Покутський Вістник

Ст. 4 — ПОКУТСЬКИЙ ВІСТНИК — Ч. 9.

Телеґрами і вісти.

Проголошення злуки в Київі. На основі ухвали Української Національної Ради західно-української республіки проголошено в Київі дня 22. січня с. р. злуку українських земель бувшої австрійської імперії з українською Народньою Республікою в одноцільну суверенну українську Народню Республіку. Це свято проголошення злуки відбулось на Софійській площі в Київі при надзвичайному здвизі народа і серед величного ентузіязму громадянства. Після цього відбувся парад українських військ і численні маніфестації, якими народ витав Директорію і народне правительство. Чеховський.

Приїзд начального вожда. В Тернопіль зїхав штаб Шаповала, начального вожда з призначення Директорії галицько-румунського фронтів.

Рада міністрів в Київі. На останнім засіданню заслухано й ухвалено такі доклади і законопроекти: 1) асігнувати в розпорядження міністра народнього господарства 40 міліонів для продовжуючих операцій Галичини, Буковини та Холмщини; 2) на надзвичайну допомогу служачим та робітникам [Західної України] асігновано 60 міл. гривень; 3) улаштувати похорон і вшанувати память Січових Стрільців, що полягли за волю України, а їх семям назначити пенсію; 4) уприявнити свято прилучення Галичини до України, якого улаштовання поручено Міністрови освіти.

Київська академія в Київі буде істнувати дальше. Всі слухачі академії звільнені з посад, а начальник академії вибирає новий склад. Тимчасом відкриваться при академії короткі курси для підготовки старшин. Начальником академії є отаман Книів.

Національне свято. Рада Міністрів прийняла постанову про національне свято 22. січня, в день проголошення самостійности України.

Конфіскація маєтків бувшого „гетьмана". 18. січня цього року Міністерство земельних справ зробило розпорядження аґроному Грицю Сергієвичу Коновалову, який орудує всіма маєтками бувшого „гетьмана" П. Скоропадського, щоби він негайно передав всі маєтки свого бувшого господаря місцевим земельним управам, які знаходяться в Глуховському повіті на Чернигівщині та Прилуцькому повіті на Полтавщині.

Отворення мирової конференції. По вісткам аґенції Аваса подаємо перебіг отворення мирової конференції. — 18. січня. Вже перед 12 годиною стали громадитись непроглядні товпи народа перед палатою міністерства закордонних справ в Парижі. В дуже великім числі явилися журналісти, фотографи та світливці [оператори] кінематоґрафічних підприємств. Від 2 год. 20 мін. зїжджаються делєгати і займають місця в „Старій салі". Президент Вільзон зайжджає о год. 2 мін. 45. Війська віддає йому почести. На найвисшому ступені сходів витає його міністер закордонних справ Пішон, якого президент витає сердечним стисненням руки. В такім сам спосіб витають президента Поинкаре. О 3 год. 30 мін. входить він на салю і займає місце разом з американськими делєгатами і Вільзоном. Праворуч сидять анґлійські делєгати, ліворуч — делєгати других держав. Загалом є 72 учасників. Поанкаре читає серед напруженої уваги авдиторії звучним голосом свою промову, почім перекладач передає промову на анґлійській мові. По промові подає Поанкаре всім делєгатам руку і виходить із салі. Клемансо займає предсідальче місце та предложує вибір дефінітивного предсідателя. Вільзон підносить заслуги французької республіки і ставить внесення на вибір Клеманса; Льойд Джордж і Сонніно попирають внесення Вільзона. [Клемансо] вибирають одноголосно президентом; його заступниками є делєгати 5 великих держав. Подякувавши за слова признання, говорить Клемансо про обивальчих [справжніх] виновників війни та про міжнародне робітниче законодавство і заявляє, що питання про союз народів приходить як перша точка денного порядку найблизшого засідання. Засідання закрито о 5 мінут 30. „Нове Життя".

Гінденбург командантом армій. Берлін, 16. січня. Берлінські дневники доносять, що полевий маршал Гінденбург має дістати команду над армією, що боронить східньої границі Німеччини.

Полудневі Славяне мобілізують усі свої річники від 18 до 42 року життя проти Італії.

Польське мирове предложення. Часопис „Стрілець" подає, що Поляки домагаються, щоби лінія Буга була демаркаційною. Се значить, що Поляки панувалиби над Холмщиною і цілою середньою Галичиною з містами Перемишль, Львів та Дрогобич.

Страшна смерть проф. Сумцова. У Харкові большевицькі банди вбили відомого українського професора М. Ф. Сумцова, який все своє життя дбав про освіту нашого бідного народу, затурканого московським правительством. Професор Сумцов був уже старший, 62 років, і в політичні справи зовсім не втручався.

Асігновка на переведення земельної реформи. Директорією затверджено ухвалену Радою Народних Міністрів постанову про асігнування 25.000.000 карбованців на переведення в життя земельної і лісової реформи.

Податок з буржуазії на всесвітню революцію. Радіо з Москви повідомляє: Всеросійський Ц. В. К. Совітів постановив обкласти заможні групи міського і сільського населення повсемісно одноразовим податком о десять міліярдів карбованців на захист всесвітньої революції і утворення міцної червоної армії.

Телеграфні зносини. Відновлений телеграфний звязок і обмін приватних телеграм з Одесою. Засобами Української Народньої Республіки організовані звязки і відкриється прийом приватних телеграм по внутрішному тарифу до таких установ Галичини: Броди, Красне, Рава-Руська, Підволочиська, Тернопіль, Золочів, Самбір, Бережани, Стрий, Станиславів, Мельниця. Телеграфний звязок істнує зо всіма місцями Правобережної України, а Лівобережної — з Ніжином, Бахмачем, Конотопом, Лубнами, Пирятином, Миргородом, Прилуками, Золотоношею, Кременчуком і взагалі зо всіма місцевостями Полтавщини, крім Полтави.

Безвихідне положення Польщі знати найкраще з варшавської дописи, поміщеної 14-го січня в „Темпс". Поміч союзників конечна. За плечима Польщі — 20.000-на здисциплінована, готова до бою большевицька армія. Офіцири мають приказ держати лад силою криса. Головна сила в Барановичах. Трудно передвидіти, чи Поляки зможуть ставити дальше опір. — „Темпс" із 21-го січня пише в вступній статті, що Франція не рішилася ще помагати Польщі проти большевиків. Польща, взята в два вогні — з заходу Німцями, а з півночі большовиками — є засуджена на смерть.

Заступництво українського народа в Америці. Радіо з Відня: 25/І. 1919 р. Після допесню [донесення] нейорського кореспондента, американське міністерство зовнішних справ признало український комітет у Вашінгтоні як лєгальне заступництво українського народа. У всіх українських і російських справах буде американська зовнішня політика звертатись до цього комітету.

Повстання в Бессарабії. Жорстокі поводження Румунів з укр. населенням в Бессарабії викликало повстання проти румунських варварів. На чолі повстання стоїть Рада Бессарабського Освобождення, котра заявила, що всі справи будуть предложені трудовому конгресови в Київі. Справа незалежности українських земель не може бути зміцнена [инакше], бо вона окуплена кровю нашого народу.

Прохання Іліодора. У міністерстві закордонних справ одержано прохання від вславленого ченця Іліодора, в якому він просить, аби йому дали консульську посаду. Нині Іліодор живе в Пирятині, де займає посаду гимназіяльного учителя. Певна річ, Іліодор ще доси не зрозумів, що минулися блаженні гетьмансько-протофісні часи, коли кожнійший московський чорносотенець міг отримати на Україні гарну посаду.

Нові книги.

Народні хрести в Коломийщині. Зібрав і зрисував Гнат Колцуняк. Львів 1917. Сторін 17, 16° і 22 таблиці взорів. Накладом Наукового Тов. ім. Шевченка. Відбитка з „Матеріялів до української етнольоґії".

Автор сеї розвідки, широко відомий знавець гуцульського стилю, талановитий рисівник-орнаментист українських народних мотивів, почав своєю збіркою ширше закроєну працю про народні хрести галицької України. Торкаючись области народнього мистецтва, на якою в нас доси не має ніяких розслідів, він виказує, що народня творчість створила чимало й у своєму послідньому розвою свої форми хреста до наших часів; і, про загальні черти хрестів Коломийщини, він вияснює ціхи [прикмети] всякого рода хрестів, як от придорожних, надгробних, напрахорних [процесійних], ручних, „безконечного", „круглораменного", то що. В ілюстраціях частині дає автор зразки хрестів усякого виду й мотиви їхньої різьби. Книжка хоч невелика, є [але] становить великий вклад в пізнаня народнього мистецтва Коломийщини. Ом. Кар.

[Оголошення]. НАРОДНІЙ ТЕАТР ім. Івана Тобилевича. Саля „Ґвязди" в Коломиї. У неділю дня 2 лютого с. р.: „Сватання на Гончарівці" — оперета на 3 дії [М.] Стеценка. ВЛАСНА ОРХЕСТРА. Початок о годині 5-тій пополудни. Ціни місцям від 7 до 3 корон.

ГРОМАДЯНЕ! Сповніть свій обовязок і складайте державний та народній податок.

Отворення руху пакункового в межах Укр. Республіки.

З днем 25 січня 1919 отвирається частинно рух пакунковий в межах Української Республіки. Надавати можна на один пересилковий лист (адрес) лиш один пакунок ваги 5 кг о вартости найвисше 600 корон. Пересилати не вільно плинів [рідин], як також середників на живиш [харчів], які підлягають скорому зіпсуттю. Почтові оплати побирати будеся після тарифи, оголошеної розпорядком Ради державних Секретарів з дня 19 грудня 1918. Посилки будуть, на разі, приниймати лише отсі почтові уряди: Болехів, Боднарів, Бучач, Білобожниця, Бортники, Букачівці, Бурштин, Борислав, Бережани, Вістова, Витвиця, Васильківці, Водники, Вікно (коло Городенки), Голинь, Гусятин, Галич, Городенка, Гаї Вижні, Гвоздець, Долина, Делятин, Дрогобич, Денисів, Дунаїв, Джурин, Журавно, Заболотів, Єзупіль, Калуш, Крехович, Комарівка, Копичинці, Коршів, Коломия, Криве, Козова, Ланчин, Ливинів, Моршин, Монастериска, Маркіюв, [Матвіївці], Нижнів, Новосілці, Олешів, Озеряни-Барин, Отинія, Острів (коло Тернополя), Пишківці, Псари, Підгайці, Підволочиська, Потутори, Перемишляни, [...], Рогатин, Станиславів, Стрий, Снятин, Тисьмениця, Товмач, Турка (коло Коломиї), Тернопіль, Ходорів, Ходачків, Чортків. — Державний Секретаріят шляхів, почт і телеграфів.

Отворення руху переказового в межах Укр. Республіки.

З днем 25. січня 1919 отвирається переказовий рух в межах Західної Української Народної Республіки. Грошеві посилки можна надавати до отсих почтових урядів в слідуючих повітах: Бібрка, Богородчани, Бережани, Броди, Бучач, Борщів, Гусятин, Городенка, Дрогобич, Долина, Зборів, Золочів, Збараж, Заліщики, Жидачів, Калуш, Коломия, Косів, Надвірна, Перемишляни, Печеніжин, Підгайці, Рогатин, Станиславів, Стрий, Сколе, Скалат, Снятин, Тернопіль, Теребовля, Товмач, Чортків. Почтові оплати побирати будеся після тарифи, оголошеної розпорядком Ради державних Секретарів з дня 19. грудня 1918. — Державний Секретаріят шляхів, почт і телеграфів.

[Оголошення]. Для запровізування зелізничих машин опаловим деревом оказалася конечною виробка около 30.000 м³ в лісових виділах в Слободі Рунґурській і Рунґурах Печеніжинського повіту. […] (див. с. 9). Коломия, дня 24. січня 1919. Управа Лісів і Дібр в Печеніжині.

[Оголошення]. Прокіп Андрусяк з Молодятина, повіт Печеніжин, пошукує жінки Ксені і 4 дітий, котрих в маю 1917. р. забрали російські жовніри. Просить їх вернути домів. (Часописи Наддніпрянської України просять передрукувати отсю оповістку.)

[Оголошення]. Науки гри на скрипках, фортепяні і співу уділяється в концесіонованій школі музичній Михайла Шніцера, вул. Ґроттера 7 (перша вул. за „Соколом" направо).

[Оголошення]. Вже появився у розпродажі в Коломиї ілюстрований український часослов на 1919-ий рік „СІЧОВА ЗОРЯ", що обіймає 6 аркушів малої 16-ки, вельми займавого патріотичного змісту, з 9 вельми гарними ілюстраціями. Ціна лиш 6 кор. Чистий дохід з розпродажі призначений на відбудову [допомогу] батькам і матерям, вдовам і сиротам по „Українських Січових Стрільцях". Набути можна у тутешних книгарнях, а в більшій скількости — у проф. Пр. Рибчука в Коломиї, вул. Собіского ч. 49, в городі.

(Ч. 183.) З друкарні Окружної Військової Команди під управою Ореста Кузьми в Коломиї.