Новини ч. 23 с.32 — Архів-ІФ

Рік I. Коломия, вівторок дня 8. квітня 1919. Ч. 23.

НОВИНИ — Інформаційний щоденник

Виходить у Коломиї о годині 11. дня.

Видає Коломийська Філія Центрального Інформаційного Бюра при Директорії Української Народньої Републики. За редакцію відповідає Корн. Заклинський. Передплата місячно 10 грив. Ціна поодинокого числа 40 шагів.

Польські апетити.

В нинішньому числі подаємо звідомленнє про дебату в польськім соймі в Варшаві. Предметом нарад була справа східних границь Польщі та зносин польського правительства з большевиками. Що до другої справи, то, як звісно, були Поляки навязали політичні зносини з большевиками, а тепер, зі страху перед антантою, відпираються того всіми силами і смішно викручуються. Нагадується анекдот про Москаля, який вкрав гусака, а опісля відпирався. Як його питали, нащо він тащив того гусака до дому, то він відговів, що хотів його тільки напоїти.

Та для нас важніша друга справа дебати: квестія східних границь Польщі. Референтом обох справ був звісний провідник вшехполяків Ґрабскі. Його промова може служити взірцем перфідії та брехливої нікчемности, питомої польській політичним проводирям. — „Наша боротьба на сході — казав він, — не ведеться нате, щоби забрати чужі землі. Ми тільки беремо те, що нам належиться на основі історичних прав, культури й етноґрафічних відносин". Скільки свідомої лжи в тих словах! На основі історії, Україна — земля наша, не польська, бо український народ здавна її заселює, не вони. І держава наша тут була, яку Поляки були загарбали, а яку український народ тепер відновив. Про „культуру" польську лучшеби пан Ґрабскі не згадував. Вона зазначилась на Вкраїні кріпацтвом — панщиною, шибеницями та палами. І з нею вкраїнський народ боровся, скільки міг. І ще пробує пан Ґрабскі запевнити світ, що ми не Українці, бо на основі етноґрафічних відносин домагається української землі для Польщі. Це так, якби ми впевняли, що Поляки не Поляки, а мурини. „А Вкраїна — це тільки відміна большевизму" — додає він, щоби пострашити антанту. Усі, крім Ґрабскі, [знають], що українська Республіка веде війну з большевиками.

Вже більш отверто говорив также заст. міністра закордонних справ, Врублєвскі: „Не лякаймося прилучити до Польщі кількасот тисяч населення чужої національности!" Так лучше казати: відразу видко голодного вовка.

Як бачимо, Поляки не гадають зректися посягань на нашу землю. Мусимо бути чуйні, витревалі та все готові до оборони. Та щоби Полякам справді удалося намовити антанту до роблення дарунків Полякам хочби із кусника нашої землі — в се не віримо. Антанта бачить на примірі Угорщини, що небезпечно кидати якийнебудь народ в розпуку. Се спричинилоби величезні трудности, а може й що більше — для самих держав антанти.

Польсько-вкраїнська війна.

Офіціяльні скорозвіти штабу галицької армії з дня 5. квітня 1919.

На північ від Львова без змін. Коло Львова виступали Поляки сильнійшими відділами із Кривчиць на Феремелівку й Ляшки муровані. Їх прогнано. Підчас утечі втратили вони кілька крісів. На захід від Львова вдарили були Поляки малими відділами на Баличі і Плешовичі. Їх прогнано. На прочих фронтах жвава діяльність артилерії і розвідчих стеж.

Нач. штабу гал. Армії.

По світу.

40 міліярдів податку в Німеччині. Велику маєткову данину, що має творити кінцеву точку нових податкових законів державних в Німеччині, обчисляють на 40 міліярдів марок. Днем зложення сієї данини має бути 31. грудня 1919. Данина буде йти в сильній прогресії, а обнимати навіть найменше майно. Маєтки вартости до 20 тисяч марок будуть обовязані зложити оден до півтора процент данини. Понад се йде данина в гору до 60%. Ця остання квота відноситься до маєтків, висших над 100 міліонів марок. Окрім фізичних осіб обовязані до данини також особи правні (товариства). Ці заплатять меншу данину, чим фізичні особи.

Мирова конференція. УПБ. Париж 5./IV. Радіо. „Petit Journal" запевнює, що праця мирової конференції є вже на укінченню та доходить до позитивних рішень. Фактом є — пише він — що комісія з трьох членів приступила вже до редакції статута бассену Фарре, а се є доказом, що вже наступила згода що до справи французько-німецької границі. Инші теріторіяльні проблеми вже розвязано. Ще тільки спір між Італією а Югославянщиною о посіданне берега Адріятика є в стадії діскусії. Але незабаром западе рішення і в тій справі. Остає ще до розвязання […] (далі — на стор. 33)

Рік I. Коломия, вівторок 8 квітня 1919. Ч. 23.

НОВИНИ — Інформаційний щоденник

Виходить у Коломиї об 11-й годині дня.

Видає Коломийська філія Центрального інформаційного бюро при Директорії Української Народної Республіки. За редакцію відповідає Корн. Заклинський. Передплата 10 гривень на місяць. Ціна окремого числа — 40 шагів.

Польські апетити.

У сьогоднішньому числі подаємо звіт про дебати в польському сеймі у Варшаві. Предметом нарад була справа східних кордонів Польщі та зносин польського уряду з більшовиками. Щодо другої справи, то, як відомо, поляки були нав'язали політичні зносини з більшовиками, а тепер, зі страху перед Антантою, усіма силами це заперечують і смішно викручуються. Згадується анекдот про москаля, який украв гусака, а потім відмагався. Коли його запитали, навіщо він тягнув того гусака додому, він відповів, що хотів лише його напоїти.

Але для нас важливіша друга справа дебатів — питання східних кордонів Польщі. Доповідачем в обох справах був відомий провідник всеполяків Грабський. Його промова може правити за взірець підступності та брехливої ницості, властивої польським політичним провідникам. «Наша боротьба на сході, — казав він, — ведеться не на те, щоб забрати чужі землі. Ми беремо лише те, що нам належить на основі історичних прав, культури й етнографічних відносин». Скільки свідомої брехні в цих словах! За історією Україна — наша земля, а не польська, бо її здавна заселяє український народ, а не вони. І держава наша тут була — яку поляки загарбали, а яку український народ тепер відновив. Про польську «культуру» панові Грабському краще було б не згадувати. Вона позначилася в Україні кріпацтвом — панщиною, шибеницями та палями. І з нею український народ боровся, скільки міг. А ще пан Грабський намагається запевнити світ, що ми не українці, бо на основі етнографічних відносин вимагає української землі для Польщі. Це так, якби ми запевняли, що поляки — не поляки, а мури [негри]. «А Україна — це лише різновид більшовизму», — додає він, щоб налякати Антанту. Усі, крім Грабського, [знають], що українська Республіка веде війну з більшовиками.

Ще відвертіше говорив також заступник міністра закордонних справ Врублевський: «Не лякаймося приєднати до Польщі кількасот тисяч населення чужої національності!» Так краще й казати — одразу видно голодного вовка.

Як бачимо, поляки не збираються зрікатися зазіхань на нашу землю. Ми мусимо бути пильні, витривалі й завжди готові до оборони. А щоб полякам справді вдалося схилити Антанту дарувати їм хоча б шматок нашої землі — у це не віримо. Антанта на прикладі Угорщини бачить, як небезпечно кидати будь-який народ у розпач. Це спричинило б величезні труднощі, а можливо, й щось більше — для самих держав Антанти.

Польсько-українська війна.

Офіційні зведення штабу Галицької армії від 5 квітня 1919.

На північ від Львова без змін. Біля Львова поляки наступали значнішими відділами з Кривчиць на Феремелівку й Ляшки Муровані. Їх прогнано. Під час утечі вони втратили кілька рушниць. На захід від Львова поляки вдарили малими відділами на Баличі та Плешовичі. Їх прогнано. На решті фронтів жвава діяльність артилерії та розвідувальних дозорів.

Начальник штабу Галицької армії.

По світу.

40 мільярдів податку в Німеччині. Великий майновий податок, що має стати завершальним пунктом нових державних податкових законів у Німеччині, обчислюють у 40 мільярдів марок. Днем сплати цього податку має бути 31 грудня 1919. Податок зростатиме за крутою прогресією й охоплюватиме навіть найменше майно. Маєтки вартістю до 20 тисяч марок будуть зобов'язані сплатити від одного до півтора відсотка. Понад це податок зростає до 60%. Ця остання ставка стосується маєтків, вартіснішими за 100 мільйонів марок. Крім фізичних осіб, до сплати зобов'язані також юридичні особи (товариства) — вони платитимуть менший податок, ніж фізичні особи.

Мирна конференція. УПБ. Париж, 5.IV. Радіо. «Le Petit Journal» запевняє, що робота мирної конференції вже добігає кінця й доходить до позитивних рішень. Фактом є — пише газета, — що комісія з трьох членів уже приступила до редагування статуту басейну Саару, а це доказ, що вже досягнуто згоди у справі французько-німецького кордону. Інші територіальні проблеми вже розв'язано. Лишається тільки спір між Італією та Югославією за володіння узбережжям Адріатики, що ще в стадії обговорення. Але незабаром і в цій справі ухвалять рішення. Лишається ще розв'язати […] (далі — на стор. 33)