглядно комісарів опустили свої посади а перенесли ся в инші повіти, мають найдальше до дня 30. марта постарати ся о дозвіл Держ. Секретаріяту позістати на місци; на будуче до часу, доки не упорядкують ся відносини, таких позволень у випадках заслугуючих на узгляднене буде уділяти ся лиш по вислуханю гадки пов. шкільного Комісаря повіта, в якім сила учительська була дотепер занята.
Станиславів, 15. лютого 1919.
Державний Секретар освіти і віроісп. Др. Артимович в. р.
[кінець Ч. 17 — Пр. 403]
1) відповідний учитель подасть своє подання службовим порядком через свою дирекцію.
2) додасть до подання всі потрібні документи, на які Секретаріат міг би спертися при вирішенні справи, або принаймні точно заповнену й засвідчену дирекцією довідку про зайнятість учителя за зразком, приписаним рескриптом колишнього австрійського Міністерства освіти від 26 січня 1918 р., ч. 35358/17, або президії колишньої Крайової шкільної ради від 11 березня 1918 р., ч. 44.
Панів директорів (управителів) середніх шкіл закликають не подавати Секретаріату взагалі подань, не забезпечених такими додатками, а при засвідченні довідок про зайнятість — зазначати, чи вони беруть на себе повну відповідальність за достовірність усіх наведених у довідці даних.
Цей обіжник належить негайно довести до відома учительських зборів.
Станиславів, 24 лютого 1919.
Державний Секретар освіти і віросповідань: д-р Артимович, в. р.
Ч. 18. — Пр. 411. Обіжник
до всіх державних повітових та повітових шкільних комісарів у справі прийняття народних учителів з інших повітів.
Останнім часом часто трапляються випадки, коли народні вчителі й учительки самовільно залишають свої попередні посади й переходять до інших повітів, де місцеві повітові комісари, або окружні шкільні інспектори, приймають їх і надають учительські посади. Наслідок такий, що в одних повітах учительських сил вистачає, або й забагато, а в інших їх бракує.
Зважаючи на те, що такий спосіб дій вносить безлад у наше народне шкільництво і створює серйозні труднощі для організації нашої школи, розпоряджаю таке:
1. Державним повітовим комісарам і окружним шкільним інспекторам без дозволу Державного Секретаріату освіти і віросповідань не вільно приймати до своїх повітів та надавати посади — хоча б тимчасово — учительським силам, зайнятим досі в інших повітах.
2. Учителі й учительки, які без згоди своїх попередніх інспекторів, або комісарів, залишили свої посади й перебралися до інших повітів, мають щонайпізніше до 30 березня отримати дозвіл Державного Секретаріату залишитися на новому місці; надалі, доки не буде впорядковано ці відносини, такі дозволи у випадках, що заслуговують на розгляд, надаватимуться лише після вислуховування думки повітового шкільного комісара повіту, в якому ця вчительська сила була зайнята дотепер.
Станиславів, 15 лютого 1919.
Державний Секретар освіти і віросповідань: д-р Артимович, в. р.
- Ч. 17 закінчується процедурними умовами. Дві умови (службовий порядок подання через дирекцію + повний пакет документів або засвідчена довідка за встановленим австрійським зразком 1918 р.) і застереження директорам: не подавати незасвідчені подання, а при засвідченні — брати на себе відповідальність за достовірність даних. Обіжник продовжує лінію Ч. 15 (с. 17) про дотримання службового порядку.
- Спадкоємність австрійських форм. Посилання на конкретний рескрипт колишнього австрійського Міністерства освіти (26.01.1918, ч. 35358/17) і президії колишньої Крайової шкільної ради (11.03.1918, ч. 44) — ЗУНР не створює нову бюрократичну форму, а прямо успадковує довоєнний австрійський зразок довідки про зайнятість учителя.
- Ч. 18 — старіший документ, вищий номер. Дата підпису (15 лютого) передує даті Ч. 17 (24 лютого) і навіть Ч. 11–16 (23–24 лютого), хоч номер обіжника вищий — рубрика «Обіжники» публікує акти не строго за хронологією підписання, а за порядком включення до випуску вісника.
- Ч. 18 — проблема стихійної міграції вчителів. Народні вчителі самовільно покидають посади й переходять у повіти, де місцеві комісари/інспектори приймають їх без узгодження з попереднім місцем — наслідок: нерівномірний розподіл кадрів (надлишок в одних повітах, брак в інших). Зарядження вимагає дозволу Секретаріату на прийняття «чужих» учителів (п. 1) і встановлює строк до 30 березня 1919 для легалізації вже здійснених самовільних переходів (п. 2), з урахуванням думки комісара повіту, що втратив кадр.
- Термінологія. «незаосмотрений» = не забезпечений, без додатків; «залучники» = додатки, прикладені документи; «взірець» = зразок, шаблон; «рескрипт» = розпорядчий акт (австр. адміністративний документ); «б. австр. Мініст. Просв.» = колишнє австрійське Міністерство освіти; «Президія б. Шкільної Ради» = президія колишньої (Крайової) шкільної ради; «відвічальність» = відповідальність; «лучають ся» = трапляються; «зглядно подостатком» = або й з надлишком; «поступованя» = дій, поведінки; «слідує» = випливає, йдеться про таке (вводить перелік); «хочби провізорично» = хоча б тимчасово; «позістати на місци» = залишитися на (новому) місці; «по вислуханю гадки» = після вислуховування думки; «пов. шкільний Комісар» = повітовий шкільний комісар.
- Метод: сторінку відрендерено
pdftoppm -r 150 -png(PDF-19 з 91); закінчення Ч. 17 і повний текст Ч. 18 (вступ + пп. 1–2 + підпис) прочитано з основного рендера — друк чіткий, без плям. Колонцифру «— 12 —» і презид. число (Пр. 411) звірено; номери рескриптів (35358/17; ч. 44) і дати перевірено повторним читанням. Орфографію блоку «Оригінал» збережено без виправлень. Тимчасові вирізи прибрано.