Архів-ІФ

Вісник державних законів і розпоряджень

Сорокова сторінка Випуску 6, продовження Закону 42 про військові причинки з с. 53: кінець § 3 (диференціація розміру причинку за ступенем спорідненості/спільного господарства, максимальний поверх — 10 К денно, правило проти перевищення найвищого одиничного виміру при кількох покликаних одночасно); § 4 (тривалість права на причинок — включно з випадками дезертирства, поранення, смерті на службі); § 5 (незменшення причинку через приватну чи громадську допомогу, заборона екзекуції на правіжах причинку); § 6 (порядок заявлення претензії на причинок через громаду); § 7 (причинкові комісії — повітові й обласні). Текст переходить на наступну сторінку.

Оригінал · правопис 1919 р.

[кінець § 3]

без огляду на се, чи жили з ним в спільнім домашнім господарстві, належить ся причинок на удержанє в повній высоті; — всім иншим лише в высоті підмоги, яку покликаний уділяв їм безпосередно перед своїм вступленєм до війска.

Однак тим особам, що мають законне право до удержаня, а не одержали доси від покликаного або жадних підмог або у высоті очевидно на удержанє не вистарчаючій, належить ся причинок на удержанє в такій высоті, яка відповідно до маєткових відносин покликаного буде властию признана; о скільки видано судове рішенє, то у высоті означеній судом.

В ніякім случаю не вільно переступити найвисшої квоти одиничних вимірів. Навіть тоді, коли удержанє управненої до причинка особи залежало від праці кількох покликаних, не може причинок на удержанє перевисшати одиничного найвисшого виміру.

Управненим особам, що в хвилі вступленя покликаного до війска жили в спільнім домашнім господарстві, належить разом причинок на удержанє лише в найвисшім вимірі 10 К. денно.

§ 4.

Державний причинок на удержанє належить ся почавши від хвилі покликаня за той час, в котрім покликаний з причини виконуваня служби не може віддавати ся цивільному заробкованю.

Коли покликаний здезертирує або буде покараний судовим присудом карою тяжкої вязниці або тяжшою карою, гасне правіж до причинка з днем дезерції, зглядно з днем правосильности карного присуду. Однак коли дезертир зглядно засуджений перед або по відбутю кари буде покликаний до військової служби належить ся причинок на удержанє в часі виконуваня служби.

Коли покликаний виступив зі служби зі зменшенєм зарібкової спосібности що найменше о 20%, спричиненим довідно тою службою або пізнійше дізнать такого уменшеня своєї спосібности заробкованя, то причинок на удержанє належить ся через весь час війни і ще через 6 місяців по її укінченю. Те саме має примінене тоді, коли покликаний в битві або по битві пропаде або умре наслідком ушкоди в чинній військовій службі або наслідком недуги, яку та служба спричинила або погіршила.

§ 5.

Причинок на удержанє не дізнає уменшеня з причин підмог удільованих державою, громадою, стоваришенями і приватними особами, хочби ті підмоги були правильно повторяючими датками.

Правіжів до причинка, основаних на сім законі не можна піддавати екзекуції, ані заняти забезпечуючими мірами. Також не мають нікакого правного наслідка всякі розпорядженя згаданими правіжами в дорозі цесії, переказу, заставленя чи яким иншим правним актом.

Сі постанови не мають однак примінена до квот, котрі державна власть, громада або яка инша означена в дорозі розпорядку правна особа або заведенє виплатить виразно тільки як зачет на рахунок військового причинка.

§ 6.

Правіж до причинка на удержанє треба зголосити в громаді звичайного осідку, коли управнена до причинка особа має свій осідок в Західній Области Української Народної Республики. О скільки вона мешкає поза Західною Областию Української Народної Республики, означить розпорядок, у якої власти треба зголошувати сей правіж. Зголошувати може сей правіж покликаний або управнена до правіжу особа, зглядно її заступник або громада, в котрій має вона звичайне місце осідку, а в кінці заводові товариства, до яких він належав. Зголошеня внесені пізнійше як 2 місяці по виключеню покликаного зі служби, або пізнійше як 6 місяців по дни, в котрім управнена до причинка особа довідала ся з листи страт або в инший віродостойний спосіб про смерть покликаного, або його загиненє, мають причинкові комісії відкинути без дальшого поступованя.

§ 7.

До рішеня про правіжі, до переказуваня, удержуваня в перегляді і застановлюваня причинка покликані повітові і обласні причинкові комісії.

(продовження — на наступній сторінці)