Збірник законів, розпорядків та обіжників
Сторінка завершує сьомий акт — великий обіжник до повітових комісарів (1 грудня 1918): кінець п. 5 (асентерункова комісія для бранки) і пункти 6–11 — налагодження урядів і присяга урядників (6), щомісячні фінансові звіти й касова надвижка (7), інвентаризація державного майна (8), постачання нафти й солі (9), охорона народного здоров'я (10), щомісячні політичні звіти 10-го числа (11). Далі — восьмий акт: новий ОБІЖНИК Державного Секретаріяту фінансів від 2 грудня 1918 про цлові (митні) уряди й відділи скарбової сторожі — застереження проти безпідставного звільнення фахівців. Угорі — колонцифра «— 10 —».
[Обіжник до повітових комісарів — продовження п. 5 і далі]
… в порозумінню з військовою повітовою командою асентерункова комісія, яка в случаю потреби при військовій асистенції в кождій громаді переведе бранку всіх пописових мущин української народности.
Коли би на місци не було можна скласти повної асентерункової комісії, то державний повітовий комісар віднесе ся до окружної військової команди, щоби вона ту комісію доповнила.
Припильнує також державний повітовий комісар, щоби всі мущини, уроджені в рр. 1883—1901, які служили в австро-угорській армії, негайно зголосили ся до українського війська.
Державний повітовий комісар обовязаний подбати про те, щоби всі державні уряди повітові фунґували правильно і згідно з інтересами держави. Урядників, які відкажуть ся від зложення приречення, що служити муть вірно Зах.-укр. Нар. Републиці та берегти її інтересів, треба увільнити з уряду та замкнути їм службові побори. Для суддів буде уложене окреме приреченнє, якого текст буде поданий до відома президентів окружних судів, щоби вони, або уповновласнені ними особи, відобрали від суддів згадане приреченнє. До того часу дійсно урядуючих суддів треба полишити на їх дотепирішних становищах. Функціонарів, ділаючих на шкоду держави, державні комісарі повітові завісять в урядованню і донесуть про те Державному Секретаріятови, предкладаючи звіти про причини свого зарядження. Зокрема треба наладити правильну діяльність карних судів, щоби в краю не ширили ся злочини і анархія.
Повітові комісаріяти предкладати муть Державному Секретаріятови кождого місяця виказ доходів і видатків свого повіту та пороблять заходи, щоби виказати касову надвижку та переказати її Державному Секретаріятови на покритє видатків центральної управи. Інструкції про стягненнє залеглих податків та зиплату воєнних причинків є поміщені в обіжнику Краєвої Дирекції Скарбу з 13. падолиста 1918 р.
Державні повітові комісарі зладять негайно інвентуру всього державного майна, яке находить ся в повіті, з окрема майна полишеного австро-угорським військом, з поданнєм вартости майна; при тім треба взяти між иншим під увагу майно всяких бувших державних і краєвих фундацій, державних лісів, салін, нафтових закопів, та будівельних експозитур. До тих виказів слід долучити предложеннє про евентуальне ужиттє дотичного майна і надіслати їх до 15. грудня с. р. Державному Секретаріятови.
Щоби кождий повіт був заосмотрений рівномірно нафтою і сілю, треба подати до відома Державного Секретаріяту скількість місячного запотребовання тих артикулів, а Державний Секретаріят перекаже відповідну скількість дотичних артикулів дотичному повітови.
Для збереження народного здоровля державні комісарі повітові доложать всяких зусиль, щоби в кождім повіті було відповідне число лікарів. Про стан здоровля в повіті треба предкладати Державному Секретаріятови місячні звіти.
Дня 10. кождого місяця повітові державні комісарі предкладати муть Державному Секретаріятови окремими післанцями, або почтою, точні звіти про політичне положеннє та про адміністрацію в повіті.
ОБІЖНИК
Державного Секретаріяту фінансів з дня 2. грудня 1918 р. в справі цлових урядів і відділів скарбової сторожі.
Дійшло урядово до відома Державного Секретаріяту, що в деяких Урядах цлових, Надзорах і Відділах скарбової сторожі усунено давнійших державних функціонарів без порозуміння з Дирекціями скарбових округів.
Через се вийшло, що згадані Уряди лишились без фахових сил і що декуди усунено особи, що з пожитком моглиб служити Українській Державі.
Проте припоручає ся комісаріятам громадським зладити спис всіх усунених з уряду скарбових функціонарів державних і предложити його (далі на ст. 12) …
[Обіжник до повітових комісарів — продовження п. 5 і далі]
… у порозумінні з військовою повітовою командою — призовна (асентерункова) комісія, яка в разі потреби, за військової допомоги, у кожній громаді проведе призов усіх внесених до списків (пописових) чоловіків української національності.
Якщо на місці не вдасться скласти повної призовної комісії, державний повітовий комісар звернеться до окружної військової команди, щоб вона цю комісію доповнила.
Державний повітовий комісар також простежить, щоб усі чоловіки 1883–1901 років народження, які служили в австро-угорській армії, негайно зголосилися до українського війська.
Державний повітовий комісар зобов'язаний подбати, щоб усі повітові державні установи функціонували належно і згідно з інтересами держави. Урядовців, які відмовляться скласти присягу (приречення) вірно служити ЗУНР і берегти її інтереси, слід звільнити з посади і припинити їм службові виплати. Для суддів буде укладено окрему присягу, текст якої надішлють президентам окружних судів, щоб вони (або уповноважені ними особи) прийняли її від суддів. До того часу суддів, що реально виконують обов'язки, слід залишити на дотеперішніх посадах. Посадовців, які діють на шкоду державі, повітові комісари відстороняють від урядування і доповідають про це Державному Секретаріатові, подаючи звіти про причини свого розпорядження. Зокрема, слід налагодити належну діяльність кримінальних судів, щоб у краї не ширилися злочини й анархія.
Повітові комісаріати щомісяця подаватимуть Державному Секретаріатові звіт про доходи і видатки свого повіту та вживатимуть заходів, щоб виявити касовий надлишок і переказати його Державному Секретаріатові на покриття видатків центрального управління. Інструкції про стягнення недоїмок (залеглих податків) і виплату воєнних надбавок (причинків) уміщені в обіжнику Крайової Дирекції Скарбу від 13 листопада 1918 р.
Державні повітові комісари негайно складуть інвентар усього державного майна, що є в повіті, зокрема майна, залишеного австро-угорським військом, із зазначенням його вартості; при цьому слід узяти до уваги, серед іншого, майно різних колишніх державних і крайових фундацій (фондів), державних лісів, соляних промислів (салін), нафтових копалень (закопів) і будівельних експозитур. До цих описів слід додати пропозицію щодо можливого використання відповідного майна і надіслати їх до 15 грудня ц. р. Державному Секретаріатові.
Щоб кожен повіт був рівномірно забезпечений нафтою і сіллю, слід подати Державному Секретаріатові відомості про обсяг місячної потреби в цих продуктах, а Державний Секретаріат перекаже відповідну кількість цих товарів відповідному повітові.
Задля збереження народного здоров'я повітові державні комісари докладуть усіх зусиль, щоб у кожному повіті була достатня кількість лікарів. Про стан здоров'я в повіті слід подавати Державному Секретаріатові місячні звіти.
10-го числа кожного місяця повітові державні комісари подаватимуть Державному Секретаріатові — окремими посланцями або поштою — точні звіти про політичне становище і про адміністрацію в повіті.
ОБІЖНИК (ЦИРКУЛЯР)
Державного Секретаріату фінансів від 2 грудня 1918 у справі митних (цлових) урядів і відділів скарбової сторожі.
Державному Секретаріатові офіційно стало відомо, що в деяких митних урядах, наглядах і відділах скарбової сторожі (фінансової варти) давніших державних службовців усунено без узгодження з Дирекціями скарбових округів.
Через це згадані установи залишилися без фахових сил, а подекуди усунено осіб, які з користю могли б служити Українській Державі.
Тому громадським комісаріатам доручається скласти список усіх усунених з посади державних скарбових службовців і подати його (далі на ст. 12) …
- Бранка через асентерункову комісію (кінець п. 5). Асентерункова комісія (нім. Assentierungskommission — призовна, рекрутська комісія) спільно з військовою повітовою командою проводить призов «пописових» (внесених до призовних списків) чоловіків. Якщо комісію не вдається скласти на місці — її доповнює окружна військова команда. Окремо комісар стежить, щоб колишні австро-угорські вояки 1883–1901 рр. негайно стали до українського війська (УГА) — мобілізація досвідчених кадрів для фронту.
- Кадрова чистка через присягу (п. 6). Центральний інструмент розбудови апарату: урядовці й судді лишаються на посадах лише склавши приречення (присягу) на вірність ЗУНР; хто відмовляється — звільнення і припинення виплат. Для суддів — окрема присяга, яку приймають президенти окружних судів. Посадовців, що шкодять державі, комісар відстороняє зі звітом до уряду. Прикметна турбота про кримінальні суди — «щоб у краї не ширилися злочини й анархія» (умови післявоєнного безладу).
- Фінансова дисципліна (п. 7). Щомісячні звіти доходів/видатків і переказ касового надлишку до центру на покриття загальнодержавних видатків — спроба збудувати єдиний бюджет. Покликання на обіжник Крайової Дирекції Скарбу від 13 падолиста 1918 про стягнення недоїмок і виплату воєнних надбавок показує, що фінансова система ЗУНР спиралася на австрійську фіскальну спадщину.
- Інвентаризація державного майна (п. 8). Терміновий (до 15 грудня) опис усього державного майна — особливо покинутого австро-угорським військом, а також майна колишніх державних/крайових фундацій, державних лісів, соляних промислів (салін), нафтових копалень і будівельних експозитур. Це інвентаризація економічної бази молодої держави, надто стратегічних ресурсів Прикарпаття — солі й нафти.
- Постачання нафти й солі (п. 9). Централізований розподіл двох ключових для Прикарпаття дефіцитних товарів — нафти й солі — через заявки повітів і рознарядку Державного Секретаріяту. Воєнно-планова економіка зими 1918/19.
- Охорона здоров'я й звітність (пп. 10–11). Турбота про достатню кількість лікарів (на тлі епідемій тифу й повоєнних злиднів) із місячними звітами, і — окремо — точні політично-адміністративні звіти 10-го числа кожного місяця: налагодження регулярного інформаційного зв'язку центру з повітами.
- Восьмий акт — захист фахових кадрів (2 грудня 1918). Другий фінансовий обіжник реагує на самочинні звільнення службовців у митних (цлових) урядах і скарбовій сторожі без узгодження зі скарбовими дирекціями. Уряд застерігає: це лишає установи без фахівців і шкодить державі (подекуди усунено цінних людей) — тож велить скласти списки усунених для перегляду. Прагматична настанова: лояльність важлива, але не ціною знищення фахового апарату.
- «цлові уряди» / «скарбова сторожа». Цло (нім. Zoll) = мито; цловий уряд = митниця/митний уряд; скарбова сторожа (нім. Finanzwache) = фінансова варта (служба боротьби з контрабандою й порушеннями фіскальних монополій — тютюнової, соляної тощо).
- Лексика: асентерунок = призов, рекрутування; пописовий = внесений до призовних списків, військовозобов'язаний; приречення = присяга, урочиста обіцянка; завісити в урядованню = відсторонити від виконання обов'язків; надвижка = надлишок, профіцит; залеглі податки = недоїмки; причинок = надбавка, доплата; інвентура = опис, інвентаризація; закоп = копальня, шахта; експозитура = відділення, філія органу; заосмотрений = забезпечений; с. р. = «сего року» (цього року); післанець = посланець, кур'єр.
- Метод: сторінку відрендережено
pdftoppm -r 150 -png; текст друкований середнім кеглем, читається без дорізки. Звірено роки бранки (1883–1901), дату обіжника Краєвої Дирекції Скарбу (13 падолиста 1918), термін інвентаризації (15 грудня) та заголовок восьмого акту (2 грудня 1918, цлові уряди). Кілька слів у лівому полі на згинальній складці злегка затерті — відновлено за контекстом.