Новини
Передова сторінка числа 6. Передовиця «Непохитности!», розлоге зведення Галицької армії про бої під Львовом і Городком та опис геройського вчинку чет. Вайнгаймера.
Рік I. Коломия, дня 19. марта 1919. Ч. 6.
НОВИНИ — Інформаційний Щоденник
Виходить в Коломиї в годині 11. дня.
Видає Коломийська Філія Центрального Інформаційного Бюра при Директорії Української Народньої Републики. За редакцію відповідає Мик. Бобикевич. Ціна поодинокого числа 40 шагів.
Непохитности!
Ще ніколи вороги не накидувалися на нас так, як саме тепер, на передодні заключення загального мира, на передодні потвердження границь між поодинокими старими й новими державами. Нашим ворогам великою скалкою в оці наша кипуча праця над будуванням самостійної держави; їх до скаженої люті доводить те, що ми без огляду на всякі недостатки й труднощі все-таки зуміли завести й держати правнодержавний лад, що є найкращим доказом достойности й здібности народа до самостійного істнування.
І лиш завдяки тому спокоєві й ладові внутрі краю антанта стала обережніше приймати всякі польсько-кацапсько-румунські брехні про нас, стала все більше й більше числитися з нами, стала присилати до нас своїх відпоручників, а лиш тоді, коли ми й на дальше держатимемо лад, порядок і спокій, мирова конференція потвердить нашу самостійність, а народові всміхнеться краща доля й він діждеться сповнення своїх мрій про землю та волю.
Воєнна наука вчить: не робити того, що хоче ворог. — Нині ворожі нашому народові люди шепчуть йому всякі нісенітниці і стараються з усієї сили підмовити його до недобрих дій. Не слухаймо їх. Зрозуміймо, що на все є свій час; що не тоді хату білити, коли вона горить, а не тоді робити широкі реформи й ділити землю, як воріг на нас напирає.
Крепко держім тепер лад і порядок у краю, а ворога на фронті; а як побемо його, оттоді щойно буде пора подбати про все инше. Отже: Терпеливости й непохитности!
Польсько-вкраїнська війна.
Офіціяльний скорозвіт штабу Галицької армії.
УПБ. Постій 17./III. В районі Львова, як цього можна було сподіватися, після щасливого переведення наших наступових операцій 8-го, 9-го й 10-го марта, наслідком яких столицю краю Львів було зовсім окружено, а єї положення завдяки десятиднівній облозі нашими військами ставало все більше й більше роспучним, польська армія по доброму підготовленню, а головно при допомозі стягнених з чеського фронту військ розпочала в пятницю 14. с. м. після сильної арматньої стрілянини дужий наступ із Судової Вишні в напрямі на Городок з метою прорвати наш обложний перстінь і за всяку ціну не допустити до впадку Львова.
Під напором перевищаючих сил ворога наші війська біля Судової Вишні подалися в зад, а навіть ворогі вдалося було на якийсь час заняти Довгомостиска й Бортятин. Одначе наші хоробрі частини не дали лишити себе осягнутих нашим наступом успіхів та розпочали цьогодня в 3-ій год. рано сильний протинаступ із лінії Ожомля, Новосілки, Мельняни, Милятин, Мокловичі, Кульматичі на Судову Вишню. Наші відділи ведуть бої в Потятині, біля Княжого Моста й відбили вже Добромостиска. Енерґічному наступові, продовжуваному нашими частинами, що обложили західнє передмістя Городка, старався стати перепоною польский панцирник, що прямував із Львова через Каменобрід до Городка. Одначе наша артилерія розбила цей поїзд на стації Каменобрід. Ворог замкнений у Львові і морений голодом старається ту й там захопити сміливими випадами окружні села з метою рабунку. Такі випади з значними силами були цьогодня в ранці на Козичі й Домажир. Ведеться протинаступ. На відрізках північного фронту біля Белза польский наступ відперто, при чім полонено 1 офіцера й 41 вояків.
Нач. штабу гал. армії.
Геройські подвиги наших вояків.
УПБ. Постій 17./III. Кореспондент Пресової Квартири Галицької армії доносить: В часі нашого наступання 8./III., коли осягнено остаточну перерву залізничного руху на шляху Судова Вишня–Городок, сталася інтересна пригода, що дає доказ про геройську самопосвяту нашого жовніра. Того самого дня наші війська вже заняли часть залізничного шляху. Надїхав польский панцирник і вогнем засипав наших героїв, так що мусіли були податися взад. Оттут то четар Вайнгаймер з двома стрільцями кинувся на польского панцирника, вискочив на дах панцирника й, кидаючи ручними ґранатами, здобув його. Щоб імена геройських участників неймовірно відважної дії на віки записаними були в історії боїв за визволення, ми оце подаємо їх імена: четар Вайнгаймер, старш. десятник Винник Федір, Чирченяк Степан і Самуляк Іван і стрільці: Шерепель Гринько, Шеребей Андрій і Моровський Володимир.
Честь відважним! Хай будуть приміром для всіх наших вояків у бою з відвічним ворогом!
Рік I. Коломия, 19 березня 1919. Ч. 6.
НОВИНИ — Інформаційний щоденник
Виходить у Коломиї об 11-й годині дня.
Видає Коломийська філія Центрального інформаційного бюро при Директорії Української Народної Республіки. За редакцію відповідає Мик. Бобикевич. Ціна окремого числа — 40 шагів.
Непохитності!
Ще ніколи вороги не накидалися на нас так, як саме тепер — напередодні укладення загального миру, напередодні підтвердження кордонів між окремими старими й новими державами. Нашим ворогам велика скабка в оці — наша кипуча праця над розбудовою самостійної держави; їх до скаженої люті доводить те, що ми, попри всі нестатки й труднощі, все-таки зуміли запровадити й утримати правовий державний лад, який є найкращим доказом гідності та здатності народу до самостійного існування.
І лише завдяки цьому спокоєві та ладові всередині краю Антанта стала обережніше сприймати всі ті польсько-кацапсько-румунські брехні про нас, стала дедалі більше з нами рахуватися, стала присилати до нас своїх представників; і лише тоді, коли ми й надалі триматимемо лад, порядок і спокій, мирна конференція підтвердить нашу самостійність, а народові всміхнеться краща доля й він дочекається здійснення своїх мрій про землю та волю.
Воєнна наука вчить: не робити того, чого хоче ворог. — Нині ворожі нашому народові люди нашіптують йому всілякі нісенітниці й щосили намагаються підбити його на лихі вчинки. Не слухаймо їх. Зрозуміймо, що всьому свій час; що не тоді хату білити, коли вона горить, і не тоді робити широкі реформи й ділити землю, коли ворог на нас тисне.
Міцно тримаймо тепер лад і порядок у краю, а ворога — на фронті; а як поб'ємо його, аж тоді буде пора подбати про все інше. Отже: терпеливості й непохитності!
Польсько-українська війна.
Офіційне зведення штабу Галицької армії.
УПБ. Постій, 17.III. У районі Львова, як і можна було сподіватися, після успішного проведення наших наступальних операцій 8, 9 і 10 березня, унаслідок яких столицю краю Львів було цілком оточено, а її становище через десятиденну облогу нашими військами ставало дедалі розпачливішим, — польська армія, добре підготувавшись, а головно за допомогою стягнених із чеського фронту військ, розпочала в п'ятницю 14-го цього місяця, після сильної гарматної стрілянини, потужний наступ із Судової Вишні в напрямку на Городок, з метою прорвати наше облогове кільце й за всяку ціну не допустити падіння Львова.
Під натиском переважаючих сил ворога наші війська біля Судової Вишні відступили, і ворогові навіть удалося на якийсь час зайняти Довгомостиська й Бортятин. Однак наші хоробрі частини не дали відібрати в себе здобутих наступом успіхів і розпочали сьогодні о 3-й годині ранку сильний контрнаступ із лінії Ожомля, Новосілки, Мельняни, Милятин, Мокловичі, Кульматичі на Судову Вишню. Наші відділи ведуть бої в Потятині, біля Княжого Моста й уже відбили Добромостиська. Енергійному наступу наших частин, що обклали західне передмістя Городка, намагався стати на заваді польський бронепотяг, що прямував зі Львова через Каменоброд до Городка. Проте наша артилерія розбила цей потяг на станції Каменоброд. Ворог, замкнений у Львові й виснажений голодом, намагається подеколи сміливими вилазками захоплювати навколишні села задля грабунку. Такі вилазки значними силами були сьогодні зранку на Козичі й Домажир. Ведеться контрнаступ. На ділянках північного фронту біля Белза польський наступ відбито, причому взято в полон 1 офіцера й 41 вояка.
Начальник штабу Галицької армії.
Геройські подвиги наших вояків.
УПБ. Постій, 17.III. Кореспондент Пресової квартири Галицької армії повідомляє: під час нашого наступу 8.III, коли було остаточно перервано залізничний рух на шляху Судова Вишня–Городок, сталася цікава пригода, що засвідчує геройську самопожертву нашого вояка. Того ж дня наші війська вже зайняли частину залізничної колії. Над'їхав польський бронепотяг і обсипав вогнем наших героїв, тож вони мусили відступити. Тут-то четар Вайнгаймер із двома стрільцями кинувся на польський бронепотяг, вискочив на його дах і, кидаючи ручні гранати, здобув його. Щоб імена геройських учасників неймовірно відважної дії навіки були записані в історії визвольних боїв, ми подаємо їх: четар Вайнгаймер, старший десятник Федір Винник, Степан Чирченяк і Іван Самуляк, та стрільці Гринько Шерепель, Андрій Шеребей і Володимир Моровський.
Честь відважним! Хай будуть прикладом для всіх наших вояків у бою з одвічним ворогом!
- «Непохитности!» — заклична форма (родовий відмінок), як і «Чуйно!»: заклик до стійкості.
- скалка в оці — скабка/терен в оці (те, що дратує ворога).
- правнодержавний лад — правовий державний устрій; відпоручник — представник, делеґат.
- роспучний — розпачливий; впадок Львова — падіння Львова; обложний перстінь — облогове кільце.
- четар — старшинський ранг УГА (приблизно поручник/лейтенант); жовнір — вояк, солдат.
- арматня стрілянина — гарматний (артилерійський) обстріл; панцирник — бронепотяг.
- «кацапсько-…» — зневажливе означення росіян у джерелі; збережено як прикмету доби.
- Перелічені імена вояків подано за оригіналом (звірено з відбитком).