Новини ч. 5 с.6 — Архів-ІФ

Рік I. Коломия, дня 18. марта 1919. Ч. 5.

НОВИНИ — Інформаційний Щоденник

Виходить в Коломиї в годині 11. дня.

Видає Коломийська Філія Центрального Інформаційного Бюра при Директорії Української Народньої Републики. За редакцію відповідає Мик. Бобикевич. Ціна поодинокого числа 40 шагів.

Чуйно!

Котрий із наших братів-Українців пробуває за границею та звідтіля слідить за вістями з У. Н. Реп., може часто трівожитись. Се не так за долю українського народа, бо народ безсмертний і скорше чи пізніще мусить побідити неволю — але трівожиться за долю вкраїнської держави. З усіх боків напирають на нашу молоду державу вороги. Від нікого не маємо помочі, хоч вона може й придалася би. І як тут вийти з цего зачарованого кола?

Так виглядає вкраїнська справа з далека. А ще до того наші вороги окричали по всьому світі, що в нас „страшний большевизм". Се для того, що в них щось страшного, як собі наше село вибрало свойого війта; вони б хотіли, щоби дальше був польський війт і польський староста. А приїде чужоземна місія до нас, то й бачить, що крик про большевизм на Україні — се звичайна відома польська брехня. В Наддніпрянщині, де наше селянство темне, досі обдурюване москалями, там стали воювати большевиків щойно тоді добре, як їм большевики зрабували все.

У нас у Галичині — в дійсности так зле не є. За цей короткий час, 4 місяці нашої державности, ми дуже богато навчилися, богато поступили наперед. Визначили собі шлях, яким сміливо можемо йти в будуччину з певністю побіди. Наше військо дало докази великого геройства, гідного републ. національної армії. Наші залізничники та урядовці працюють серед важких обставин. Наше селянство зрозуміло велике діло будування своєї рідньої хати і одностайно помагає інтеліґенції та робітництву в цьому ділі. Націоналізація пливе широким руслом. В послідних днях зреформовано шкільництво таким робом, що тепер національне виховання піде прямим шляхом. Земельна реформа оброблюється і вдоволить селян. Українська влада закріплюється скрізь, набирає сили. А се для нас найважніще. Як тільки раз невільник перестане бути невільником і почує себе свобідним горожанином У. Н. Р., тоді вже нема нам чого лякатися. 40-міліоновий народ — се така сила, що ворог не годен його здавити; треба тільки ясної національної свідомости та вічної чуйности: щоби не заспати важної хвилі, щоби ворог все бачив, що ціле українське громадянство на чатах, і то не тільки мущини, що кровю своєю зливають рідну землицю, але передовсім і жіноцтво, що тепер повинно заступити мущин на всіх полях народньої праці. Час вже глянути на жіноцтво других народів і сміливо та високо нести прапор України. Нехай лунає скрізь клич наших давних вартових: „Чуйно!" Гаразд землякам, а на погибель ворогам! (бз)

Привітна телеґрама комісій Трудового конґресу в нагоди роковин дня уродин Тараса Шевченка.

УПБ. Станиславів 15./III.

Комісії Трудового Конґресу звернулися до Президії Укр. Нац. Ради та Держ. Секретаріяту зі слідуючою телеґрамою:

„З нагоди роковин уродин Апостола українського національного визволення Тараса Шевченка, культурно-просвітна та инші комісії Трудового Конґресу засилають братнє привітання вкраїнському людові Галичини, Буковини та Угорщини. Це вперше після обєднання з Західньою У. Н. Републікою спільно святкує Вкраїна свято великого Кобзаря, що певне вже обєднав усі українські серця нерозривним звязком національности та щирої любови до рідного краю. Святий хрест на високій могилі нашого Пророка, Його невмируче слово будуть всегда символом нашого братнього єднання в спільній боротьбі за щасливу будучність великої Соборної У. Н. Републіки. Голова комісії Пировий." На отсю телеґраму вийшла слідуюча відповідь до комісії Трудового Конґресу:

„Український люд Галичини, Буковини та Угорщини складає Придніпрянським братям сердечну подяку за їх привіт з нагоди торжества в честь Незабутнього Кобзаря, який віщим словом зєднав серця 40-міліонового народу. Почуваємо себе великою Сімєю, яка зуміє в історичній хвилі віддати всі сили, щоб здобути повну независимість в нашій Великій Вітчині, Соборній Україні. През. Секр. Др. Голубович."

Польсько-вкраїнська війна.

Офіціяльний скорозвіт штабу Галицької армії з дня 15. марта 1919.

На всіх фронтах без змін.

Рік I. Коломия, 18 березня 1919. Ч. 5.

НОВИНИ — Інформаційний щоденник

Виходить у Коломиї об 11-й годині дня.

Видає Коломийська філія Центрального інформаційного бюро при Директорії Української Народної Республіки. За редакцію відповідає Мик. Бобикевич. Ціна окремого числа — 40 шагів.

Чуйно!

Той із наших братів-українців, хто перебуває за кордоном і стежить звідти за вістями з УНР, може часто тривожитися. І не так за долю українського народу — бо народ безсмертний і рано чи пізно мусить здолати неволю, — як за долю української держави. З усіх боків на нашу молоду державу тиснуть вороги. Ні від кого не маємо допомоги, хоча вона й знадобилася б. І як тут вийти з цього зачарованого кола?

Так виглядає українська справа здалеку. До того ж наші вороги розкричали на весь світ, що в нас «страшний більшовизм». А страшне для них те, що наше село само обрало собі війта; вони ж хотіли б, щоб і далі був польський війт і польський староста. А приїде до нас чужоземна місія — і бачить, що крик про більшовизм в Україні — це звичайна добре відома польська брехня. На Наддніпрянщині, де наше селянство темне й досі дурене москалями, по-справжньому почали воювати з більшовиками лише тоді, коли більшовики пограбували в них усе.

У нас у Галичині насправді не так усе погано. За цей короткий час — чотири місяці нашої державності — ми багато чого навчилися, багато просунулися вперед. Визначили собі шлях, яким сміливо можемо йти в майбутнє з певністю перемоги. Наше військо дало докази великого геройства, гідного національної армії республіки. Наші залізничники та урядовці працюють у важких обставинах. Наше селянство зрозуміло велику справу розбудови своєї рідної хати й одностайно допомагає в цьому інтелігенції та робітництву. Націоналізація пливе широким руслом. Останніми днями реформовано шкільництво так, що тепер національне виховання піде прямим шляхом. Земельна реформа опрацьовується й задовольнить селян. Українська влада скрізь зміцнюється, набирає сили. А це для нас найважливіше. Тільки-но невільник перестане бути невільником і відчує себе вільним громадянином УНР — тоді вже нема нам чого боятися. 40-мільйонний народ — це така сила, що ворог не здатен його задушити; треба лише ясної національної свідомості та вічної пильності: щоб не проспати важливої миті, щоб ворог завжди бачив, що все українське громадянство — на чатах, і то не лише чоловіки, що кров'ю своєю зрошують рідну землю, а передусім і жіноцтво, яке тепер має заступити чоловіків на всіх полях народної праці. Час уже зрівнятися з жіноцтвом інших народів і сміливо та високо нести прапор України. Хай лунає всюди клич наших давніх вартових: «Чуйно!» Хай щастить землякам — і на погибель ворогам! (бз)

Привітальна телеграма комісій Трудового конгресу з нагоди роковин дня народження Тараса Шевченка.

УПБ. Станіславів, 15.III.

Комісії Трудового конгресу звернулися до Президії Української Національної Ради та Державного секретаріату з такою телеграмою:

«З нагоди роковин народження Апостола українського національного визволення Тараса Шевченка культурно-освітня та інші комісії Трудового конгресу шлють братнє вітання українському людові Галичини, Буковини та Угорщини. Це вперше після об'єднання із Західною УНР Україна спільно святкує свято великого Кобзаря, який, певно, вже об'єднав усі українські серця нерозривним зв'язком національності та щирої любові до рідного краю. Святий хрест на високій могилі нашого Пророка, Його невмируще слово завжди будуть символом нашого братнього єднання в спільній боротьбі за щасливе майбутнє великої Соборної УНР. Голова комісії Пировий.» На цю телеграму надійшла така відповідь комісії Трудового конгресу:

«Український народ Галичини, Буковини та Угорщини складає наддніпрянським братам сердечну подяку за їхнє вітання з нагоди торжества на честь Незабутнього Кобзаря, який віщим словом з'єднав серця 40-мільйонного народу. Почуваємося великою родиною, яка зуміє в історичну мить віддати всі сили, щоб здобути повну незалежність у нашій Великій Вітчизні, Соборній Україні. Президент-секретар д-р Голубович.»

Польсько-українська війна.

Офіційне зведення штабу Галицької армії від 15 березня 1919.

На всіх фронтах без змін.