Покутський Вістник
Остання сторінка числа 3. Поіменні списки комісій УНРади, обраних на засіданнях 2 і 4 січня; «З'їзд інженірів Українців у Станиславові»; звістка про Університет св. Володимира; ще один репортаж про ювілей М. Вороного в Києві; декрет Директорії УНР про утворення Управління преси та інформації (Київ, 30.XII.1918) та низка урядових повідомлень (державна мова, амністія, земельний закон, відносини з Росією, виміна полонених); відозва до вчительства ЗУНР і оголошення.
Ст. 4 — ПОКУТСЬКИЙ ВІСТНИК — Ч. 3.
Комісії Української Нац. Ради, вибрані на засіданню 2. і 4. січня.
Комісія заграничних справ: Семен Вітик, Др. Евген Петрушевич, Др. Михайло Король, Др. Теофіль Окуневський, Др. Антін Горбачевський, о. Стефан Онишкевич, Др. Степан Витвицький, Петро Шекерик, Василь Нагорняк, Омелян Попович, Др. Кирило Трильовський, Агенор Артимович, инж. Григорій Маріяш, Олександер Кульчицький, Тимотей Старух, Антін Крушельницький, Остап Весоловський, Др. Лев Левицький.
Законодатна комісія: Др. Левицький, Теодор Рожанковський, Др. Теодор Ваньо, Іван Чернявський, Др. Олександер Марічак, Михайло Содомора, Др. Михайло Король, Іван Коханович, Др. Антін Горбачевський, Др. Володимир Гуркевич, Др. Теофіль Окуневський, Др. Роман Курбас, Др. Володимир Скибінський, Ілля Семака, Др. Степан Витвицький, Др. Северин Данилович.
Фінансова комісія: Семен Вітик, Др. Микола Лагодинський, Лев Петрушевич, Ілля Семака, о. Стефан Петрушевич, Др. Антін Горбачевський, Андрій Манько, Др. Теодор Ваньо, Др. Лев Бачинський, Др. Михайло Король, инженір Григорій Маріяш, Др. Северин Данилович.
Військова комісія: Остап Весоловський, Гнат Павлюх, Дмитро Дикий, Мартин Королюк, Іван Дужий, Петро Кармонський, Др. Михайло Новаківський, Др. Володимир Бирчак, Др. Гринь Кузів, Гриць Тимощук, Др. Кирило Трильовський, Др. Микола Лагодинський, Семен Вітик, Др. Лев Бачинський, Стефан Сілецький, Др. Володимир Гуркевич, о. Михайло Цегельський, Іван Чернявський, Ілько Попович, Михайло Петрицький.
Комісія суспільної опіки: Др. Лев Бачинський, инж. Гриць Маріяш, Козаневич, Андрій Аліськевич, Степан Сілецький, Дмитро Паневник, Ілля Костишин, Семен Вітик, Модест Левицький, Микола Левицький.
Земельна комісія: Др. Северин Данилович, Петро Шекерик, Мартин Королюк, Андрій Шміґельський, Тимотей Старух, Павло Лаврук, Др. Іван Макух, о. Северин Матковський, о. Стефан Онишкевич, Семен Вітик, Лев Петрушевич, Ілько Попович, Антін Кунько, Др. Теодор Ваньо, Гриць Тершаковець.
Шкільна комісія: Андрій Аліськевич, Антін Крушельницький, Гнат Павлюх, Тадей Залеський, Теодор Замора, Олекса Бойцун, Гриць Тимощук, Омелян Попович, Антін Артимович, о. Др. Степан Юрик, Др. Іван Макух, Іван Сенчина, Августин Домбровський, Петро Шекерик.
Комісія для технічної відбудови: Інж. Ілько Попович, Галібей, Козаневич, Др. Макух, Вітик, Мартин Королюк, Онишкевич, Кульницький, Маріяш.
Комунікаційна комісія: Др. Окуневський, Осип Устиянович, О. Сяк, Модест Левіцький, Др. Лев Левіцький, Гр. Маріяш, Мартин Королюк.
З'їзд інженірів Українців в Станиславові.
При падолистовім перевороті недостайно [неналежно] полагоджено справи з'організовання технічних сил, хоч наші інженіри зараз 2. XI. предложили себе до розпорядку правительства. Відтак вони на основі ухвал з'їзду з 15. XII. м. р. предложили відповідні внески. Інженіри Українці мали те на увазі, що через відповідне з'організовання технічної служби можна б зберегти нашу твердиню від великотисячних утрат. Так пр. у будівельних експозитурах не забезпечено як слід пресенції та не відобрано інвентарів. В наших областях грозить нашій країні необчислена і прямо катастрофальна шкода, як що в технічних ділах не віддасть ся проводу провадити українським інженірам, бо яких справ годі рішати з погляду особистих кутистий [користий]. Правительство зрозуміло вже до части ваги сього діла і віддало провід у чисто-технічних впрвах в руки фахових сил. Сим рішенням сравнітельно [порівняно] сильно доказало, що розуміє важне завдання інженіра, сього будівничого сучасного життя.
Дня 3. січня відбули українські інженіри збори, на яких висказали бажання, щоб укр. правительство віднеслося з належним зрозумінням до справ техніки, яка заволоділа всіми областями сучасного буття. На сих зборах були представлені будівничі, гірничі, хемічні і лісові інженіри. Они висказали бажання, щоби з'організувати нашу технічну службу та увільнити її перед посторонними впливами. Кромі орґанізаційних проєктів предложено владі внесок на уневажнення контрактів, які бувша австрійська влада заключила зі спекулянтами на використання державних лісів. Українська ж держава потребує дерева до відбудови краю й не має зайвого ні одного м³. Збори виявили якнайкращі бажання прислужитися рідньому краю. В. Л.
Університет св. Володимира.
З певних джерел повідомляють, що в урядових колах вирішено університет св. Володимира закрити зовсім і все його майно рухоме і нерухоме передати в власність Державного Українського Університету. Недобудований будинок для бібліотеки має бути персланий під центральний український архив. Студентам медикам буде дозволено перейти до жіночого медичного інституту.
Святкування ювилею М. Вороного.
[…] На вечері 2-ого в залі Молодого Театру відбулось урочисте святкування 25-літнього ювилею поета Миколи Вороного. Після урочистого засідання й Свята, О. Ковалевський прочитав доклад про восточне [мистецтво] і мистецьку творчість ювилянта. Після перерви на естраді з'явився сам ювилянт, якого виповнила публіка зали, привітала гучними довгими оплесками. Комітет ювилею підніс ювилянтові лавровий вінок. Після цього вітали ювилянта представники багатьох установ та організацій. Голова Директорії Української Народньої Республіки В. К. Винниченко привітав ювилянта від найвищого українського уряду і від себе, як громадянина і письменника. Після привітань слово забрав ювилянт і заявив, що почесть, яку оказано, в повній мірі ним не заслужено, бо хибаж може бути заслугою те, що поет пише поезії, хоч би й які цінні, коли це його талан, який доля [дала] і не висити він не може. Поет зазначає, що він за 25 літ своєї поетичної діяльности написав мало і поясняє це тою недолею, якої доводилось йому зажити. Вітав ювилянта й головний атаман С. Петлюра: „Те, що Ти, любимий Миколо, з твоїми товаришами нам наказуєте в своїх мистецьких по формі і по змісту творах, то ми, люде збруї, виконуємо вірно і чесно". У своїй відповіди ювилянт висловлює своє вдоволення з того, що отаман меча, який звичайно не любить і не вміє говорити компліментів, стільки їх наговорив, що йому аж никово [ніяково] робиться. У залі вибухають поклики „Слава". (У. Т. А.)
Декрет про утворення управління преси та інформації.
Перше: Директорія Української Народньої Республіки вирішила покликати до життя Управління преси та інформації.
Друге: Завданням цього Управління являється освідомляти широкі народні маси на Україні про самостійно-державні інтереси перед громадянством [і] думкою за кордоном.
Третє: В склад Управління входять отсі, вже істнуючі установи: 1) Українське Телеграфне Аґенство і Управління всіх радіотелеграфів на Україні (в порозумінню з міністерством почт і телеграфів та Військовим Міністерством). 2) Бюро Преси (Державний Вістник, відділ внутрішньої преси, відділ закордонної преси). 3) Центральне інформаційне бюро з усіма відділами. 4) Інформаційне бюро армії. 5) Державна друкарня. 6) Центральне Управління по справам друку, а також инші Державні, Земські і мійскі установи, які є, або будуть утворені для пропаганди. В обсяг діяльности цього Управління входять також усі урядові і півурядові часописі, не виключаючи земських і мійських.
Четверте: Внутрішній устрій для Департаментів вирішить окремий Статут.
Пяте: Керуючий Управлінням Преси та Інформації користується правами міністра і має рішаючий голос в Кабінеті міністрів в тих справах, які торкаються його відомства.
Київ, 30. грудня 1918. року. Голова Директорії Винниченко. Члени Директорії: Макаренко, Швець, Петлюра. Секретар Дідушок.
Державна мова — Українська. Директорією затверджено закон про державну українську мову. (У. Т. А.)
Амнестія політичним. Цими днями буде виданий закон про амнестію засудженим німецьким судом за політичними мотивами. (У. Т. А.)
Діяльність правительства. Директорія Української Народньої Республіки видала такі постанови: 1) Про асігнованнє в розпорядження Державної канцелярії 94.000 карбованців для видачі Українському науковому товариству у Київі в одноразову допомогу на справи видання термінольоґічних збірників і других наукових праць по українознавству. 2) Про асігнованнє 2 міліонів карб. на потреби Військово-Санітарних Комісій в Австро-Угорщині та Німеччині. — Директорія видала також такі роспорядження: 1) Про одноразову допомогу учительським курсам при Винницькій другій вищій початковій школі в сумі 3.000 карб. 2) Про одноразову допомогу Винницькому Т-ву „Просвіта" в сумі [пів]мілйона карбованців на збудування в м. Винниці будинку для 1 і 2 українських ґімназій. (У. Т. К.)
Відновлення діяльности Земського Союза. Директорія рішила затвердити статут Союза земств і асігнувати на його потреби кредит.
Земельний закон. Директорія видала земельний закон, який вповні заспокоїть селянство.
На упорядкування могили Т. Шевченка ухвалила Директорія необхідний кредит.
Україна а Россія. Щоби завести добросусідські відносини між обома державами, правительство України звернулося до совітської республіки з отсими предложеннями: 1) В найкоротшім часі підняти на нову роботу мирові делєгації обох держав, які були застановлені гетьманським урядом; 2) Основу тих робіт положити принципи, обговорені і прийняті в точках умови між представниками Мазуренком і Масляниським; 3) Донести негайно відповідь о згоді на державні пропозиції. По уведенню [одержанні] відповіди виїде сейчас у Москву укр. надзвичайна місія, щоби заключити пленарний договір, а разом з тим відкрити роботу мирних делєгацій, щоби установити прінціпіяльні основи, на яких мається заключити договір о добросусідських зносинах обох Републик. Підписав міністер загран. справ Чеховський.
Виміна полонених. Почули Поляки, що наробили собі халепи, повивозивши Українців з заняних місцевостий, бо і Українці собі почали Поляків вивозити. І ось тепер в польській суспільности починається відворот. „Głos Narodu" пропонує, щоб Поляки з Українцями вимінялися полоненими і інтернованими.
Відозва до всіх укр. організацій народнього вчительства б. Зах.-Укр. Републики.
По всіх повітових комісаріятах мають до кінця січня с. р. відбутися повітові віча, на яких належить ухвалити слідуючі резолюції: 1) Школа є державною інституцією з шкільним державним урядом на чолі. 2) Народні учителі є державними урядниками з такими службовими поборами, як одержують або будуть одержувати державні урядники зі середним образованням з инших декастерій [відомств]. 3) Стабілізація учителів слідує без узискання повної кваліфікації. 4) Учителям належить виплатити 200% дорожнечого военного додатку до дотеперішних поборів аж до часу ухвалення і введення в життя шкільного державного закона. 5) Негайна виплата 25% дорожнечого додатку за р. 1918. 6) Народня школа є самостійною державною інституцією. 7) Народнє учительство відбуває [підлягає] Секретаріятом освіти, який виконує свої розпорядження через повітові шкільні комісарити. 8) Шкільні місцеві ради зносяться, а їх аґенди виконують уряди і повітові шкільні комісаряти. 9) До уложення проєкту шкільного закона покликано анкету, зложену з фахових людий, с. є. з народних учителів і знатоків народнього шкільництва. 10) Кождий повіт має вибрати відпоручників на зїзд народнього учительства, який відбудеся дня 15. і 16. лютого о 10. год. рано в Станиславові в салі Народного Дому. — Від орґанізаційного зїзду народнього учительства. — Микола Івантишин, председатель; Спиридіон Терусінський, секретар. — На покриття видатків учительської акції, як друки і т. п., має кождий товариш і товаришка зложити по 10 кор. на руки Голови своєї повітової орґанізації, а ті гроші він перешле на адресу: Микола Івантишин, Вербіж вижній коло Коломиї.
Оголошення. Повітовий Державний Комісар, як управитель Староства в Коломиї, зарядив, щоби всі хлопці в віці від 10—16 літ, які покинули 4-ту клясу школи народної, або 1-шу, 2-гу і 3-тю клясу виділової школи давного типу, а навіть і хлопці, що покінчили народну школу на селі, о скільки вже не ходять до якої иншої школи — записувалися зараз, до Різдвяних [свят], до Української мужеської міщанської (виділової) школи в Коломиї, напроти парохіяльного костела. Про користь, якаб вийшла з сеї школи так для самих дітий, як і їх родичів, нема що й казати. Вона без сумніву дуже велика, та скора, а широке поле для всякого рода занять буде для її учеників вже в недалекій будучности отвертим. Тому Вп. п. Міщани і Селяни не надумуйтеся довго, а зараз записуйте там свої діти. Нехай ні один Ваш хлопець на жадній лавочці хатній не тратить марно своїх літ, приносячи тим самим нечесть для себе і для Вас, а користає з науки. Така нагода, яка тепер наспіла, не вернеться вдруге. Всяких інформацій уділить Дирекція сеї школи. Хлопці з села найдуть приміщення в бурсі. В Коломиї, дня 10. січня 1919. Дирекція укр. мужеської виділової школи.
[Оголошення]. Краєвий адвокат Др. АШКЕНАЗИ ГЕНРИХ вернув і веде дальше адвокатську канцелярію в Косові.
[Оголошення]. Вже продається „СІЧОВА ЗІРНИЦЯ" — календар на 1919. р. Ціна тільки 3 корони.
З друкарні Окружної Військової Команди під управою Ореста Кузьми в Коломиї.
Ст. 4 — ПОКУТСЬКИЙ ВІСНИК — Ч. 3.
Комісії УНРади, обрані на засіданнях 2 і 4 січня.
(Поіменні склади подано в оригіналі вище; нижче — короткий перелік комісій та їх голів/визначних членів зі збереженням власних назв.)
- Комісія закордонних справ — С. Вітик, Є. Петрушевич, М. Король, Т. Окуневський, А. Горбачевський, о. С. Онишкевич, С. Витвицький, П. Шекерик, В. Нагорняк, О. Попович, К. Трильовський, А. Артимович, Г. Маріяш, О. Кульчицький, Т. Старух, А. Крушельницький, О. Весоловський, Л. Левицький.
- Законодавча комісія — Левицький, Т. Рожанковський, Т. Ваньо, І. Чернявський, О. Марічак, М. Содомора, М. Король, І. Коханович, А. Горбачевський, В. Гуркевич, Т. Окуневський, Р. Курбас, В. Скибінський, І. Семака, С. Витвицький, С. Данилович.
- Фінансова комісія — С. Вітик, М. Лагодинський, Л. Петрушевич, І. Семака, о. С. Петрушевич, А. Горбачевський, А. Манько, Т. Ваньо, Л. Бачинський, М. Король, Г. Маріяш, С. Данилович.
- Військова комісія — О. Весоловський, Г. Павлюх, Д. Дикий, М. Королюк, І. Дужий, П. Кармонський, М. Новаківський, В. Бирчак, Г. Кузів, Г. Тимощук, К. Трильовський, М. Лагодинський, С. Вітик, Л. Бачинський, С. Сілецький, В. Гуркевич, о. М. Цегельський, І. Чернявський, І. Попович, М. Петрицький.
- Комісія суспільної опіки — Л. Бачинський, Г. Маріяш, Козаневич, А. Аліськевич, С. Сілецький, Д. Паневник, І. Костишин, С. Вітик, М. Левицький (Модест), М. Левицький (Микола).
- Земельна комісія — С. Данилович, П. Шекерик, М. Королюк, А. Шміґельський, Т. Старух, П. Лаврук, І. Макух, о. С. Матковський, о. С. Онишкевич, С. Вітик, Л. Петрушевич, І. Попович, А. Кунько, Т. Ваньо, Г. Тершаковець.
- Шкільна комісія — А. Аліськевич, А. Крушельницький, Г. Павлюх, Т. Залеський, Т. Замора, О. Бойцун, Г. Тимощук, О. Попович, А. Артимович, о. С. Юрик, І. Макух, І. Сенчина, А. Домбровський, П. Шекерик.
- Комісія технічної відбудови — І. Попович, Галібей, Козаневич, Макух, Вітик, М. Королюк, Онишкевич, Кульницький, Маріяш.
- Комунікаційна комісія — Окуневський, О. Устиянович, О. Сяк, М. Левицький, Л. Левицький, Г. Маріяш, М. Королюк.
З'їзд інженерів-українців у Станиславові.
Під час Листопадового перевороту справу організації технічних сил було залагоджено неналежно, хоча наші інженери вже 2 листопада запропонували себе в розпорядження уряду. Відтак на підставі ухвал з'їзду від 15 грудня м. р. вони подали відповідні пропозиції. Інженери-українці зважали на те, що належною організацією технічної служби можна було б уберегти нашу державу від багатотисячних втрат. Так, приміром, у будівельних установах не забезпечено як слід персоналу й не перебрано інвентаря. У наших краях країні загрожує незліченна, просто катастрофічна шкода, якщо керівництво технічними справами не передати українським інженерам, бо таких справ не можна розв'язувати з погляду особистих вигід. Уряд уже почасти усвідомив вагу цієї справи й передав керівництво суто технічними ділянками до рук фахівців. Цим рішенням він досить переконливо довів, що розуміє важливе завдання інженера — цього будівничого сучасного життя.
3 січня українські інженери провели збори, на яких висловили побажання, щоб український уряд поставився з належним розумінням до справ техніки, що опанувала всі ділянки сучасного буття. На цих зборах були представлені інженери — будівельники, гірники, хіміки й лісівники. Вони висловили бажання організувати нашу технічну службу та звільнити її від сторонніх впливів. Окрім організаційних проєктів, владі подано пропозицію скасувати контракти, які колишня австрійська влада уклала зі спекулянтами на експлуатацію державних лісів. Адже українська держава потребує дерева для відбудови краю й не має зайвого жодного м³. Збори виявили якнайкраще бажання прислужитися рідному краю. В. Л.
Університет св. Володимира.
З певних джерел повідомляють, що в урядових колах вирішено цілком закрити Університет св. Володимира, а все його рухоме й нерухоме майно передати у власність Державного Українського Університету. Недобудований будинок бібліотеки мають віддати під центральний український архів. Студентам-медикам дозволять перейти до жіночого медичного інституту.
Святкування ювілею М. Вороного.
[…] На вечорі 2-го числа в залі Молодого театру відбулося урочисте святкування 25-річчя поета Миколи Вороного. Після урочистого засідання та свята О. Ковалевський прочитав доповідь про мистецьку творчість ювіляра. Після перерви на естраді з'явився сам ювіляр, якого зала зустріла гучними тривалими оплесками. Комітет ювілею підніс йому лавровий вінок. Потім ювіляра вітали представники багатьох установ та організацій. Голова Директорії УНР В. К. Винниченко привітав його від найвищого українського уряду й від себе — як громадянина й письменника. По привітаннях слово взяв ювіляр і заявив, що зовсім не заслужив виявленої честі, бо хіба ж може бути заслугою те, що поет пише вірші, хай і які цінні, коли це його хист, даний долею, якого позбутися він не може. Поет зазначив, що за 25 років поетичної праці написав мало, і пояснив це недолею, якої йому довелося зазнати. Вітав ювіляра й головний отаман С. Петлюра: «Те, що Ти, любий Миколо, зі своїми товаришами нам заповідаєте у своїх довершених і за формою, і за змістом творах, ми, люди зброї, виконуємо вірно й чесно». У відповідь ювіляр висловив своє задоволення з того, що отаман меча, який зазвичай не любить і не вміє говорити компліментів, наговорив їх стільки, що йому аж ніяково стає. У залі лунають вигуки «Слава». (У.Т.А.)
Декрет про утворення Управління преси та інформації.
Перше. Директорія УНР вирішила покликати до життя Управління преси та інформації.
Друге. Завданням цього Управління є просвіщати широкі народні маси в Україні про самостійницько-державні інтереси — як перед громадянством, так і думкою за кордоном.
Третє. До складу Управління входять такі вже наявні установи: 1) Українське телеграфне агентство й управління всіх радіотелеграфів в Україні (у порозумінні з міністерством пошт і телеграфів та Військовим міністерством); 2) Бюро преси (Державний вісник, відділ внутрішньої преси, відділ закордонної преси); 3) Центральне інформаційне бюро з усіма відділами; 4) Інформаційне бюро армії; 5) Державна друкарня; 6) Центральне управління у справах друку, а також інші державні, земські й міські установи, що існують або будуть утворені для пропаганди. До сфери діяльності цього Управління входять також усі урядові й напівурядові часописи, не виключаючи земських і міських.
Четверте. Внутрішній устрій департаментів визначить окремий статут.
П'яте. Керівник Управління преси та інформації користується правами міністра й має вирішальний голос у Кабінеті міністрів у тих справах, що стосуються його відомства.
Київ, 30 грудня 1918 р. Голова Директорії Винниченко. Члени Директорії: Макаренко, Швець, Петлюра. Секретар Дідушок.
Державна мова — українська. Директорія затвердила закон про державну українську мову. (У.Т.А.)
Амністія політичним. Цими днями буде виданий закон про амністію засудженим німецьким [військовим] судом за політичними мотивами. (У.Т.А.)
Діяльність уряду. Директорія УНР видала такі постанови: 1) про асигнування в розпорядження Державної канцелярії 94 000 карбованців на одноразову допомогу Українському науковому товариству в Києві для видання термінологічних збірників та інших праць з українознавства; 2) про асигнування 2 мільйонів карбованців на потреби Військово-санітарних комісій в Австро-Угорщині та Німеччині. — Також видано розпорядження: 1) про одноразову допомогу вчительським курсам при Вінницькій другій вищій початковій школі в сумі 3000 карб.; 2) про одноразову допомогу Вінницькому т-ву «Просвіта» в сумі [пів]мільйона карбованців на будівництво у Вінниці будинку для 1-ї та 2-ї українських гімназій. (У.Т.К.)
Відновлення діяльності Земського союзу. Директорія вирішила затвердити статут Союзу земств і асигнувати кредит на його потреби.
Земельний закон. Директорія видала земельний закон, що цілком задовольнить селянство.
На впорядкування могили Т. Шевченка Директорія ухвалила необхідний кредит.
Україна і Росія. Щоб налагодити добросусідські відносини між обома державами, уряд України звернувся до радянської республіки з такими пропозиціями: 1) у найкоротший час відновити роботу мирних делегацій обох держав, припинену гетьманським урядом; 2) основою цієї роботи покласти принципи, обговорені й прийняті в пунктах угоди між представниками Мазуренком і Мануїльським [«Масляниським»]; 3) негайно надіслати відповідь про згоду на державні пропозиції. По одержанні відповіді до Москви відразу виїде українська надзвичайна місія, щоб укласти повний договір і водночас розпочати роботу мирних делегацій, аби визначити принципові засади, на яких укладуть договір про добросусідські відносини обох республік. Підписав міністр закордонних справ Чехівський.
Виміна полонених. Зрозуміли поляки, якої халепи собі наробили, повивозивши українців із зайнятих місцевостей, бо й українці почали вивозити поляків. І ось тепер у польському суспільстві починається відступ. «Głos Narodu» пропонує, щоб поляки з українцями обмінялися полоненими й інтернованими.
Відозва до всіх українських організацій народного вчительства кол. ЗУНР.
По всіх повітових комісаріатах до кінця січня ц. р. мають відбутися повітові віча, на яких належить ухвалити такі резолюції: 1) школа є державною інституцією з державним шкільним урядом на чолі; 2) народні вчителі є державними урядниками з такою службовою платнею, яку одержують або одержуватимуть державні урядники із середньою освітою з інших відомств; 3) стабілізація вчителів відбувається без здобуття повної кваліфікації; 4) учителям належить виплатити 200% воєнної надбавки на дорожнечу до дотеперішньої платні — аж до ухвалення та введення в дію державного шкільного закону; 5) негайна виплата 25% надбавки на дорожнечу за 1918 р.; 6) народна школа є самостійною державною інституцією; 7) народне вчительство підпорядковується Секретаріатові освіти, що здійснює свої розпорядження через повітові шкільні комісаріати; 8) місцеві шкільні ради скасовуються, а їхні функції виконують уряди й повітові шкільні комісаріати; 9) для укладення проєкту шкільного закону покликано анкету [комісію] з фахівців — народних учителів і знавців народного шкільництва; 10) кожен повіт має обрати представників на з'їзд народного вчительства, який відбудеться 15 і 16 лютого о 10-й год. ранку в Станиславові в залі Народного дому. — Від організаційного з'їзду народного вчительства. — Микола Івантишин, голова; Спиридон Терусінський, секретар. — На покриття видатків учительської акції (друки тощо) кожен товариш і товаришка має скласти по 10 кор. на руки голови своєї повітової організації, а той перешле гроші на адресу: Микола Івантишин, Вербіж Вижній біля Коломиї.
Оголошення. Повітовий державний комісар як управитель староства в Коломиї розпорядився, щоб усі хлопці віком 10–16 років, які покинули 4-й клас народної школи або 1-й, 2-й чи 3-й клас виділової школи давнього типу, а також ті, що закінчили народну школу на селі, — якщо вони вже не ходять до жодної іншої школи — негайно, до Різдва, записувалися до Української чоловічої міщанської (виділової) школи в Коломиї, навпроти парафіяльного костелу. Про користь такої школи і для самих дітей, і для їхніх батьків годі й казати — вона, безсумнівно, дуже велика й швидка, а широке поле для всіляких занять відкриється перед її учнями вже в недалекому майбутньому. Тож, шановні міщани й селяни, не вагайтеся довго — записуйте туди своїх дітей. Хай жоден ваш хлопець не марнує літ на хатній лавці, ганьблячи цим себе й вас, а користається з науки. Така нагода вдруге не трапиться. Усі довідки дасть дирекція школи. Хлопці з села знайдуть житло в бурсі. Коломия, 10 січня 1919. Дирекція укр. чоловічої виділової школи.
[Оголошення]. Крайовий адвокат д-р Генрих Ашкеназі повернувся й далі веде адвокатську канцелярію в Косові.
[Оголошення]. Уже продається «СІЧОВА ЗІРНИЦЯ» — календар на 1919 р. Ціна лише 3 корони.
З друкарні Окружної військової команди під управою Ореста Кузьми в Коломиї.
- Комісії УНРади — постійні комісії станиславівського парламенту ЗУНР; багато імен — посли з Покуття (Шекерик, Трильовський, Лагодинський, Старух та ін.).
- Університет св. Володимира — Київський університет; ішлося про його українізацію/реорганізацію в Український державний університет (рішення Директорії, грудень 1918).
- Декрет про Управління преси та інформації — підписаний усім складом Директорії: Винниченко, Макаренко, Швець, Петлюра; секретар Дідушок; орган централізованої державної інформаційної політики УНР.
- Чеховський / Чехівський — Володимир Чехівський, голова Ради народних міністрів і міністр закордонних справ УНР; Мазуренко — Семен Мазуренко, голова мирної місії УНР до РСФРР; «Масляниський» — ймовірно описка (Мануїльський?).
- „Głos Narodu" — краківська польська газета; виміна полонених — взаємний обмін заручниками/ інтернованими в ході польсько-української війни.
- Микола Івантишин — організатор учительського руху Коломийщини (Вербіж Вижній); виділова школа — неповна середня (вищепочаткова) школа; бурса — учнівський гуртожиток.
- Орест Кузьма — есперантист і видавець, керівник друкарні Окружної військової команди в Коломиї.