Новини

Рік I. Коломия, вівторок дня 1. квітня 1919. Ч. 17.

НОВИНИ — Інформаційний щоденник

Виходить у Коломиї о годині 11. дня.

Видає Коломийська Філія Центрального Інформаційного Бюра при Директорії Української Народньої Републики. За редакцію відповідає Корн. Заклинський. Передплата місячно 10 грив. Ціна поодинокого числа 40 шагів.

Европейський голод.

В нюйорскій часописі „New York World" містить Hoover ось які міркування про виживленнє Европи:

„Питанне про засоби поживи можна розвязати тільки під кличем: поворот до праці. Европа не може далі видавати своїх резерв і не може дальше затягати довги, щоби заспокоїти свою потребу харчів. Якщо не буде скорого повороту до праці, тоді вже в першому році по заключенню мира будемо мати вдруге голод. Та сего другого вже Европа не зможе видержати так, як видержує цей. Мусимо як можна скорше мати мир. Тоді зможуть народи знову піти до праці. Це прямо обовязок любови ближнього для коаліції, прогодувати народи, висвободжені з-під німецького обуха, і це справедливо, коли Німці поможуть своїми кораблями в розвязці сего завдання. Вони знищили світову торговельну фльоту, і це є більше, ніж їх обовязок — дати до розпорядимости свої кораблі для доставн поживи Бельґії, Сербії, Чехо-Словаччині і другим європейським державам".

Польсько-вкраїнська війна.

Офіціяльні скорозвіти штабу Галицької армії.

З дня 30. марта 1919. Без змін.

Начальник штабу Галицької армії.

До сього звідомлення долучено спростовання звіту з дня 9. марта відносно боїв між Городком і Судовою Вишнею, де виясняється, що митецький [влучний?] удар на село Бобриги виконав перший гуцульський ударний курінь, а не бриґада УСС., як було хибно подано.

Українсько-російська війна.

Офіц. скорозвіти голов. ком. вкраїнських військ.

З дня 30/III. Бердичів занятий укр. республиканськими військами. Наспіла слідуюча телеграма від головного отамана: Сьогодні 30/III. після довгих і упертих боїв з ворогами нашої держави, большевиками, наші війська заняли місто Бердичів. Помимо цього, що ворог перекинув в цей район 4 свіжі полки на підмогу, численні ворожі напади відбито і наше військо продовжує успішно наступ на Київ. Подається до відома, що в цій операції діяльну участь приняли сини галицької землі, Коновалець і Бем. Перший зі своїми Січовиками, а другий зелізничниками, котрі як брати бються за ідею істнування соборної Української Народньої Республіки.

Головн. атаман ПЕТЛЮРА.

Селянсько-робітничий зїзд.

УПБ. Станиславів 30./III. Сьогодні розпочав наради в Станиславові селянсько-робітничий зїзд в театральній салі при великім натовпі учасників. На пропозицію Осипа Устіяновича, згодився зїзд, щоби до презідії належав др. Яросевич, Гробар, Остапчук, Гадзінський, Орищук. З привітами зборам прийшли делеґати від партії поалє-сіон, від Діректорії (проф. Швець), від жидівської соц.-дем. партії, від угорських Українців. Проф. Швець взивав покинути партійні спори та спільно ратувати Україну. Осип Безпалко виголосив політичний реферат. Він звернувся проти московських большевиків, хотівби прийти до згоди з українськими большевиками і пропонує вислати до Києва делеґацію для переговорів з ними. Зїзд повинен, на думку референта, вислати кількадесять депутатів до Укр. Нац. Ради, котрі стали би її членами. На місце теперішнього держ. секретаріяту мавби прийти соціялістичний секретаріят.

В діскусії промовляли: А. Крушельницький, др. Осип Назарук, Близнюк, Кость Голова, Кострин, Кирчів, Пфайфер, Кушнір. Найбільший успіх із усіх бесідників на сьому зїзді мав др. Осип Назарук. Він стоїть на становищі, що всі наші виборні уряди повинні складатися з 5/6 селян і 1/6 робітників. За кождий хибний крок, зроблений тепер, буде наш народ тяжко терпіти; буде платити за нього кровю і пожежою. Як зробимо щонебудь такого, що порушить наш фронт, то ворог прийде сюди і спльондрує нашу рідну землю. Правительству належиться довірє. Йому можна зробити тільки оден закид: чому не покликано до війська також другі народности, що живуть побіч нас на нашій землі. Волод. Темницький промовляв проти роз'єднування робітних людей з села і міста. Ми проти переговорів з антантою тільки в такім разі, як вона хотілаби мішатися в наші внутрішні справи. […] (далі — на стор. 25)