Вісник державних законів і розпоряджень
Шоста сторінка вшитого освітнього вісника (Ч. 1, 1 березня 1919; колонцифра «— 6 —»). Завершує Розпорядок Ч. 8 про приватні школи (§§ 2–4: порядок подання прошень про концесію, умови дозволу — горожанство УНР, відповідність організації державним школам, нагляд верховних шкільних властей, рецепція австрійського права за аналогією), підпис д-ра Артимовича; і подає Розпорядок Ч. 9 (= № 30) про введення української викладної мови в державних середніх школах (§§ 1–2).
[Розпорядок Ч. 8 — приватні школи — продовження]
§ 2. Прошеня о концесію на дальше веденє дотеперішних приватних шкіл або на засноване нових приватних шкіл народних, виділових, середних і фахових належить вносити до Державного Секретаріяту освіти і віроісповідань з точним поданєм особи, або товариства удержуючого школу, назвиска і фахової кваліфікації управителя школи, виказу учителів і їх кваліфікацій, як також приблизного числа учеників (учениць), для котрих засновуєся школу, з означенєм єї типу, приміщеня і научних середників.
§ 3. а) Управитель і учителі школи мусять бути горожанами Укр. Нар. Республики та долучити до прошеня о концесію письменну деклярацію, що почуваються горожанами тоїж Республики і будуть повинуватися єї законам і розпорядкам.
б) Орґанізація школи мусить в загальних основах відповідати орґанізації державних шкіл того самого типу.
в) Надзірними орґанами для приватних шкіл є верховні шкільні власти Укр. Нар. Республики.
§ 4. Законні австрійські постанови, на яких опиралися доси приватні школи, остають дальше в правній силі з тим застереженєм, що умови, привязані до австрійської державности, австрійського горожаньства і орґанізації австрійських шкіл, належить тепер примінити анальоґічно до укр. державности, укр. горожаньства і до орґанізації укр. державних шкіл.
Державний Секретар освіти і віроісповідань Др. Артимович в. р.
Ч. 9.
Розпорядок
Державного Секретаріяту освіти і віроісповідань з дня 24. лютого 1919. відносно введеня української викладної мови в державних середних школах (ч. 30. В. д. з. р.)
§ 1. Дирекції всіх державних середних шкіл з неукраїнською викладною мовою в місцевостях, де доси нема державних шкіл даного типу з українською викладною мовою, мають найдальше до дня 15. марта 1919. завести в своїх заведенях українську викладну мову.
§ 2. До кінця шкільного року 1918/19. позволяєся заведеням згаданим в § 1. послугувати ся в міру потреби дотеперішною викладною мовою як помічною.
(продовження — на наступній сторінці)
[Розпорядження Ч. 8 — приватні школи — продовження]
§ 2. Прохання про концесію (дозвіл) на подальше ведення наявних приватних шкіл або на заснування нових приватних шкіл — народних, виділових, середніх і фахових — належить подавати до Державного Секретаріату освіти і віросповідань із точним зазначенням: особи або товариства, що утримує школу; прізвища й фахової кваліфікації управителя школи; списку вчителів та їхніх кваліфікацій; а також приблизної кількості учнів (учениць), для яких засновується школа; із зазначенням її типу, приміщення й навчальних засобів.
§ 3. а) Управитель і вчителі школи мусять бути громадянами УНР і додати до прохання про концесію письмову декларацію, що визнають себе громадянами цієї ж Республіки й коритимуться її законам і розпорядженням.
б) Організація школи має в загальних засадах відповідати організації державних шкіл того самого типу.
в) Наглядовими органами для приватних шкіл є верховні шкільні власті УНР.
§ 4. Законні австрійські постанови, на яких досі ґрунтувалися приватні школи, залишаються чинними з тим застереженням, що умови, прив'язані до австрійської державності, австрійського громадянства й організації австрійських шкіл, тепер належить застосовувати за аналогією до української державності, українського громадянства й до організації українських державних шкіл.
Державний Секретар освіти і віросповідань: д-р Артимович, в. р.
Ч. 9. Розпорядження
Державного Секретаріату освіти і віросповідань від 24 лютого 1919 щодо введення української мови викладання в державних середніх школах (= ч. 30 Вісника держ. законів і розпоряджень).
§ 1. Дирекції всіх державних середніх шкіл з неукраїнською мовою викладання в місцевостях, де досі немає державних шкіл цього типу з українською мовою викладання, мають щонайпізніше до 15 березня 1919 запровадити у своїх закладах українську мову викладання.
§ 2. До кінця 1918/19 шкільного року закладам, згаданим у § 1, дозволяється в міру потреби користуватися попередньою мовою викладання як допоміжною.
(продовження — на наступній сторінці)
- Порядок ліцензування приватних шкіл (Ч. 8, §§ 2–4). Доповнює § 1 (закриття без дозволу, с. 12): хто хоче далі вести або заснувати приватну школу, подає до освітнього секретаріату докладне прошеня про концесію (дозвіл) з даними про власника, управителя, вчителів, учнів, тип і матеріальну базу школи. Ключова політична умова (§ 3а) — громадянство УНР управителя й учителів та письмова декларація лояльності.
- Рецепція австрійського права за аналогією (§ 4). Класична для ЗУНР формула: австрійські норми лишаються чинними, але всі прив'язки до австрійської державності/громадянства тлумачаться «анальоґічно» як прив'язки до української (пор. рецепцію «en bloc» в інших актах тому).
- Українізація середніх шкіл (Ч. 9). Один із найважливіших мовно-освітніх актів ЗУНР: усі державні середні школи з неукраїнською мовою (передусім польські й німецькі) в місцевостях без української школи того ж типу переходять на українську мову до 15 березня 1919. Перехідна норма (§ 2) дозволяє до кінця 1918/19 н. р. використовувати стару мову лише допоміжно. Це акт № 9 у змісті числа («українізація державних середних шкіл», с. 8).
- Наскрізна нумерація. Розпорядок Ч. 9 = ч. 30 головного Вісника (Ч. 8 = № 28). Між № 28 і № 30 у головному зведенні є щонайменше один акт (№ 29), не передрукований в освітньому числі.
- Термінологія. «концесія» = дозвіл, ліцензія на діяльність; «удержуючого школу» = що утримує (фінансує) школу; «виказ учителів» = список учителів; «научні середники» = навчальні засоби (Lehrmittel); «горожанин / горожаньство» = громадянин / громадянство; «почуваються горожанами» = визнають себе громадянами; «повинуватися» = коритися, підкорятися; «надзірні органи» = наглядові органи; «верховні шкільні власти» = вищі органи шкільного управління; «примінити анальоґічно» = застосувати за аналогією; «викладна мова» = мова викладання; «заведеня» = заклади (школи); «послугуватися як помічною» = користуватися як допоміжною; «найдальше до» = щонайпізніше до.
- Метод: сторінку відрендережено
pdftoppm -r 150 -png(PDF-13 з 91); одноколонковий текст обох розпорядків, підпис і дати (24.II; 15.III) прочитано з основного рендера (читний шрифт); колонцифру «— 6 —» і номер акта (ч. 30) звірено. Орфографію блоку «Оригінал» збережено без виправлень. Тимчасові вирізи прибрано.