Покутський Вістник
Друга й остання збережена сторінка числа 43 — і остання сторінка всієї підшивки. Колонка 1: закінчення «Оголошення Державного Секретаріяту Фінансів» (з с. 30) та «Війна з Польщею» — офіційні звідомлення штабу Галицької армії за 16, 17 і 19 мая 1919 (бої під Самбором, Старим Самбором, відступ із Борислава й Дрогобича, оборона Стрия, мордування українців у Сокалі). Колонка 2: «Життя Покуття» (жертовні списки «Народ собі!») і «Телеграми і вісти» (засуд дезертира Полевим судом у Станиславові; дипломатична місія д-ра Степана Барана до Чехо-Словаччини; атентат на Падеревського у Варшаві; погроза економічної бльокади Німеччині). Колонка 3: кінець «Останніх вістей» (заява президента ДС д-ра Голубовича про становище), розпорядок ДС Фінансів (обмін знищених корон на гривні), розпорядок ДС Військових Справ (перегляд військово зобов'язаних 1881–1901 рр. і ставки відшкодування за одяг), оголошення Пов. Земельного Комітету. Через увесь низ сторінки — підвал-фейлетон Богдана Заклинського «Життя українського народа» (продовження), розділ «Суспільні кляси: Інтеліґенція». Колофон — наскрізний (Ч. 751); зміна управителя друкарні.
Ст. 2 — ПОКУТСЬКИЙ ВІСТНИК — Ч. 43
[Оголошення Державного Секретаріяту Фінансів] (продовження з с. 30)
…валюти (гривень) також австро-угорські коронові банкноти як помічна валюта. Як що гривні появляться в потрібній кількости, будуть корони негайно стягнені і вилучені з законого обігу. Тому остерігається нашу суспільність, щоби безпотрібно не позбувалася гривень і при яких небудь виплатах не допускала до власної втрати, бо гривні в недалекім часі, коли корони вийдуть з законного обігу не тільки у нас, але також в инших державах, безперечно осягнуть належну їм високу вартість.
Про всіх, хтоби спекулював на гривні або не хотів приймати їх як законного середника виплат, належить негайно дати знати властям в ціли покарання.
Війна з Польщею.
Офіціяльні звідомлення штабу галицької армії з дня 16. мая 1919.
Бій на полудневому крилі Армії продовжується. На північ та захід від зелізничого шляху Щирець—Рудки, Самбір, Старий-Самбір виявлялися важкі бої. На схід від Львова повели наші частини на лінії між шляхом Львів—Борщевичі а рядовим каналом рішучий удар на ворожі становища, звідки змусили ворога до панічної утечі. Ми захопили Пруси, а як добича попали в наші руки одна батерія, 6 скорострілів, 1 міномет, богато телефонічного матеріялу та муніції. Полонених захопили 2 старшин і 32 стрільців. Визначну участь в тім підприняттю брали 9-й і 11-й золочівський курінь, а частини 10-го золочівського куріня відбили енерґічний ворожий наступ із Підборець.
На східному фронті наступав ворог через Збруч па північ на Підволочиськ на наші становища. Його відбито і він подався в зад. Ми захопили оден скоростріл.
З дня 17. мая 1919.
Під напором ворога відступили наші частини на лінії на схід від Самбора і Старого Самбора. Коло Львова без змін. Із района Бориска посувались сильні ворожі відділи в напрямку на схід, що приносило зі собою небезпеку окрилення наших головних сил. Ми були примушені відтягнути наше крило на лінію Камінка Струмілова—Добротвір—Холоїв. Ворожий наступ на Камінку Струмілову відбито нині вечером.
З дня 19-го мая 1919.
Західний фронт: Поляки продовжують свій наступ. На південь від Дністра змусили вони нас опустити Борислав і Дрогобич. Наші частини, стоячи на лінії Черниця—Горуцко, боронять хоробро доступу до Стрия. На схід од Миколаїва біжить наша лінія долиною потока Колодниця. В звязку з тим мусіли ми відтягнути дещо фронт біля Львова. На північнім відтинку перейшли наші частини в найбільшім порядку після передвидженого пляну на лінію Топорів—Ярижів. У Сокалі мордували Поляки українське населення. Замордовано між иншими і батька сотника Демчука, команданта Сокальської бриґади. Бій триває на цілому фронті дальше. Східний фронт: без змін.
Нач. штабу Гал. Армії.
Життя Покуття.
Народ собі! До каси О. В. К. в Коломиї зложили:
На фонд укр. інвалідів: Наталка і Марійка Надвірнянські, Кути 100 кор., Зофія Решитилович учителька в старих Кутах місто святочних желань 10 кор., Почтові урядники в Кутах місто святочних желань а іменно: Кібич 20 гр., Віндик 20 гр., Шпитка 20 гр., Стефанович 20 гр., Розмаринецький, Гилевич 10 гр., Боднарчук 10 гр., Деницький 5 гр., Секретар 5 гр., Москалюк 5 гр., Климюк 5 гр., Довганюк 5 гр. — разом 135 гр.
На боєвий фонд: Герман Мозес, Притулівка, Гендльова місто біля 100 гр., III. сот. У. С. С. за святочні перепустки 314 гр., Др. Роман Кульчицький місто біля 500 гр., Стаційна команда в Заболотові 1.129 гр. 18, Мужва зап. сотні новобранців п. Дорошенка 477 гр.
На фонд вдів і сиріт: О. Яросевич збірка з нагоди Велик. сповіди і прич. 201 гр. 33 ш., Цікер Мойсей з Городенки гривна 10.000 гр., сот. Примак О. В. Командант 20 гр., Шофер Фрамбах кара 250 гр.
На Великодні дарунки для укр. війська: Збірка укр. зелізничників в Коломиї 710 гр.
Малєр сот.
Телеґрами і вісти.
Засуд. Вироком Полевого Суду О. В. К. в Станиславові з дня 14. мая 1919, ч. К. 2432/19, зістав засуджений в дорозовім поступованню стр. Козьма Цимбалюк, син Романа і Юстини (коша УСС) з Пасічної, місто Станиславів, на кару смерти через розстріляння за злочин з § 183 в. з. к., бо він як стійковий утік зі стійки враз з крісом до свого села Пасічної. — Кару смерти виконано дня 14. мая 1919 о год. 5·30 пополудни.
Дипльоматична місія з поручення Державного Секретаріяту, виданого за згодою Директорії, виїхала зі Станиславова до Чехословаччини дня 19-го мая. В місії: др. Степан Баран, Мирослав Здерковський і отаман Рожанковський.
Засідання в Парижі в справах У. Н. Р. УНБ. Париж, 15. V. (радіо). (Початку нема). Вчера відбулося засідання в справах Української Республіки.
Атентат на Падеревського. УПБ. Науен, 16. V. (радіо). На польського президента міністрів Падеревського виконано в Варшаві атентат, який одначе ударемнено. По польським донесенням мала товпа виновника увільнити. Як довідуємося, Падеревський уступив.
Погроза Німеччині. УПБ. Париж, 14. V. Радіо. В міністерстві торгу відбулося 12. V. засідання вищої економічної ради під проводом льорда Робортса. Рада застановлялася знову над питанням приняття економічних мір, яких треба буде вжити на випадок, коли німецькі представники відкажуться підписати мировий договір. Виготовлено постанову на такий випадок іменно про строгу бльокаду. Цю постанову передано Раді 4-ох, які рішать переведення цього в життя.
Останні вісти.
Президент Держ. Секретаря про положення. УПБ. Станиславів, 20. V. На сьогоднішнім засіданні представників партій президент Державного Секретаріяту, др. Голубович сказав: «Не дасться заперечити, що положення є поважне. Одначе нема причини до переполоху, хоч ми втратили невеликий шматок землі під напором перемогаючих польських сил; помимо того фронт стоїть ненарушений, спокій заховано, дух армії добрий. Ворог у своїх наступах утомився. Тому всякі байки про розбиття армії є безпідставні і будуть найостріше карані. Рівнож усякі вісти про те, що правительство задумує покинути свою територію, є безпідставною видумкою. Правительство лишиться все при своїм народі».
Розпорядок
Державного Секретаріяту Фінансів з 16. мая 1919.
Всі Податкові Уряди на території Західної Области У. Н. Р. обовязані виминовати знищені (поліплені), але цілі (зн. яким не бракує складових частин) коронові банкноти на гривні.
Державний Секретар фінансів: Др. Ів. Голубович.
Розпорядок
Держ. Секретаріяту військових справ з дня 15. мая 1919 р.
На основі рішення Ради Державних Секретарів з дня 13. мая 1919 р. заряджую:
- Перегляд всіх Українців Західної Области У. Н. Р., роджених в роках 1881 і 1882;
- Поновний перегляд всіх Українців Західної Области У. Н. Р. в роках 1883—1900 включно, які служать тепер в українській армії.
Покликання до чинної служби всіх поданих 1) і 2), які будуть признані здібними до військової служби, заряджувати муть Окружні Військові Команди в міру потреби.
- Покликання до чинної служби всіх здібних до військової служби, роджених в році 1901, о скілько се досі ще не наступило.
Кожному до покликаних до військової служби, котрий зголоситься у власнім придатнім одягу, виплатиться одноразове відшкодування за весь одяг і обувя 500 гривень, а за поодинокі части одягу як слідує:
- За здатний до ужитку плащ — 200 гривень
- За здатну блюзу — 90 гривень
- За здатні сподні — 60 гривень
- чоботи — 150 гривень
За Секретара: Петро Бубела в. р.
Пов. Земельного Комітету в Коломиї.
Проситься всіх п. членів і заступників Зем. Комітету явитись на засіданню в суботу дня 24. мая с. р. о год. 10 передполуднем.
ПОВ. ЗЕМЕЛЬНИЙ КОМІСАРІЯТ.
[Підвал] Богдан Заклинський — Життя українського народа. (Продовження.)
Суспільні кляси.
Інтеліґенція. Під сим іменем розуміємо найбільш просвічених членів нації. Обставини життя не дозволяють прим. селянам займатися загальнонародними справами в такій мірі, як має до сего нагоду інтеліґенція. Життя укр. інтеліґенції — се переважно життя молоде. Бо укр. національна ідея така чарівна, захоплююча, так вона проймає до глибини серця всяку щиру, ідейну людину, що байдужими до неї можуть остатися тільки люде низькі духом. А молодь, цвіт народний, саме визначається своєю щирістю, любовю до світлої правди й добра.
В порівнанню з чужими народами — наша інтеліґенція ще нечисленна, але помагає народови як може. «Інтеліґент, вихований і вигодуваний хлібом, працею, своєю інтеліґентністю відплатиться йому». (І. Франко).
Мусить утворитися новий тип укр. інтеліґенції, свідомої себе, своєї гідности. Пошарить свій світогляд, поглубить свою душу, збогатить її барвистими огнями, котрі заграють принадним удосконалення і культурности. Буденщину життя змінить на вимоги більш тонких переживань і стане гордим, достойним назвища інтеліґента. Тоді в щоденнім житю він знайде естетичні елементи, пройняті наскрізь красою та артизмом, і уживатиме їх зі смаком дійсно інтеліґентної людини. Робота над самим собою, над своїм духом, дасть нам силу і змогу боротися з противниками нашого нац. відродження. І тільки при такій праці можливо поступитись наперед і стати в ряди инших культурних націй достойним членом.¹)
«Хочу я життя такого, щоб його творцем був — я! Величезного, палкого і глубокого життя!» (Гр. Чупринка).
Але вперше відродім свою душу, поспитаймо себе: «Чи ти з тих, що дійсно мають право скинути ярмо?» (Ф. Ніцше). Українське громадянство чомусь не хоче зрозуміти, що треба безперестанно працювати над собою. В повсякчасній боротьбі зі собою, з диким чуттям інстінкту — за красу нових образів, вищих і тонших вимог, щоби раз на завсігди стати дужим.¹) Тоді ми маємо шанувати себе. Перша річ — сказати собі за Шевченком: «Я по плоти і духу син і рідний брат нашого безталанного народа». «Тож приготовити себе як найліпше до служби тому народови, виробити собі міцні моральні підвалини, загартувати волю, розвити енерґію, здобути як найвищу освіту». (М. Грушевський). Інтеліґенції треба, щоби з поміж укр. селян та міщан як найбільше дітей ішло до шкіл, щоби ряди нашої інтеліґенції росли та кріпшали, бо на плечах укр. інтеліґенції спочиває тепер уся культурна праця. Притім ширити знання, дбати про розвій науки, літератури й мистецтва. «Не лінуйтеся добувати знання! Чого не вмієте, того навчітеся, памятайте. Бо лінівство всему злому мати!» (Князь Володимир Мономах). «Знання повинно переходити на увесь народ, увійти в народ і замешкати в серці чоловіка і в душі всіх тих, хто має право сказати: і я живу і мені все те, що людське, не чуже». (Гр. Сковорода). Інтеліґенція мусить вводити в життя клич «Свій до свого». «Ті люде між письменними Українцями, котрі не хотять, щоб як далі то більше Україна та її мужицтво тратила свої сили, мусять заректись не йти з України, мусять завертись в тім, що кождий чоловік, вийшовший з України, кожда копійка, потрачена не на українську справу, кожде слово, сказане не по українському, єсть видаток з укр. народньої скарбниці, видаток, котрий не вернеться в неї ні звідки». (М. Драгоманів).
Загально беручи, всі стани (кляси) укр. народа будуть згідно до спільної мети — щастя рідного краю. Бо для вітчини нема становної ріжниці, ні шляхти, ні селянства, ні партійних ріжниць. Є тільки сини й дочки України, жиючі на сій земли, вживаючі її мови, її культури, її природних богацтв, а за то віддаються їй любовю рідної землі і власною працею та творчістю. Ми тепер не питаємся, чи хто селянин, шляхтич, чи міщанин, але питаємося, чи хто добрий Українець, чи корисний член свойого народа. «Український народ зазначається між народами тим, що його ніхто не терпить касти, що ще похилявся він доброхіть під оден громадський суд, і громаду вважає за єдиний розумний образ політичного житя».¹) (Дальше буде.)
¹) Ол. Авратинський: «Естетика в життю укр. громадянства», «Укр. хата», Київ, кн. І. 1913.
Відвічає за редакцію Омелян Карашкевич.
(Ч. 751). З друкарні Окружної Військової Команди під управою А. Грицининна(?) в Коломиї.
Ст. 2 — ПОКУТСЬКИЙ ВІСНИК — Ч. 43
[Оголошення Державного Секретаріату Фінансів] (продовження з с. 30)
…валюти (гривень) також австро-угорські коронові банкноти як допоміжна валюта. Коли гривні з’являться в потрібній кількості, корони буде негайно вилучено й виведено із законного обігу. Тому застерігаємо нашу суспільність, щоб без потреби не позбувалася гривень і за жодних виплат не допускала до власної втрати, бо гривні незабаром, коли корони вийдуть із законного обігу не лише в нас, а й в інших державах, безперечно дістануть належну їм високу вартість.
Про кожного, хто спекулював би на гривні або не хотів приймати її як законного засобу виплат, належить негайно повідомити владу для покарання.
Війна з Польщею.
Офіційні звідомлення штабу Галицької армії від 16 травня 1919 р.
Бій на південному крилі армії триває. На північ і захід від залізничного шляху Щирець—Рудки, Самбір, Старий Самбір точилися важкі бої. На схід від Львова наші частини на лінії між шляхом Львів—Борщовичі та польовим каналом завдали рішучого удару по ворожих позиціях, звідки змусили ворога до панічної втечі. Ми захопили Пруси, а як здобич нам дісталися батарея, 6 кулеметів, 1 міномет, багато телефонного майна та боєприпасів. Полонених узято 2 старшин і 32 стрільці. Визначну участь у цій справі взяли 9-й і 11-й золочівські курені, а частини 10-го золочівського куреня відбили енергійний ворожий наступ із Підбірців.
На східному фронті ворог наступав через Збруч на північ, на Підволочиськ, на наші позиції. Його відбито, і він відступив. Ми захопили один кулемет.
Від 17 травня 1919 р.
Під натиском ворога наші частини відступили на лінію на схід від Самбора і Старого Самбора. Біля Львова без змін. З району Бориська на схід просувалися сильні ворожі відділи, що несло небезпеку оточення наших головних сил. Ми були змушені відтягнути наше крило на лінію Кам’янка-Струмилова—Добротвір—Холоїв. Ворожий наступ на Кам’янку-Струмилову відбито цього вечора.
Від 19 травня 1919 р.
Західний фронт: поляки продовжують свій наступ. На південь від Дністра вони змусили нас залишити Борислав і Дрогобич. Наші частини, стоячи на лінії Черниця—Горуцьке, хоробро боронять доступ до Стрия. На схід від Миколаєва наша лінія йде долиною потоку Колодниця. У зв’язку з цим ми мусили дещо відтягнути фронт біля Львова. На північній ділянці наші частини в цілковитому порядку перейшли за передбаченим планом на лінію Топорів—Ярижів. У Сокалі поляки мордували українське населення. Замордовано, між іншим, і батька сотника Демчука, команданта Сокальської бригади. Бій триває на всьому фронті далі. Східний фронт: без змін.
Начальник штабу Гал. армії.
Життя Покуття.
Народ собі! До каси О. В. К. у Коломиї склали:
На фонд укр. інвалідів: Наталка і Марійка Надвірнянські, Кути — 100 кор., Зофія Решитилович, учителька в Старих Кутах, замість святкових побажань — 10 кор., поштові урядовці в Кутах замість святкових побажань, а саме: Кібич 20 гр., Віндик 20 гр., Шпитка 20 гр., Стефанович 20 гр., Розмаринецький, Гилевич 10 гр., Боднарчук 10 гр., Деницький 5 гр., Секретар 5 гр., Москалюк 5 гр., Климюк 5 гр., Довганюк 5 гр. — разом 135 гр.
На бойовий фонд: Герман Мозес, Притулівка, Гендльова — місто близько 100 гр., 3-тя сотня У. С. С. за святкові перепустки — 314 гр., д-р Роман Кульчицький — близько 500 гр., стаційна команда в Заболотові — 1129 гр. 18, запасна сотня новобранців п. Дорошенка — 477 гр.
На фонд удів і сиріт: О. Яросевич, збірка з нагоди Великодньої сповіді й причастя — 201 гр. 33 ш., Цікер Мойсей з Городенки — 10 000 гр., сотник Примак О. В., командант — 20 гр., шофер Фрамбах (кара) — 250 гр.
На Великодні дарунки для укр. війська: збірка укр. залізничників у Коломиї — 710 гр.
Малер, сотник.
Телеграми й вісті.
Засуд. Вироком Польового суду О. В. К. у Станиславові від 14 травня 1919 р., ч. К. 2432/19, у спрощеному порядку засуджено стрільця Кузьму Цимбалюка, сина Романа і Юстини (коша УСС) з Пасічної, місто Станиславів, до страти через розстріл за злочин за § 183 військового карного кодексу: він, бувши на варті, утік із поста разом із крісом до свого села Пасічної. — Страту виконано 14 травня 1919 р. о 5:30 пополудні.
Дипломатична місія за дорученням Державного Секретаріату, виданим за згодою Директорії, виїхала зі Станиславова до Чехо-Словаччини 19 травня. У складі місії: д-р Степан Баран, Мирослав Здерковський і отаман Рожанковський.
Засідання в Парижі у справах УНР. УНБ. Париж, 15 травня (радіо). (Початку немає.) Учора відбулося засідання у справах Української Республіки.
Замах на Падеревського. УПБ. Науен, 16 травня (радіо). На польського прем’єр-міністра Падеревського у Варшаві вчинено замах, який, однак, знешкоджено. За польськими повідомленнями, юрба мала намір визволити виконавця. Як довідуємося, Падеревський пішов у відставку.
Погроза Німеччині. УПБ. Париж, 14 травня (радіо). У міністерстві торгівлі 12 травня відбулося засідання вищої економічної ради під головуванням лорда Робертса. Рада знову розглядала питання економічних заходів, яких доведеться вжити на випадок, коли німецькі представники відмовляться підписати мирний договір. Підготовлено постанову на такий випадок — а саме про сувору блокаду. Цю постанову передано Раді чотирьох, яка вирішить її впровадження.
Останні вісті.
Президент ДС про становище. УПБ. Станиславів, 20 травня. На сьогоднішньому засіданні представників партій президент Державного Секретаріату д-р Голубович сказав: «Не можна заперечити, що становище серйозне. Однак немає причин для переполоху, хоч ми втратили невеликий шматок землі під натиском переможних польських сил; попри те фронт стоїть непорушний, спокій збережено, дух армії добрий. Ворог у своїх наступах утомився. Тому всілякі вигадки про розбиття армії безпідставні й будуть найсуворіше каратися. Так само будь-які чутки про те, що уряд має намір залишити свою територію, — безпідставна вигадка. Уряд залишиться завжди при своєму народі».
Розпорядження
Державного Секретаріату Фінансів від 16 травня 1919 р.
Усі податкові уряди на території Західної Області УНР зобов’язані обмінювати пошкоджені (надірвані), але цілі (тобто такі, яким не бракує складових частин) коронові банкноти на гривні.
Державний секретар фінансів: д-р Ів. Голубович.
Розпорядження
Державного Секретаріату Військових Справ від 15 травня 1919 р.
На підставі рішення Ради Державних Секретарів від 13 травня 1919 р. розпоряджаю:
- перегляд усіх українців Західної Області УНР, народжених 1881 і 1882 рр.;
- повторний перегляд усіх українців Західної Області УНР 1883–1900 рр. народження включно, які служать тепер в українській армії.
Покликання до дійсної служби всіх зазначених у п. 1) і 2), які будуть визнані придатними до військової служби, здійснюватимуть Окружні військові команди в міру потреби.
- покликання до дійсної служби всіх придатних до військової служби, народжених 1901 р., оскільки це досі ще не сталося.
Кожному з покликаних до військової служби, хто з’явиться у власному придатному одязі, виплатять одноразове відшкодування за весь одяг і взуття — 500 гривень, а за окремі частини одягу так:
- За придатний до вжитку плащ — 200 гривень
- За придатну блузу — 90 гривень
- За придатні штани — 60 гривень
- чоботи — 150 гривень
За секретаря: Петро Бубела, в. р.
Повітовий Земельний Комітет у Коломиї.
Просимо всіх членів і заступників Земельного Комітету з’явитися на засідання в суботу 24 травня ц. р. о 10-й годині дополудня.
ПОВІТОВИЙ ЗЕМЕЛЬНИЙ КОМІСАРІАТ.
[Підвал] Богдан Заклинський — Життя українського народу. (Продовження.)
Суспільні класи.
Інтелігенція. Під цим іменем розуміємо найосвіченіших членів нації. Обставини життя не дозволяють, наприклад, селянам займатися загальнонародними справами тією мірою, як має до того нагоду інтелігенція. Життя укр. інтелігенції — це переважно життя молоде. Бо укр. національна ідея така чарівна, захоплива, так вона проймає до глибини серця всяку щиру, ідейну людину, що байдужими до неї можуть лишитися тільки люди низькі духом. А молодь, цвіт народу, саме й вирізняється своєю щирістю, любов’ю до світлої правди й добра.
Порівняно з чужими народами наша інтелігенція ще нечисленна, але допомагає народові як може. «Інтелігент, вихований і вигодуваний хлібом, працею, своєю інтелігентністю відплатиться йому». (І. Франко).
Має утворитися новий тип укр. інтелігенції, свідомої себе, своєї гідності. Він розширить свій світогляд, поглибить свою душу, збагатить її барвистими вогнями, що заграють принадою вдосконалення й культурності. Буденність життя зміниться на потребу витонченіших переживань, і він стане гордим, гідним назви інтелігента. Тоді в щоденному житті він знайде естетичні елементи, пройняті наскрізь красою та артистизмом, і користуватиметься ними зі смаком справді інтелігентної людини. Робота над самим собою, над своїм духом дасть нам силу і змогу боротися з противниками нашого нац. відродження. І лише за такої праці можливо просунутися наперед і стати в ряди інших культурних націй гідним членом.¹)
«Хочу я життя такого, щоб його творцем був — я! Величезного, палкого і глибокого життя!» (Гр. Чупринка).
Та спершу відродімо свою душу, спитаймо себе: «Чи ти з тих, що справді мають право скинути ярмо?» (Ф. Ніцше). Українське громадянство чомусь не хоче зрозуміти, що треба безперестанку працювати над собою — у повсякчасній боротьбі із собою, з диким відчуттям інстинкту — задля краси нових образів, вищих і тонших вимог, щоб раз і назавжди стати дужим.¹) Тоді ми зможемо себе шанувати. Найперше — сказати собі за Шевченком: «Я по плоті й духу син і рідний брат нашого безталанного народу». «Тож приготувати себе якнайкраще до служби тому народові, виробити собі міцні моральні підвалини, загартувати волю, розвинути енергію, здобути якнайвищу освіту». (М. Грушевський). Інтелігенції треба, щоб з-поміж укр. селян і міщан якнайбільше дітей ішло до шкіл, щоб ряди нашої інтелігенції росли й міцніли, бо на плечах укр. інтелігенції лежить тепер уся культурна праця. Притому — ширити знання, дбати про розвиток науки, літератури й мистецтва. «Не лінуйтеся здобувати знання! Чого не вмієте, того навчіться, пам’ятайте. Бо лінивство всьому злому мати!» (Князь Володимир Мономах). «Знання повинно переходити на весь народ, увійти в народ і оселитися в серці людини й у душі всіх тих, хто має право сказати: і я живу, і мені все те, що людське, не чуже». (Гр. Сковорода). Інтелігенція мусить упроваджувати в життя гасло «Свій до свого». «Ті люди серед письменних українців, які не хочуть, щоб і далі дедалі більше Україна та її селянство втрачали свої сили, мусять заректися не йти з України, мусять триматися того, що кожна людина, яка вийшла з України, кожна копійка, витрачена не на українську справу, кожне слово, сказане не по-українському, — це видаток з укр. народної скарбниці, видаток, що не вернеться до неї нізвідки». (М. Драгоманів).
Загалом беручи, усі стани (класи) укр. народу будуть згідні щодо спільної мети — щастя рідного краю. Бо для вітчизни немає станової різниці — ні шляхти, ні селянства, ні партійних відмінностей. Є тільки сини й дочки України, що живуть на цій землі, послуговуються її мовою, її культурою, її природними багатствами, а за те віддаються їй любов’ю до рідної землі і власною працею та творчістю. Ми тепер не питаємо, чи хто селянин, шляхтич чи міщанин, а питаємо, чи хто добрий українець, чи корисний член свого народу. «Український народ вирізняється серед народів тим, що ніколи не терпів касти, що завжди добровільно схилявся під єдиний громадський суд, і громаду вважає за єдиний розумний образ політичного життя».¹) (Далі буде.)
¹) Ол. Авратинський. «Естетика в житті укр. громадянства», «Укр. хата», Київ, кн. І, 1913.
Відповідає за редакцію Омелян Карашкевич.
(Ч. 751). З друкарні Окружної Військової Команди під управою А. Грицининна(?) у Коломиї.
- Війна з Польщею — звідомлення штабу УГА за 16–19 мая 1919 описують найтяжчу фазу польського травневого наступу (наступ армії ген. Ю. Галлера). Топоніми: Щирець, Рудки, Самбір, Старий Самбір, Борщовичі, Пруси, Підбірці (Львівщина); Підволочиськ на Збручі; Кам’янка-Струмилова (нині Кам’янка-Бузька), Добротвір, Холоїв (нині Вузлове), Борислав, Дрогобич, Черниця, Горуцьке, Стрий, Миколаїв, Колодниця, Топорів, Ярижів, Сокаль. Згадка про мордування українців у Сокалі та вбивство батька сотника Демчука, команданта Сокальської бригади, — приклад польських репресій.
- О. В. К. / Окружна Військова Команда — у Коломиї; С. В. К. — Станиславівська.
- «Засуд» Кузьми Цимбалюка — приклад польового судочинства УГА: дезертирство з поста («стійки») зі зброєю каране смертю (§ 183 військового карного кодексу). «Дорозове поступовання» — скорочений (спрощений) процес.
- Дипломатична місія д-ра Степана Барана до Чехо-Словаччини — Степан Баран (1879–1953), визначний галицький політик, держ. секретар земельних справ ЗОУНР; місія до ЧСР 19.V.1919.
- Атентат на Падеревського — замах на польського прем’єр-міністра й піаніста Ігнація Падеревського у Варшаві; повідомлення про його «уступлення» (відставку) випереджає події — Падеревський пішов у відставку аж у грудні 1919 р.
- «льорд Робортс» — голова вищої економічної ради Антанти (ім’я подане на слух з радіо; ймовірно Robertson). Рада 4-ох — Рада чотирьох (Вільсон, Ллойд Джордж, Клемансо, Орландо) на Паризькій конференції.
- Заява през. ДС Голубовича — д-р Сидір Голубович, голова Державного Секретаріату (уряду) ЗОУНР; заспокійлива заява в розпал відступу.
- Розпорядок ДСФ про обмін корон і «Оголошення ДС Фінансів» з с. 30 — частина грошової реформи ЗОУНР: перехід з австрійської корони на українську гривню; пор. валютний перехід від ч. 21 (с. 26).
- Розпорядок ДСВС — мобілізаційний перегляд річників 1881–1901; ставки відшкодування за власний одяг (плащ 200 гр., блюза 90, сподні 60, чоботи 150) — у гривнях.
- Підвал Б. Заклинського «Життя українського народа». Богдан Заклинський (1886–1946) — педагог, етнограф, популяризатор (брат Корнила Заклинського, згаданого на с. 27). Цитати — Франко, Грушевський, Шевченко, Володимир Мономах, Сковорода, Драгоманів, Грицько Чупринка, Ніцше; джерело — Ол. Авратинський, «Естетика в життю укр. громадянства» («Укр. хата», 1913). Позначка «(Дальше буде)» вказує, що фейлетон тривав у наступних (незбережених) числах.
- Колофон «(Ч. 751)» — наскрізний (валовий) друкарський номер; управитель друкарні тут поданий як «А. Грицининн(?)» замість Ореста Кузьми (як у чч. до 21 — пор. с. 29): ім’я нерозбірливе, прочитання непевне.
- Кінець підшивки. Це остання збережена сторінка корпусу «Покутського Вістника» 1919 р. у цьому архіві. Транскрипцію числового ряду (чч. 3, 8–9, 14–15, 17, 21, 43) завершено.
- Метод: чернетка з текстового шару
data/Покутський вісник Коломия 1919(OCR).pdfпоколонково (pvtool.sh txt 31), звірена з вирізами 300 dpirender/seg/p31-{head,c1,c2,c3}.png(pvtool.sh seg 31 300); власні назви, числа, військові топоніми й правопис вичитано очима по PNG.