Збірник законів, розпорядків та обіжників
Сторінка завершує десятий акт (розпорядок Державного Секретаря шляхів про залізничні тарифи — одне останнє речення про те, на кого лягає завантаження й розвантаження вагонів) і відкриває одинадцятий акт — знову з фіскального відомства: РОЗПОРЯДОК Державного Секретаріяту фінансів від 18 грудня 1918 в справі довозу тютюневих матеріалів (§§ 1–9, далі на ст. 14). Якщо розпорядок від 1 грудня (ст. 9–10) регулював продаж тютюну, то цей акт стосується його перевезення й довозу з-за кордону — встановлює дозвільну систему, мита й перелік прикордонних пунктів, через які дозволено ввіз. Угорі — колонцифра «— 12 —» і печатка Кобринського.
[Розпорядок про залізничні тарифи — закінчення]
Заладованє і виладованє возових наборів належить до надавця зглядно відбираючого.
РОЗПОРЯДОК
Державного Секретаріяту фінансів з дня 18. грудня 1918 р. в справі довозу материялів тютюневих.
§ 1. Дозвіл на перевіз материялів тютюневих з одної місцевости до другої важний на час 3 днів, як також на привіз їх з заграниці важний на час 10 днів видає дотичний Комісаріят повітовий виключно лиш тим особам, що мають концесії на продаж тютюну, видані Дирекцією округа скарбового на підставі розпорядку з 1. грудня 1918.
§ 2. Просьби о такий дозвіл підлягають належитости стемплевій в кводі 10 корон.
§ 3. Від тютюневих фабрикатів, що їх привозить ся з заграниці, має бути оплачена належитість цлова.
§ 4. Цло виносить за 1 кґ.
від табаки 3 кор.; від тютюну . 10 кор.
від папіросів . . . . . . . 15 кор.
від циґар . , . . . . . . . 15 кор.
§ 5. Місцевости, через котрі впроваджувати можна з заграниці фабрикати тютюневі є: Скала, Гусятин, Калагарівка, Тарноруда, Підволочиска, Броди, Струмильче, Стоянів, Сокаль, Збараж і Белзець. В тих місцевосцях побирають цло і видають цлові квіти Уряди цлові або, де Урядів цлових нема, Відділи скарбової сторожі.
§ 6. В квітах на побране цло мають бути подані: день переступлення границі, імя і назвище перевізника, скількість і якість фабрикатів тютюневих, висота оплаченого цла і мітце призначення. Квіт має бути заосмотрений підписом виставляючого і печаткою.
§ 7. Квіт на побране цло разом з дозволом Комісаріяту повітового (§ 1.) є для властителя впроваджених материялів тютюневих леґітимацією на перевіз їх зі станції граничної до місця призначення.
§ 8. Замкнений з кінцем місяця квітар мають Уряди цлові і Відділи сторожі скарбової предложити разом з узисканою квотою Дирекції округа скарбового, котра по переглянненню заряджує остаточне зарахованнє при Уряді податковім в обсідку Дирекції.
§ 9. Кожда особа притримана з транспортом фабрикатів тютюневих в межах Держави без дозволу Комісаріяту повітового буде карана Дирекцією округа скарбо… (далі на ст. 14) …
[Розпорядок про залізничні тарифи — закінчення]
Завантаження і розвантаження вагонних відправлень (возових наборів) належить до відправника, відповідно — одержувача.
РОЗПОРЯДЖЕННЯ
Державного Секретаріату фінансів від 18 грудня 1918 у справі довозу тютюнових матеріалів.
§ 1. Дозвіл на перевезення тютюнових матеріалів з однієї місцевості до іншої чинний протягом 3 днів, а також на ввіз їх з-за кордону — чинний протягом 10 днів; видає його відповідний повітовий комісаріат виключно тим особам, що мають концесії на продаж тютюну, видані Дирекцією скарбового округу на підставі розпорядження від 1 грудня 1918.
§ 2. Прохання про такий дозвіл підлягають гербовому збору в розмірі 10 корон.
§ 3. За тютюнові вироби, що ввозяться з-за кордону, має бути оплачене мито.
§ 4. Мито становить за 1 кг:
від табаки — 3 кор.; від тютюну — 10 кор.;
від цигарок (папірос) — 15 кор.;
від сигар (циґар) — 15 кор.
§ 5. Місцевості, через які можна ввозити з-за кордону тютюнові вироби, такі: Скала, Гусятин, Калагарівка, Тарноруда, Підволочиськ, Броди, Струмилече, Стоянів, Сокаль, Збараж і Белзець. У цих місцевостях стягують мито й видають митні квитанції (квити) митні уряди або, де митних урядів немає, — відділи скарбової сторожі.
§ 6. У квитанціях на стягнуте мито мають бути зазначені: день перетину кордону, ім'я і прізвище перевізника, кількість і якість тютюнових виробів, розмір сплаченого мита і місце призначення. Квитанція має бути засвідчена підписом того, хто її виставляє, і печаткою.
§ 7. Квитанція про стягнуте мито разом із дозволом повітового комісаріату (§ 1) є для власника ввезених тютюнових матеріалів посвідкою (леґітимацією) на перевезення їх від прикордонної станції до місця призначення.
§ 8. Закритий наприкінці місяця квитанційний журнал (квитар) митні уряди й відділи скарбової сторожі мають подати разом зі стягнутою сумою Дирекції скарбового округу, яка після перевірки розпоряджається про остаточне зарахування при податковому уряді в окрузі Дирекції.
§ 9. Кожна особа, затримана з транспортом тютюнових виробів у межах Держави без дозволу повітового комісаріату, буде покарана Дирекцією скарбового окру… (далі на ст. 14) …
- Завершення тарифного розпорядку (10-й акт). Останнє речення розпорядку про залізничні тарифи (ст. 12) уточнює логістичну деталь: завантаження і розвантаження вагонних відправлень («возових наборів») — обов'язок самого відправника / одержувача, а не залізниці. Технічна, але показова норма: держава перекладає вантажні операції на клієнта.
- Одинадцятий акт — довіз тютюну (18 грудня 1918). Парний до розпорядку про продаж тютюну (ст. 9–10): там регулювалася роздрібна торгівля, тут — перевезення й ввіз. Разом вони складають цілісну тютюнову монополію ЗУНР. Право на перевіз/ввіз має лише той, хто вже має концесію на продаж (§ 1) — монополія замикається на тих самих особах.
- Митні ставки (§ 4). Конкретний тариф увізного мита за кілограм: табака — 3 кор., тютюн — 10 кор., цигарки й сигари — по 15 кор. Диференціація за ступенем обробки: сирий лист (табака) найдешевший, готові вироби найдорожчі — класична протекціоністська логіка, що захищає внутрішнє виробництво.
- Перелік прикордонних пунктів (§ 5) — цінне історико-географічне джерело. Одинадцять пунктів пропуску окреслюють східний і північний кордон ЗУНР наприкінці 1918 р.: Скала (Скала-Подільська), Гусятин, Калагарівка, Тарноруда, Підволочиськ — на Збручі (кордон з Наддніпрянщиною/УНР); Збараж; Броди, Струмилече (Стремільче), Стоянів, Сокаль, Белзець (Белз?) — на північному заході (межа з польськими/волинськими теренами). Перелік фактично фіксує митний периметр молодої держави.
- Документообіг мита (§§ 6–8). Детальна процедура: митна квитанція (квит) з повним набором реквізитів (дата, перевізник, кількість/якість, сума, призначення), підписом і печаткою; вона ж разом із дозволом служить леґітимацією на перевіз углиб країни (§ 7); наприкінці місяця квитанційний журнал із зібраними коштами здається до скарбової дирекції для зарахування (§ 8). Видно зусилля побудувати підзвітну фіскальну систему.
- «цло» / «квіт» / «квітар» / «скарбова сторожа». Цло = мито; квіт = квитанція, розписка; квітар = книга/журнал квитанцій; скарбова сторожа = фінансова (митна) варта; Уряд цловий = митний уряд (митниця).
- Лексика: довіз = ввіз, імпорт; привіз з заграниці = ввезення з-за кордону; важний = чинний, дійсний; дотичний = відповідний, належний; належитість стемплева = гербовий збір; в кводі / в квоті = у розмірі, на суму; табака = нюхальний/сирий тютюн; циґара = сигари; місцевосці (місцевості) = населені пункти; побирають = стягують; переступленнє границі = перетин кордону; назвище = прізвище; мітце призначення = місце призначення; заосмотрений = забезпечений, засвідчений; замкнений квітар = закритий (зведений) на кінець місяця журнал; узискана квота = зібрана сума; в обсідку Дирекції = в окрузі (районі) Дирекції; притримана = затримана.
- Метод: сторінку відрендережено
pdftoppm -r 150 -png; текст друкований середнім кеглем, читається без дорізки. Звірено дату акту (18 грудня 1918), митні ставки § 4 (3/10/15/15 кор. за кг) і повний перелік 11 прикордонних пунктів § 5. Останній § 9 обірваний на нижньому березі — продовження на ст. 14. Назви пунктів подано як у скані, з ймовірними сучасними відповідниками в адаптації (Підволочиська → Підволочиськ, Струмильче → Стремільче).