Вісник державних законів і розпоряджень
П'ятдесята сторінка тому — титул Випуску 5, виданий 19 березня 1919 — точно відповідає шостій даті з рукописного переліку на обкладинці (с. 1: «…17 березня; 19 березня…»), одразу після дати Випуску 4 (17 березня, с. 43) — два випуски вийшли з різницею лише в два дні. Колонцифра стрибає з «33» (кінець Випуску 4, с. 49) одразу на «35» — імовірно, порожній непронумерований зворот між випусками. Зміст числа — лише один акт: ч. 41, Амнестія — і це виправдовує окремий, дуже короткий випуск: постанова Виділу УНРади від 10 березня 1919 про амністію злочинів, вчинених до 1 листопада 1918 р. (дня проголошення ЗУНР) — прощення дореволюційних «злочинів» проти австрійської держави (державна зрада, образа маєстату, шпигунство, бунт і повстання, дезертирство тощо), із покликанням на параграфи кримінального кодексу (к. з.) і військового кримінального кодексу (в. к. з.). Список пунктів 1–17 переходить на наступну сторінку. У верхній частині скану — той самий овальний архівний штамп «Народний музей імени О. Йосафата Кобринського в Коломиї».
ВІСТНИК
державних законів і розпорядків
Західної Области Української Народної Республики.
- Випуск. Виданий 19. марта 1919. Річник 1919.
Зміст: (ч. 41) — 41. Амнестія.
41.
Амнестія.
Виділ Української Національної Ради постановив дня 10. марта 1919 р. на основі § 2. в, закона з дня 3. січня 1919 р. ч. 4. В. д. з. р. на внесенє Державного Секретаря судівництва:
I.
Дарувати кару, о скільки її доси не виконано, а також усі законні наслідки кар, так виконаних, як і невиконаних, з окрема неспосібність осягненя певних законом означених прав, урядів і управнень, утрату виборчих прав до публичних репрезентаційних тіл, усім тим цивільним і військовим особам, які засуджено за слідуючі, перед днем 1. падолиста 1918 р. доконані вчинки:
Головна зрада (§§ 58 до 62 к. з. і §§ 334 до 338 в. к. з.);
Обида маєстату (§ 63 к. з. і § 339 в. к. з.);
Обида членів цісарского дому (§ 64 к. з. і § 340 в. к. з.);
Нарушенє публичного супокою (§§ 65 і 66 к. з. і §§ 341 до 343 в. к. з.);
Шпіонажа (§ 67 к. з. і §§ 321 до 326 в. к. з.);
Бунт і повстанє (§§ 68 до 75 к. з. і §§ 349 до 352 в. к. з.);
Публичне насильство проти зборів, покликаних правительством до обрад над публичними справами, проти суду або иншої публичної власти, проти законно признаних корпорацій або проти зборів, які відбувають ся при участи чи під надзором публичної власти (§§ 76 до 80 к. з. і §§ 353 до 357 в. к. з.);
Публичне насильство через насильне діланє або небезпечні погрози проти урядових осіб в справах їх урядованя (§ 81 к. з. і § 358 в. к. з.);
Злосливе ушкодженє або перепинюванє руху державних теліґрафів і телефонів (§ 89 к. з. і § 366 в. к. з.);
Недозволений вербунок (§ 92 к. з. і §§ 306 до 313 в. к. з.);
Обида релігії (§ 122 к. з. і § 401 в. к. з.);
Поміч для дезертира (§ 220 к. з. і § 318 в. к. з.);
Підмовлюванє жовніра до нарушеня заприсяженого військово-службового обовязку і посібльованє при військових каригідних вчинках, обняних отсею амнестією (§ 222 к. з. і §§ 314 до 317 і 320 в. к. з.);
Збіговище (§§ 279 до 284 к. з. і §§ 531 до 538 в. к. з.);
Участь з тайних товариствах (§§ 285 до 299 к. з. і §§ 539 до 555 в. к. з.);
Понижуванє заряджень властий, підбурюванє проти державних і громадских властий, проти поодиноких орґанів правительства, проти сьвідків і знатоків (§ 300 к. з. і § 556 в. к. з.);
Взиванє до безосновних жалоб (§ 301 к. з. і §§ 557 і 558 в. к. з.);
(продовження — на наступній сторінці)
ВІСНИК
державних законів і розпоряджень
Західної Області Української Народної Республіки.
5-й випуск. Виданий 19 березня 1919. Річник 1919.
Зміст (ч. 41) — 41. Амністія.
41. Амністія
Виділ Української Національної Ради постановив 10 березня 1919 р. на підставі § 2 «в» закону від 3 січня 1919 р., ч. 4 Вісника державних законів і розпоряджень, за поданням Державного Секретаря судівництва:
I. Дарувати покарання, якщо його ще не виконано, а також усі юридичні наслідки покарань — як виконаних, так і невиконаних, зокрема неможливість набуття певних, визначених законом прав, посад і повноважень, втрату виборчих прав до публічних представницьких органів, — усім цивільним і військовим особам, засудженим за такі діяння, вчинені до 1 листопада 1918 р.:
Державна зрада (§§ 58–62 крим. кодексу і §§ 334–338 військ. крим. кодексу);
Образа маєстату (§ 63 крим. кодексу і § 339 військ. крим. кодексу);
Образа членів цісарського дому (§ 64 крим. кодексу і § 340 військ. крим. кодексу);
Порушення громадського спокою (§§ 65, 66 крим. кодексу і §§ 341–343 військ. крим. кодексу);
Шпигунство (§ 67 крим. кодексу і §§ 321–326 військ. крим. кодексу);
Бунт і повстання (§§ 68–75 крим. кодексу і §§ 349–352 військ. крим. кодексу);
Публічне насильство проти зібрань, скликаних урядом для обговорення публічних справ, проти суду чи іншої публічної влади, проти законно визнаних корпорацій або проти зборів, що відбуваються за участі чи під наглядом публічної влади (§§ 76–80 крим. кодексу і §§ 353–357 військ. крим. кодексу);
Публічне насильство через насильницькі дії або небезпечні погрози проти посадових осіб у справах їхньої службової діяльності (§ 81 крим. кодексу і § 358 військ. крим. кодексу);
Зловмисне пошкодження або переривання роботи державних телеграфів і телефонів (§ 89 крим. кодексу і § 366 військ. крим. кодексу);
Незаконна вербовка (§ 92 крим. кодексу і §§ 306–313 військ. крим. кодексу);
Образа релігії (§ 122 крим. кодексу і § 401 військ. крим. кодексу);
Допомога дезертиру (§ 220 крим. кодексу і § 318 військ. крим. кодексу);
Підбурювання військовослужбовця до порушення складеної присяги військового обов'язку та сприяння військовим злочинам, охопленим цією амністією (§ 222 крим. кодексу і §§ 314–317, 320 військ. крим. кодексу);
Незаконне зібрання (§§ 279–284 крим. кодексу і §§ 531–538 військ. крим. кодексу);
Участь у таємних товариствах (§§ 285–299 крим. кодексу і §§ 539–555 військ. крим. кодексу);
Приниження розпоряджень органів влади, підбурювання проти державних і громадських органів влади, проти окремих представників уряду, проти свідків і експертів (§ 300 крим. кодексу і § 556 військ. крим. кодексу);
Заклик до безпідставних скарг (§ 301 крим. кодексу і §§ 557, 558 військ. крим. кодексу);
(продовження — на наступній сторінці)
- Амністія — унікальний за суттю акт: єдиний зміст цілого випуску. Випуск 5 складається лише з одного пункту змісту, на відміну від 23 (Випуск 3) чи 9 (Випуск 4) — сама важливість і обсяг амністії виправдовують окремий випуск.
- Дата-межа 1 листопада 1918 — символічний момент. Амністія покриває діяння, вчинені до 1 листопада 1918 р. — саме дня Листопадового зриву (проголошення ЗУНР у Львові). Список статей (державна зрада, образа маєстату/династії, шпигунство, бунт, підбурювання військових до порушення присяги) — це типові статті австрійського кримінального й військового кримінального кодексів, за якими переслідувалося українське національне й політичне підпілля до і під час війни. Фактично ЗУНР амністує тих, кого судила стара імперська влада за діяльність, спрямовану проти неї — ретроактивна легітимація національного руху.
- Подвійна кодифікація (к. з. / в. к. з.). Кожен пункт списку посилається одночасно на статтю цивільного кримінального кодексу («к. з.») і паралельну статтю військового кримінального кодексу («в. к. з.») — і цивільні, і військові особи амністуються за аналогічні діяння.
- Перелік статей 1–17 — широкий спектр «політичних» злочинів. Від найтяжчих (державна зрада, бунт, шпигунство) до відносно дрібних (образа релігії, заклик до необґрунтованих скарг, приниження розпоряджень влади) — амністія охоплює практично весь спектр діянь, які австрійська влада могла б кваліфікувати як підривні щодо національно свідомої української спільноти.
- Термінологія. «Виділ Української Національної Ради» = виконавчий орган УНРади (уряд/президія, за аналогією з Виділом крайовим); «дарувати кару» = помилувати, простити покарання; «маєстат» = монарша гідність/особа (образа маєстату = злочин проти особи монарха); «супокій» = спокій; «зборище/збіговище» = незаконне зібрання; «вербунок» = вербування (незаконна мобілізація до чужого війська); «жовнір» = солдат, вояк; «посібльованє» = сприяння, допомога (у скоєнні злочину); «знаток» = експерт, фахівець (в юридичному значенні — судовий експерт).
- Метод: сторінку відрендерено
pdftoppm -r 150 -png(PDF-50 з 91); титул, зміст (лише ч. 41) і початок Амністії (пп. 1–17) прочитано з основного рендера без додаткових дорізів. Архівний штамп (Народний музей ім. Кобринського) вгорі — не транскрибується. Колонцифру «35» звірено (стрибок з «33» через непронумерований зворот між випусками). Орфографію блоку «Оригінал» збережено без виправлень.