Покутський Вістник

Ст. 3 — ПОКУТСЬКИЙ ВІСТНИК — Ч. 15.

[З буковинської України — закінчення]

…оскільки хто може, то дістає харч з дому, — у когож се неможливе з причини віддалення, той примирає з голоду... Такий то „modus vivendi“ найшли з нами румунські наїздники! Та всі ті, хоч як доскульні і нелюдські насильства, не годні в нас захитати віри, що панування і знущання румунських наїздників мусить минутися. Своїм тиранством самі румунські імперіалісти копають між собою а українським народом таку пропасть, якої ніколи не дасться помостити. І щоби 2–3% Румунів в українській частині Буковини панувало над 80–90% Українців при помочи нечуваних насильств і звірств чужого солдацтва, — сього не може бути! Навпаки, сей невиносимий стан треба вважати тільки переходовим, як се вважає і сам ґенерал Задік, командант румунських військ на Буковині,*) помимо того, що румунський король Фердинанд І. в своїм „декреті законі“ з дня 1. січня 1919**) грозив, що ціла Буковина має остати на віки при Румунії... На дуже крихких підставах оснований той королівський „декрет“, коли навіть сам королівський ґенерал сумніваєся про його стійкість... І має рацію!

Бережіться!

Румуни зажадали від громад спису усеї української інтеліґенції, укр. жандармів, желізничників, учеників середних шкіл і студентів університету, укр. офіцерів і підофіцерів, які остають на Буковині. Що вони усім тим не хотять помочи, — се річ ясна.

*) Гляди „Czernowitzer Morgenblatt“ Nr. 239 з дня [...] лютого 1919. Про се напишемо основнійше в слідуючому числі. **) Гляди: „Покутський Вістник“ ч. 11. з 9. лютого 1919.

Звідомлення укр. ґен. штабу

З дня 17. лютого 1919. В ціли справдження частих донесень про концентрацію польських військ в районі Хирів, Перемишль, Судова Вишня та Городок, котру переведено ними в тій ціли, щоб сильним наступом вирвати нам з рук найвартнійшу частину краю — нафтову область — перевела наша армія декілька успішних наступів. Коло Львова: Наші частини заняли переходово Збоїска, дійшли до стації Лисиничі на Маєрівку, та обсадили Богданівку на захід від Львова. Коло Жарниск та Розиць спричинив наш наступ завзяті бої, які скінчились великими стратами для Поляків. В районі Городка: Наші частини заняли хутір Боднарівку та Любінь Малий — одначе уступаючи перед переважаючими польськими силами, опустили його вздовж зелізниці Городок — Перемишль. Ми заняли Вовчухи, Бар, Добромостиска і Дмитровичі. Стоянці переходили в бою з рук до рук, та під вечір опинились таки в наших руках. Наші відділи наступаючі з півночі перервали зелізницю у Заріча — на захід від Судової Вишні — та завдали ворогові у Бортятина на північ від Судової Вишні значні втрати. Підхорунжий Іван Марик взяв під Сосницею над Сяном у полон стаційного команданта з Радимна і 7 верхівців. На прочих відтинках фронта: Спокій. (У. П. Б.)

З дня 18. лютого 1919. На північ Львова: На границі на північний захід від Сокаля заняли Поляки Костятин. У Белза, де находиться около 1000 Поляків, заняли наші хоробрі частини Теглів-Прусинів, Жужель і Пушків, через що замкнули доокруги всю місцевість. Поляки боронятся розпучливо. Частини наші наступають на Раву Руську, осягнули Голе Равське і Ляшки Малі під самим містом. У Львова: Перестрілка стає [триває]. На захід від Львова наступом із півночи осягнули наші частини Вайсенберґ на північ від Каменобрід. На північний захід від Мостиск занято нами Чишняву і горби на південь від неї. Із Радимна у напрямку Грабівця наступаючі дві польські сотні були відбиті нашою артилерією. На захід від Городка відбито ворожий наступ на Вовчухи. У Хирова спокій. (У. П. Б.)

З дня 19. лютого 1919. На північ Львова: Коло Белза завзяті бої. Поляків, що старались перебитись од Белза в напрямку на південь, відбито. Стацію Белз — Заболоття занято нами. Боротьба продовжується. Біля Стаїв на захід Белза нашими частинами відбито 4-кратній наступ ворожого куріня. Ми відібрали назад од Поляків Костяшин. Коло Львова без змін. На захід Львова вчасним ранком ударили Поляки переважаючими силами на Волчухи та виперли нашу слабу залогу до Долинян. У протягу дня противнаступом ми відперли Поляків до Волчух, де й ведеться завзятий бій. Поляки залишили в наших руках 4-ох старшин, 20 стрільців та богато муніції й майна. На прочих відтінках фронту без змін.

З дня 20. лютого 1919. На північ од Львова: Сьогодні наші частини, продовжаючи бій за Белз, вірвались у крайні хати міста. Ворог боронится вперто. Сильний ворожий загін післаний залозі міста Белза в відсіч, був нами відбитий та не допущений до міста. — Бої за Раву Руську ведуться вже на вулицях міста, де Поляки ставлять сильний опір. Під Львовом без змін. На захід од Городка ми заняли назад Довгомостиска та ведеться бій з перемінним успіхом за місцевости здовж зелізничого шляху.

Начальник Штабу Галицької Армії — Полк. Мишковський.

Офіціальне звідомлення Ґенер. Штабу правобережного фронту

з дня 18. лютого 1919. Південно-східна група: Гола Єлисавет — спокійно. На напрямку Хистунівка–Цвітково ворог справляє зелізницю. В районі м. Звенигородка: По відомостям, в цей район прибуло до 700 чоловік большевицької піхоти. Східний фронт: В напрямку Цвітково ворог веде розвідку від Таганчи на Миронівку та справляє попсовану нами зелізницю. Під Київом спокійно. Північний фронт: В напрямку Коростень–Овруч гарматна та кулеметна стрілянина. На напрямку Сарни–Рівно наш наступ розвивається успішно. Ворог одійшов на Моквін. Західний фронт: На ковельському і володимир-волинському напрямках без змін. В Галичині: На південь від Львова була сильна гарматна стрілянина.

Начальник Опер. відд. ґенер. штабу — Полк. Капустянський.

Життя Покуття.

Народ собі! На фонд червоного хреста зложили до каси Окр. Війс. Ком. в Коломиї: четар Верхола Атаназій 10 кор., школа шиття укр. жіночого кружка 24 кор., Нехе Шіфрес і Файґа Шпіцер гривна за недозволений вивіз цукру 20 кор.

На фонд вдів і сиріт по поляглих укр. жовнірах: Семен Сеньків з Джурова збірка 60 кор., Герман Берец через четара Василя Чайківського 2000 кор., укр. желізничники в Коломиї 982 кор. 54 с., Село Баня-Березів з коляди 280 кор., Др. Ярко Кароль через пов. К. в Заліщиках 50 кор., громада Ясінь 1.031 кор., Зендер Бліц через чет. Василя Чайківського 2.000 кор., комісар громадський з Торговиці городенського повіта, Олекса Лийчук 667 кор., зібрані на колядах.

На фонд укр. інвалідів: Стаційн. Ком. в Кутах збірка 500 кор., громадська орґанізація в Княждворі 800 кор.

На боєвий фонд: Параска Моканю, вдова по Онуфрею з Тюдева 100 кор., Юрко Марфей з Кобак 200 кор. — Малєр, сот.

Орґанізаційний міщанський Комітет промисловців і купців скликує всіх міщан купців, промисловців і ремісників, щоби прийшли в неділю о год. 4-ій по пол. до читальні „Просвіти“, вул. Шевченка ч. 3. Справа дуже важна, проситься всіх численно і точно прибути.

Інформаційне бюро. Сими днями повернув із Винниці курєр Окр. Нац. Ради, висланий нею до Центрального Інформаційного Бюра при Директорії. Курєр привіз документи, які вирішують остаточно справу. Так отже на днях відкривається в Коломиї при Окружній Національній Раді філія бюра, що буде уявляти собою нову вітку аґенд Ради. Найблизші години принесуть назначеного начальника сього преважного становиска. Поки що Інформаційне бюро ввійшло через ред. Карашкевича (кореспондента Пресового бюра Державного Секретаріяту) в тіснійші зносини зі станиславівським державним Пресовим Бюром, завдяки чому що днини відбувається обмін найновійшими вістками. Ось так уже з пятниці ранку 21-ого городяне мають змогу читати пресові звідомлення, вивішені поки що в вікні Нац. Ради та на головних точках ринку. Сі точки притягають силу народу, жадного вісток.

Справа фундації Теодора Білоуса. Перед десятками літ колишній директор коломийської гімназії Т. Білоус, уміраючи, завіщав велику каменицю при вул. Собіського (де міститься школа деревляного промислу) з призначенням на дівочий пансіон „воспиталище“. Тепер місцевий „Жіночий Кружок“, який турбується вихованням укр. дівчат, підніс свої оправдані претенсії до сеї фундації. Діло розглядається саме властями і Нац. Радою. Фундація, зовсім закинена господаркою всяких кацапських батюшок-кураторів і використовувана Дудикевичівцями, не приносила народові хісна.

Із театральної салі. У неділю 2-ого лютого „Народній театр ім. Тобилевича“ виставив народню оперетку Квітки-Степенка [Основ’яненка] „Сватання на Гончарівці“, в якій визначився грою в ролі Стецька Р. Буковський. — У неділю 9-го виставив театр складанку, зложену з одноактівок: Цеглинського „Тато на заручинах“, Николаєва „Артиста“ та сміховинки Альбіковського „Жартівниця“. Сміховинка (з Балевичевою, Николишином, Р. Буковським, Пйотровським) пройшла гладко, хоч глядіти в друге на сю смішну нісенітницю було доволі осоружно. З виконавців „Артиста“ К-ч (лікар) сміявся весь час, мабуть, із пєси, обстанови, своєї бороди. Хоміцька в ролі еґзальтованої комедіянтки грала влучно. Комедійка Цеглинського дуже на часі. Добрі виразні постаті створили в ній Михалевський (Максим), Чубатівна (його жінка), Карашкевич (Порожніцка), Стадниченківна (Андзя), Пйотровський (Осип) та Дупічак, Михайлюківна, Стефанівна в ролях усяких підпанків. — У середу 12-ого виставлено в трете „Ой не ходи, Грицю“ з Балевичем (Грицем), Стадниченківною (Марусею), Михалевським (Хомою). Всі сі вистави відбулися на сцені салі „Ґвязди“. — Перша вистава в відновленій салі „Щадничої Каси“ відбулася в неділю 16-го. Виставлено вперше пєсу Тобилевича „Розумний і дурень“. Вистава пройшла надзвичайно солідно. З признанням треба замітити гру К-ча (Михайло), а дальше Михалевського (Каленик), Грицини (Лейба), Балевичевої (Маряна), Хоміцької (мати). — Сьогодні йдуть у театрі вперше „Соколики“, комедія Цеглинського, з Войнаровським, Хоміцькою, Чубатівною, Пйотровським, Михайлюківною, Стефанівною, Стадниченківною, Флюнтом. — Кожного разу саля повна публики, якій вділяється ентузіязм акторів, з яким вони узялися до праці. Дбайливість директора Чайківського, режісера Пйотровського, диріжера Николишина, капельника Колцуняка викликують щирий подив. Театр готовить до вистави: „Невольника“ Кропивницького, „На сіножаті“ Яновської та перероблену пєсу Николишина „Розладдя“. Замітно нові сили, що горнуться до театру. Невідомо тільки, через що спинилися лекції викладної секції. Замітний теж поступ у костюмах. А. Степовий.

Повітова бібліотека в Косові буде отворена для сторін, як тільки призбираєся відповідне число книжок. Бібліотеку орґанізує комісар-осаул Микола Угрин-Безгрішний.

Український театр ім. І. Тобилевича в Косові гарно розвивається. Вже дав дві вистави драми Б. Грінченка з часів козаччини: „Степовий Гість“; управителем театру комісар-осаул М. Угрин-Безгрішний.

Збори пасічників в ціли заснування пасічничо-садівничого товариства відбудуться в Коломиї в школі ім. „Петра Могили“ дня 5-ого марта с. р. о годині 11-ій рано. На ті збори проситься всіх пасічників з повітів коломийського, печеніжинського, косівського і снятинського. — За комітет: Тома Фандарис.

Київ відобраний військами Директорії.

(Телеграма „Нового Життя“)

Камянець на Поділю, 16. лютого. — Війська Директорії, Українські Січові Стрільці, відобрали 15. с. м. у вечір по зажертім бою з большевиками Київ.

Телеграми і вісти.

З Угорської України.

(Від нашого кореспондента).

Що неділі збірається народ перед громадським домом в Ясені, жадний новин. — У неділю 16. с. м. виголосила Ярослава Струтинська відчит на тему „Хрестоносні походи а сучасна доба“. Велике число зібраних (около 3000 люда), як і замітне зацікавлення вказують, що праця тут на місці не є без успіхів. По відчиті прелєґентка закликала до збірки для ранених укр. жовнярів. Хоч присутні не були приготовані на збірку, зложена сума свідчить, що народ щиро відноситься до всього, що наше. Відтак громадський комісар піддав вибір членів лісової комісії до затвердження. Присутні (з малими виїмками) згодилися на вибір, і є надія, що нововибрана комісія подбає о негайну працю для населення, що прискорить вивіз дров. З великим вдоволенням приняли присутні вістку про надходячі транспорти харчів. — Попит за українськими часописами та книжками великий. — Недавно в Ясені гостили угорські висланці зі Сигота, з припорученнями будапештенського правительства. Се дає надію, що розпочаті переговори доведуть до успіхів. — Праця поступає вперед і успіхи замітно що днини.

Перед приходом большевиків у Київ.

(Оповідання очевидця.)

Дня 3. лютого вся політична власть була передана городській самоуправі, а військова находилась в руках атамана Корпусу Січових Стрільців, Коновальця. Цьогож дня війська совітів підійшли до Київа на таку віддаль, що зелізничий дворець находився під прицілом гарматнього стрілу, але міста большевики не обстрілювали. Другого дня, цеб то 4. лютого, городська самоуправа і київські комуністи вислали до команди совітського війська делєґацію з проханням не обстрілювати міста гарматами. До цього часу з Київа вивезено все, так, що як що лишень дісталось в руки совітських військ, то лиш мало значучі дрібниці. 4. лютого совітські війська заняли Слобідку, до Київа самого війшли щойно 5-го. В місті до послідньої хвилі були Січові Стрільці, які… (далі — на стор. 21)