Покутський Вістник ч. 8 с.8

Третя сторінка числа 8. Закінчення допису про Український національний хір у Кам'янці; вісті «Харчевий стан Галичини», «Форма влади на Україні», «Українські місії в переїзді через Галичину»; велика статистична таблиця «Поділ рільничих підприємств в цілій Галичині по величині з року 1902» з аналізом малоземелля; рубрики «Галицькі полки», «Допомога Галичині», «Привітання селянського з'їзду братам-галичанам», «У Тернополі»; вісті «В Румунії», «Вільсон і Україна» та постанови Повітової Селянської Ради в Товмачі (господарські й шкільні рішення).

Оригінал · правопис 1919 р.

Ч. 8 — ПОКУТСЬКИЙ ВІСТНИК — Ст. 3.

[Український Національний Хор у Камянці — закінчення]

[…] [україн]ські Національні Хори мають також велике значіння для виховання громадскости, почуття дісціпліни й організованости. За півроку своєї праці „Український Національний Хор у Камянці" дав концерт української народньої пісні, приймає участь в святі відкриття Камянецького Університету, в день свята відкриття. Зараз хор дав концерт українських колядок і щедрівок 8. січня с. р., концерт-баль — 12. с. р. Крім того хор запрошено на концерт-лекцію для Камянецького гарнізону, котрий відбувся 10. січня. При хорі була школа нотної грамоти. Навчання в ній провадив відомий записувач української народньої пісні на Холмщині, Волині й Поділлю Сергій Козицький. Хор складається з 85 членів, крім технічної комісії. Для вступу до хору, як до всякої організації, потрібні рекомендації 2 членів. Всі члени хору, в тому числі і диріґент, за свою працю гонорари не одержують. Хором диріґує б. товариш диріґента хору варшавської Української Громади Павло Бутовський. Після цих концертів хор готуватиметься до концерту памяти Т. Шевченка. 50% від концерту, що було 12 січня с. р., пішло на користь незаможних учнів членів Українського Національного Хору у Камянці на Поділлю. („Життя Поділля").

Харчевий стан Галичини.

Головноуповажнений по постачанню продуктів Галичині й Буковині Трофименко, що приїхав з Галичини, дав такі відомости про стан постачання в Галичині: запаси продуктів поділені нерівномірно, через це е тепер [райони], де в продуктах почувається недостача. Допомоги в справі постачання потребує 9 повітів: Надвірна, Коломия, Косів, Печеніжин, Богородчани, Дрогобич, Долина, Сколе, по части Станиславів. Головним чином потрібно крупа й хліб, цукру-ж потрібує вся Галичина. По приблизнім підрахунку треба для виживлення людности 112 вагонів хліба, відповідної скількости крупи і сто вагонів цукру. Половину цеї скількости може дати сама Галичина, решту треба підвезти. Доси відправлено в Галичину 100 вагонів хліба і 50 вагонів цукру. (УТА).

Форма влади на Україні.

В деяких колах української демократії в останній час богато уваги присвячується питанню про форму майбутньої політичної влади на Україні, котра, як відомо, повинна була бути встановлена Трудовим Конгресом. Більшість політичних діячів лівих українських течій, беручи на увагу інформацію, що находить з місць, і певний настрій народних мас, висловилась за збудування державної влади так, щоб провідну роль в державнім житті відгравали ради селянських депутатів.

Українські місії в переїзді через Галичину.

Недавно редакцію „Нового Життя" відвідали члени переїзджаючих через Станиславів українських місій з Київа до ріжних держав. Між ними були представники місії до чехо-словацької Республіки, до З'єдинених Держав північної Америки, до німецької республіки, до Швайцарії та до Швеції. До усіх місій вибрано добірні сили, котрі знають обставини в даних державах та мають там звязки.

Поділ рільничих підприємств в цілій Галичині по величині з року 1902:

величина господарства	число господарств	%	займають гектарів	% всеї землі	% селянськ. посілости
низше 2 га	597.959	49·5	660.000	9·2	15·0
2 — 5 „	404.203	33·5	1,415.000	10·8	33·3
5 — 10 „	149.948	12·4	1,125.000	15·7	26·2
10 — 20 „	38.582	3·2	579.000	8·1	13·6
20 — 50 „	8.126	0·76	284.000	4·0	6·7
50 — 100 „	2.567	0·21	193.000	2·7	4·6
понад 100 „	5.114	0·43	2,900.000	40·5	—
разом	1,206.499	100·	7,150.000	100	100·

На повисшій табельці бачимо, що в Галичині майже половина (49·5%) всіх рільничих господарств є так званими парцельними господарствами хліборобських пролєтарів-халупників. Найсильнійші з тих господарств не доходять навіть до 2 гект. землі. Одна третина (33·50%) селянських господарств є дрібними господарствами, з яких найсильнійші доходять ледви до 5 гектарів землі. На середні селянські господарства (5 до 20 гектарів) не припадає навіть ⅐ часть всіх господарств, а на великі селянські господарства (20 до 100 гектарів) не припадає навіть одна на 103 господарства. Прочі господарства (понад 100 гектарів) є фільварочними господарствами великої посілости майже виключно в неукраїнських руках. З фільварочних господарств припадає пересічно одно на 110 всіх прочих рільничих господарств. До тої більшої табулярної посілости належать лятіфундії 21 властителів, з яких кождий має понад 10.000 гектарів землі.

Коли до парцельних і дрібних селянських господарств долучимо господарства від 5 до 10 гектарів, які в Данії, Франції і т. п. зачисляються до малих селянських господарств, то бачимо, що в Галичині 95·40% всіх рільничих господарств (се є 95½ на кождих 100) є парцельними, дрібними і малими господарствами. А хоч тих дрібних господарств є в Галичині пересічно аж 95½ на кождих 100, то мимо того не займають вони разом навіть половини цілого рільного простору в Галичині, але за те займають поверх три четвертини (75·19%) самої „рустикальної" посілости. Натомість середньої і великої селянської посілости такої величини, як в Данії, Франції і т. п., є в Галичині дуже мало (ледви 4·50%). І ось в тім нерівномірнім розділі землі, в тім, що така величезна маса селянських господарств має занадто мало землі, а що на українській землі майже вся більша посілість як резерва землі находить ся в руках неукраїнських, які з національної завзятости навіть за великі гроші в дорозі парцеляції не хотіли відступити землі українським хліборобам, — є третя, найголовнійша і найважнійша причина лиха в нашім національнім господарстві.

Виноски (зі стор.): 1) Се ствердили вже: Др. Володимир Барвінський („Досліди з поля статистики", Львів 1901) та Др. Володимир Охримович („З поля національної статистики Галичини", Львів 1908). 2) В тім: рілі 41.549, лук 4.506, огородів 1.076, пасовиск 5.819, лісів 15.013, неужитків 679, під будівлі і подвір 383, прочих ґрунтів вільних від податку 949 гектарів. 3) В році 1902 з табулярної власности (2,229.469 га) припадало: на публич. власність 455.332 га, на христіян 1,506.978, на жидів 248.979, на приватні правні особи 18.180 га. 4) „Wiadomości statystyczne o stosunkach krajowych", 1912, T. XXIV i XXV. 5) В ч. 187 з 2/8 1918, стор. 109, в статті „Die polnisch-ruthenischen Beziehungen und die Teilung Galiziens". 6) В заряді держави в східній Галичині було 305.512 га (на 7,849.251 га). 7) Для цілої Галичини „Polen" подає (без держ. земель): табул. власн. — разом 2,393.782, укр. 87.285, пол. 2,306.497; власн. міст — 426.642 / 130.055 / 296.587; проча — 4,728.460 / 2,427.020 / 2,301.440; загально — 7,548.884 / 2,644.360 / 4,904.524 (100% / 35% / 65%). 8) Др. Йос. Тененбаум („Żydowskie problemy gospodarcze w Galicyi") подає число жидів у східній Галичині — 659.706 душ. 9) тих 5114 господарств належало до 2669 властителів.

Галицькі полки.

По відомостям, одержаним в штабі осадного корпуса, до Київа щодня прибувають части з Української Народньої Республіки в боротьбі з большевиками.

Допомога Галичині.

Здорова думка нашого народу зєднати всі українські землі в одну державу здійснилася. Зараз бачимо добрі наслідки злуки. Наші Придніпрянські Брати зрозуміли вагу сеї історичної хвилі та ідуть нам в помічно не словами, а ділом; зорґанізували допомогу харчами, дають поміч санітарну, а незабули також про наших братів героїв, що боряться на фронті з синів ляцьким панками, та подбати про одіж для них, якої нам так не діставало. Завдяки прихильности Директорії та енерґійним заходам отамана Осецького, зорґановано доставу одіжи для нашого війська, а на початок прийшло 36 вагонів одежі та теплого білля, а в недовзі мають прийти дальші транспорти. При такій всесторонній допомозі не страшна нам боротьба і з повною вірою споглядаємо в будучність, до побіди на нашій стороні.

Привітання селянського зїзду братам-Галичанам.

Ушицький повітовий зїзд по вибору делєгатів до Трудового Конгресу шле своє щире привітання братам Українцям Галичини, Буковини та Угорщини: „Селянство Наддніпрянської України, здобувши при Вашій допомозі владу, землю і волю і збудувавши незалежну Українську Народню Республіку, радіє, що розшматоване тіло України нарешті зєдналося в одну велику Україну. Селянство вірить, що спільними силами всіх синів Матері-України ми забезпечимо собі владу, землю і волю".

У Тернополі.

На своїм засіданні з 17. січня с. р. Ширша Українська Народна Рада, бажаючи стати дійсним демократичним представництвом, рішила змінити дотеперішний свій склад і перевести реорганізацію Повітової Української Ради на підставі проєкту по І. Бриковича. Після цього нового проєкту в склад Ширшої Повітової Укр. Нар. Ради входять представники всіх сіл тернопільського повіту, і то села з мешканцями в числі до 2000 посилають одного представника, а села, які числять мешканців більше 2000, посилають по двох представників. Представники тих мають вибирати всі мешканці без ріжниці пола від 20 літ, почавши. Вибори мають перевести сільські комісарі. В склад Ширшої П. У. Н. Ради входять дальше начальники всіх урядів, 3 представники священиків, 3 учителі, з трудової інтеліґенції, з державної служби, з робітників, 4 міщан і представник війська.

В Румунії.

З Букарешту одержано відомости, які підкреслюють сильний зріст соціялістичного руху по всіх містах Румунії. Подавлення повстання, що сталося перед королівським палацом, викликало загальне обурення і зусилення аґітації серед народу. Головна соціялістична партія в Румунії оголосила декларацію, в якій вимагає самих корінних соціяльних реформ і передачі влади до рук народу.

Вільсон і Україна.

„Ню-йорк Гералд" повідомляє: Як Вільсон приїхав до Франції, то Українці, що перебували там, звернулись до нього з такою відозвою: „Українці в Франції з великою втіхою витають ваш приїзд до Европи, бо вони бачать у цьому запоруку рятування свого народу й краю. Українці були першим славянським народом, котрий поклав свої надії на Америку, великого приятеля пригнічених народів Европи. Утиски в нашому краю примусили декого українця [покинути] край і знайти другу батьківщину в Сполучених Штатах. Наші традиції і наша історія зробили нас найбільш демократичним народом Західної Европи. Ми перші Славяне, що повстали і забажали утворення республіканських установ. Бажання Українців — бачити свій край вільним од чужоземної власти".

Повітова Селянська Рада в Товмачі

постановила між иншим: Перевести негайно контролю у всіх двірських обшарах, кілько у них находиться ярого збіжа. Надвижку понад власну потребу забирає Комісарят по максимальній ціні. За необняння своєї скількости поля в власній вини, до обсіву якого зобовязався двірський обшар, платить властитель обшару по 1000 К за кождий необсіяний морг. Покликати до життя в кождій громаді місцеву рільничу комісію, зложену з 4-ох членів під проводом начальника громади, яка подбає, щоби найменший клаптик поля не лежав облогом. Комісарят заборонить під загрозою конфіскати молоти ячмінь і гречку навіть в формі мішанки. Ціна 1 мтр. сотн. насіння ярого збіжа не може бути богато висша над 300 К. Висота задатку виносить 200 К. Держ. Комісарят закупить 3 вагони ярого збіжа на обсів поля для найбіднійшого населення. Збіже видається на довжний скрипт, заосмотрений підписом відбираючого і 2 ручителів. Комісарят узгляднить при стяганню податків найбільше знищені і евакуовані села. Поручається Комісаряти, щоби взяв під нагляд всі оселі в повіті, а у макухи забирає по максимальній ціні на прокормлення військових коний, щоби сим способом защадити ячмінь і овес. Подбає, щоби різник не брав на заріз тільних ялівок і коров. Комісарят зладить відозву до селян про вагу сьогорічних засівів. Комісарят видасть негайно поручення громадам і двірським обшарам, в яких є надвижка паші, щоби її продали потребуючим громадянам товмацької землі по означеній Комісарятом в порозумінню з властителем ціні.

В справах шкільних: I. В ціли негайного урухомлення шкіл в цілім повіті припоручається Пов. шк. Раді зорґанізувати по всім [селах] повіта місцеві шкільні Комітеї (в місце дотеперішних місц. шк. Рад). В склад сих Комітетів має входити: а) трьох відпоручників громади, яких вибирає з поміж себе громадська рада; б) кождочасний управитель школи без вибору. В місцевостях, де істнують національні школи, входити муть до комітетів також управителі і прочі шкіл; в) Відпоручник двірського обшару в тих місцевостях, де ще істнують двори, які обовязані покривати часть шкільних видатків. Цілею сих комітетів буде: 1) уложити преліміар найконечнійших видатків шкільних на 1919 р. 2) перевести безпроволочно найконечнійші направки в шкільних будинках, а де їх нема — відиайнайти на сю ціль якусь кімнату. 3) Постаратися о опал та обслугу для школи. 4) Дбати про се, щоб всі діти ходили до школи, а також родичів, що не хотять своїх дітий до школи посилати, присуджувати на відповідну кару. 5) Дбати о се, щоби найбіднійші діти в селі вислати до висших шкіл. II. В ціли скорійшого та успішнійшого поборювання страшної неграмотности постановляється: 1) поручити всім парохіяльним Урядам, щоби, почавши від 1. мая 1919 р., відмовляли дозволу на заключення подружжя всім тим особам, так мужеського як женського пола, які не викажуться знанням читання і писання. 2) Поручити пов. шк. Раді, щоби зладила безпроволочно зорганізування курсів для неграмотних в кождій громаді, будьто при помочи учительських сил, будьто иншими, некваліфікованими за відповідною ренумерацією. 3) Начальники громад і комітети, які в своїй місцевости [не] будуть старатися о направу і удержання школи, будуть карані, а дальше навіть зі свойого уряду усунені. 4) Поручається філіям Просвіти, щоби побудили читальні до життя по всіх селах цілого повіта, та подбали о те, щоби громадські Ради вложили до буджету відповідну квоту на закупно книжок до читальняних бібліотек. III. З огляду на великий брак столярів, які потрібні до відбудови приватних домів, шкіл, читалень і пр., постановляється устроїти столярську школу, яка приміститься в будинку давної промислової школи в Товмачи. Передвиджений видаток на сю ціль виносив-би 80.000 К одноразово, бо пізнійше зможе школа сама себе оплачувати. IV. З огляду на брак відповідних сил до ведення […] (далі — на стор. 9)

Сучасна адаптація

Ч. 8 — ПОКУТСЬКИЙ ВІСНИК — Ст. 3.

[Український національний хір у Кам'янці — закінчення]

[…] українські національні хори мають також велике значення для виховання громадськості, почуття дисципліни й організованості. За півроку своєї праці «Український національний хір у Кам'янці» дав концерт української народної пісні, брав участь у святі відкриття Кам'янецького університету — в день самого свята. Нещодавно хір дав концерт українських колядок і щедрівок (8 січня ц. р.) та концерт-бал (12-го). Крім того, хір запросили на концерт-лекцію для кам'янецького гарнізону, що відбувся 10 січня. При хорі діяла школа нотної грамоти; навчання в ній провадив відомий збирач української народної пісні на Холмщині, Волині й Поділлі Сергій Козицький. Хір складається з 85 членів, не рахуючи технічної комісії. Для вступу до хору, як і до всякої організації, потрібні рекомендації 2 членів. Усі члени хору, зокрема й диригент, за свою працю гонорарів не одержують. Диригує хором колишній помічник диригента хору варшавської Української громади Павло Бутовський. Після цих концертів хір готуватиметься до концерту пам'яті Т. Шевченка. 50% від концерту 12 січня пішло на користь незаможних учнів — членів Українського національного хору в Кам'янці на Поділлі. («Життя Поділля».)

Продовольчий стан Галичини.

Головноуповноважений з постачання продуктів Галичині й Буковині Трофименко, який приїхав із Галичини, повідомив таке про стан постачання: запаси продуктів розподілені нерівномірно, тож тепер є райони, де відчувається нестача. Допомоги в постачанні потребують 9 повітів: Надвірна, Коломия, Косів, Печеніжин, Богородчани, Дрогобич, Долина, Сколе й частково Станиславів. Головно потрібні крупа й хліб, а цукру потребує вся Галичина. За приблизним підрахунком, для прохарчування населення треба 112 вагонів хліба, відповідної кількості крупи й сто вагонів цукру. Половину цього може дати сама Галичина, решту треба підвезти. Досі до Галичини відправлено 100 вагонів хліба й 50 вагонів цукру. (УТА.)

Форма влади в Україні.

У деяких колах української демократії останнім часом багато уваги приділяють питанню про форму майбутньої політичної влади в Україні, яку, як відомо, мав установити Трудовий Конгрес. Більшість політичних діячів лівих українських течій, зважаючи на інформацію з місць і певний настрій народних мас, висловилася за таку побудову державної влади, щоб провідну роль у державному житті відігравали ради селянських депутатів.

Українські місії, що переїздять через Галичину.

Нещодавно редакцію «Нового Життя» відвідали члени українських місій, що переїздили через Станиславів із Києва до різних держав. Серед них були представники місій до Чехословацької республіки, до Сполучених Штатів Північної Америки, до Німецької республіки, до Швейцарії та до Швеції. До всіх місій дібрано добірних людей, які знають обставини у відповідних державах і мають там зв'язки.

Поділ рільничих господарств у всій Галичині за розміром (за 1902 р.):

розмір господарства	число господарств	%	займають гектарів	% усієї землі	% селян. власності
менш як 2 га	597 959	49,5	660 000	9,2	15,0
2–5	404 203	33,5	1 415 000	10,8	33,3
5–10	149 948	12,4	1 125 000	15,7	26,2
10–20	38 582	3,2	579 000	8,1	13,6
20–50	8 126	0,76	284 000	4,0	6,7
50–100	2 567	0,21	193 000	2,7	4,6
понад 100	5 114	0,43	2 900 000	40,5	—
разом	1 206 499	100	7 150 000	100	100

З наведеної таблиці видно, що в Галичині майже половина (49,5%) усіх рільничих господарств — це так звані парцельні господарства хліборобів-пролетарів («халупників»). Найбільші з них не сягають навіть 2 га землі. Третина (33,5%) селянських господарств — дрібні, з яких найбільші ледве сягають 5 га. На середні селянські господарства (5–20 га) не припадає й ⅐ усіх господарств, а на великі селянські (20–100 га) — навіть одне на 103 господарства. Решта господарств (понад 100 га) — це фільваркові господарства великого землеволодіння, майже виключно в неукраїнських руках; на них припадає в середньому одне на 110 решти рільничих господарств. До цього більшого табулярного землеволодіння належать латифундії 21 власника, кожен з яких має понад 10 000 га.

Якщо до парцельних і дрібних селянських господарств долучити господарства від 5 до 10 га, які в Данії, Франції тощо зараховують до малих селянських, то виходить, що в Галичині 95,4% усіх рільничих господарств (тобто 95½ на кожні 100) — парцельні, дрібні й малі. Та хоч таких дрібних господарств у Галичині в середньому аж 95½ на сотню, вони разом не займають навіть половини всієї рільної площі краю, зате займають понад три чверті (75,19%) самої «рустикальної» (селянської) власності. Натомість середньої та великої селянської власності такого розміру, як у Данії, Франції тощо, у Галичині дуже мало (ледве 4,5%). І саме в цьому нерівномірному розподілі землі — у тому, що така величезна маса селянських господарств має занадто мало землі, тоді як на українській землі майже вся більша власність як земельний резерв перебуває в неукраїнських руках, які з національної впертості навіть за великі гроші не хотіли через парцеляцію відступити землю українським хліборобам, — і полягає третя, найголовніша й найважливіша причина лиха в нашому національному господарстві.

Виноски див. в оригіналі вище (Барвінський, Охримович, «Polen», Тененбаум та ін.).

Галицькі полки.

За відомостями, одержаними в штабі облогового корпусу, до Києва щодня прибувають частини з [Галицької армії], щоб посилити армію УНР у боротьбі з більшовиками.

Допомога Галичині.

Здорова думка нашого народу — з'єднати всі українські землі в одну державу — здійснилася. Уже бачимо добрі наслідки злуки. Наші наддніпрянські брати зрозуміли вагу цієї історичної години й допомагають нам не словами, а ділом: організували допомогу харчами, надають санітарну допомогу, не забули й про наших братів-героїв, що б'ються на фронті з польськими панками, та подбали про одяг для них, якого нам так бракувало. Завдяки прихильності Директорії та енергійним заходам отамана Осецького налагоджено постачання одягу для нашого війська; на початок прийшло 36 вагонів одягу й теплої білизни, а невдовзі мають прибути дальші транспорти. За такої всебічної допомоги боротьба нам не страшна, і ми з повною вірою дивимося в майбутнє — до перемоги на нашому боці.

Привітання селянського з'їзду братам-галичанам.

Ушицький повітовий з'їзд із виборів делегатів до Трудового Конгресу шле своє щире привітання братам-українцям Галичини, Буковини та Угорщини: «Селянство Наддніпрянської України, здобувши за вашою допомогою владу, землю й волю і збудувавши незалежну Українську Народну Республіку, радіє, що пошматоване тіло України нарешті з'єдналося в одну велику Україну. Селянство вірить, що спільними силами всіх синів Матері-України ми забезпечимо собі владу, землю й волю».

У Тернополі.

На засіданні 17 січня ц. р. Ширша Українська Народна Рада, прагнучи стати справді демократичним представництвом, вирішила змінити свій дотеперішній склад і провести реорганізацію Повітової української ради за проєктом І. Бриковича. За цим новим проєктом до складу Ширшої повітової УНРади входять представники всіх сіл Тернопільського повіту: села з населенням до 2000 посилають одного представника, а понад 2000 — двох. Цих представників мають обирати всі мешканці без різниці статі від 20 років. Вибори проводять сільські комісари. До складу Ширшої повітової УНРади входять також начальники всіх установ, 3 представники від священиків, 3 учителі, представники трудової інтелігенції, державної служби, робітників, 4 міщани й представник війська.

У Румунії.

З Бухареста надійшли відомості, що підкреслюють сильне зростання соціалістичного руху по всіх містах Румунії. Придушення повстання перед королівським палацом викликало загальне обурення й посилення агітації серед народу. Головна соціалістична партія Румунії оголосила декларацію, в якій вимагає докорінних соціальних реформ і передачі влади до рук народу.

Вільсон і Україна.

«Нью-Йорк Гералд» повідомляє: коли Вільсон приїхав до Франції, українці, що перебували там, звернулися до нього з такою відозвою: «Українці у Франції з великою радістю вітають ваш приїзд до Європи, бо вбачають у ньому запоруку порятунку свого народу й краю. Українці були першим слов'янським народом, який поклав свої надії на Америку — великого приятеля пригноблених народів Європи. Утиски в нашому краю змусили декого з українців покинути край і знайти другу батьківщину в Сполучених Штатах. Наші традиції та історія зробили нас найдемократичнішим народом Західної Європи. Ми перші слов'яни, що повстали й забажали утворення республіканських установ. Бажання українців — бачити свій край вільним від чужоземної влади».

Повітова селянська рада в Товмачі

постановила, серед іншого: негайно провести облік у всіх панських маєтках (двірських обшарах), скільки в них є ярого збіжжя. Надлишок понад власну потребу забирає комісаріат за максимальною ціною. За незасівання своєю виною тієї площі, яку маєток зобов'язався засіяти, власник маєтку платить по 1000 К за кожен незасіяний морг. У кожній громаді покликати до життя місцеву рільничу комісію з 4 членів під головуванням голови громади, яка подбає, щоб жоден клаптик поля не лежав облогом. Комісаріат заборонить під загрозою конфіскації молоти ячмінь і гречку навіть як суміш. Ціна 1 метр. центнера насіння ярого збіжжя не може бути набагато вищою за 300 К; завдаток — 200 К. Державний комісаріат закупить 3 вагони ярого збіжжя на засів поля для найбіднішого населення. Збіжжя видається під борговий розпис із підписом отримувача й 2 поручителів. Комісаріат при стягненні податків ураховуватиме найбільш зруйновані та евакуйовані села. Комісаріатові доручається взяти під нагляд усі оселі в повіті, а макуху забирати за максимальною ціною на прокорм військових коней, щоб у такий спосіб заощадити ячмінь і овес. Подбати, щоб різник не брав на забій тільних ялівок і корів. Комісаріат складе відозву до селян про вагу цьогорічних засівів. Комісаріат негайно видасть розпорядження громадам і маєткам, де є надлишок паші, продати її потребуючим громадянам товмацької землі за ціною, визначеною комісаріатом у порозумінні з власником.

У шкільних справах. I. Задля негайного відновлення роботи шкіл у всьому повіті повітовій шкільній раді доручається організувати по всіх селах повіту місцеві шкільні комітети (замість дотеперішніх місцевих шкільних рад). До складу комітетів входять: а) троє представників громади, яких обирає зі свого складу громадська рада; б) кожночасний управитель школи (без виборів); у місцевостях, де є національні [меншинні] школи, до комітетів входять і їхні управителі; в) представник маєтку — там, де ще існують двори, зобов'язані покривати частину шкільних видатків. Завдання комітетів: 1) скласти кошторис найнеобхідніших шкільних видатків на 1919 р.; 2) невідкладно провести найпотрібніший ремонт шкільних будівель, а де їх немає — знайти на цю мету якусь кімнату; 3) подбати про опалення й обслугу школи; 4) дбати, щоб усі діти ходили до школи, а батьків, які не хочуть посилати дітей, карати відповідно; 5) подбати, щоб найбідніших дітей села відправити до вищих шкіл. II. Для швидшого й успішнішого подолання страшної неписьменності постановляється: 1) доручити всім парафіяльним урядам, щоб від 1 травня 1919 р. відмовляли в дозволі на шлюб усім особам — чоловічої й жіночої статі, — які не виявлять уміння читати й писати; 2) доручити повітовій шкільній раді невідкладно організувати курси для неписьменних у кожній громаді — чи то силами вчителів, чи інших, некваліфікованих, за відповідну винагороду; 3) голів громад і комітети, які у своїй місцевості не дбатимуть про ремонт і утримання школи, каратимуть, а далі навіть усуватимуть з посади; 4) доручається філіям «Просвіти» оживити читальні по всіх селах повіту й подбати, щоб громадські ради внесли до бюджету відповідну суму на закупівлю книжок для читальняних бібліотек. III. Зважаючи на велику нестачу столярів, потрібних для відбудови приватних домів, шкіл, читалень тощо, постановляється влаштувати столярську школу, яка розміститься в будинку колишньої промислової школи в Товмачі. Передбачений видаток на це — 80 000 К одноразово, бо згодом школа зможе сама себе утримувати. IV. Зважаючи на брак відповідних сил для ведення […] (далі — на стор. 9)