Збірник законів, розпорядків та обіжників
Сторінка відкриває двадцятий акт — РОЗПОРЯДОК Державного Секретаря внутрішніх справ від 20 грудня 1918 — комбінований акт, що трьома пакетами норм українізує цивільну адміністрацію: (1) нові назви державних урядів замість австро-угорських (Арт. 1); (2) службове приречення (присягу) адміністративних урядників і службовців (Арт. 2–5); (3) емблеми, написи й печаті в адміністративній службі (Арт. 6–8, далі на ст. 23). По суті це адміністративний відповідник судових і поштових актів зі ст. 15–21, зведений в один розпорядок. Угорі — колонцифра «— 21 —» і печатка Кобринського.
РОЗПОРЯДОК
Державного Секретаря внутрішніх справ з дня 20. грудня 1918 р. в справі назв державних урядів, в справі службового приречення урядників адміністраційних, та в справі емблєм, написів і печатий в службі адміністраційній.
Арт. 1.
Всі уряди бувшої австрійської зглядно угорської держави, які находять ся на області Зах. Укр. Нар. Республики одержують нову назву, утворену, де інакше не зарядженно з назви дотеперішньої без букв „ц. к." і тим подібних означень, та з придатку іменникового: Західно-Української Народної Республики.
Арт. 2.
Приреченне урядників і служебників адміністраційних державних і адміністраційних звучить:
„Я . . . . . іменований (полишений) на становищі . . . . Західно-Української Народної Республики прирікаю, що мої з тим урядом (з сею службою) получені обовязки сповнятиму по моєму найкращому знаню і згідно з моєю совістю. Всі мої сили присвячу для добра Зах. Укр. Народ. Республики та її інтересів і скарбових доходів берегтиму у всяких відносинах. Приказам моїх зверхників буду все безусловно послушний".
Арт. 3.
Приреченне се складають урядники і служебовики письменно, начальники поодиноких урядів осібно, кождий про себе, всі прочі урядники і служебовики одного уряду спільно на однім формулярі. Начальники поодиноких урядів пересилають, де не варядили інакше, своє письмене приреченне державному повітовому комісареви, разом зі списом всіх безпосередно собі підчинених урядників і служебовиків свого уряду, котрі приреченне зложили, як також тих, які від него відказались. Спільні формулярі переховують начальники урядів у себе.
Арт. 4.
Коли начальник якогось уряду відмовить зложення письменного приречення, тоді держ. повітовий комісар назначить провізорично нового, котрого негайно представить приналежному Секретаріятови до затвердження. Коли відмовить приречення начальник одного з урядів поданих в § 12. закона з 16. падолиста 1918, тоді в єго права входить найстарший ранґою урядник дотичного уряду і переймає діловодство як тимчасовий звирхник, зглядно примінюють ся дотичні постанови згаданого § 12.
Арт. 5.
Приреченне се має бути зложене перед 1. січня 1919. Урядники і служебники, котрі відказались від зложення приречення, тратять свій уряд, а рівночасно їм виплата дальших службових поборів здержує ся.
Арт. 6.
Начальники всіх урядів мають негайно усунути давні австрійські емблеми і написи. Урядова напись на державних будівлях має містити герб Західно-Української Народної Республики (золотий лев на синім полі, звернений в свою праву сторону) а довкола гербу назву уряду в українській мові.
На школах державних з польською, зглядно німецькою викладною мовою, може урядова емблема на зверх містити довкола державного гербу напись в мові польській зглядно німецькій.
Арт. 7.
По всіх урядах мають бути впроваджені написи орієнтаційні в мові українській, а в разі потреби також в других мовах краєвих. Постанови сі не відносять ся до шкіл з неукраїнською викладовою мовою.
Арт. 8.
Всі уряди державні мають негайно впровадити нову печать урядову.
Урядова печать має круглу форму і містить довкола державного гербу (лев звернений в свою праву сторону), урядову назву в українській мові, (далі на ст. 23) …
РОЗПОРЯДЖЕННЯ
Державного Секретаря внутрішніх справ від 20 грудня 1918 у справі назв державних урядів, у справі службового приречення адміністративних урядників та у справі емблем, написів і печатей в адміністративній службі.
Арт. 1.
Усі установи (уряди) колишньої австрійської чи угорської держави, що перебувають на території ЗУНР, дістають нову назву, утворену — якщо не розпоряджено інакше — з попередньої назви, але без літер «ц. к.» та подібних позначень, із додаванням означення-присвійка: «Західно-Української Народної Республіки».
Арт. 2.
Приречення (присяга) адміністративних державних урядників і службовців звучить так:
«Я ………, призначений (залишений) на посаді ……… Західно-Українською Народною Республікою, присягаю, що пов'язані з цією службою обов'язки виконуватиму якнайкраще, за своїм знанням і сумлінням. Усі свої сили присвячу для добра Західно-Української Народної Республіки, а її інтереси й скарбові (фінансові) доходи берегтиму за всіх обставин. Наказам своїх начальників завжди беззастережно коритимусь.»
Арт. 3.
Це приречення урядники й службовці складають письмово: начальники окремих установ — кожен про себе, усі інші урядники й службовці однієї установи — спільно на одному формулярі. Начальники окремих установ надсилають (якщо не розпорядилися інакше) своє письмове приречення державному повітовому комісарові разом зі списком усіх безпосередньо підпорядкованих їм урядників і службовців, які присягу склали і які відмовилися. Спільні формуляри начальники установ зберігають у себе.
Арт. 4.
Якщо начальник якоїсь установи відмовиться скласти письмове приречення, тоді державний повітовий комісар тимчасово призначає нового, якого негайно подає відповідному Секретаріатові на затвердження. Якщо відмовиться начальник однієї з установ, перелічених у § 12 закону від 16 листопада 1918 [про адміністрацію, ст. 7–8], то в його права вступає найстарший за рангом урядник цієї установи і переймає діловодство як тимчасовий керівник, або ж застосовуються відповідні приписи згаданого § 12.
Арт. 5.
Це приречення має бути складене до 1 січня 1919. Урядники й службовці, які відмовилися скласти приречення, втрачають свою посаду, і водночас їм припиняється виплата дальшої службової винагороди.
Арт. 6.
Начальники всіх установ мають негайно усунути давні австрійські емблеми й написи. Зовнішня урядова вивіска на державних будівлях має містити герб ЗУНР (золотий лев на синьому полі, обернений у свій правий бік), а довкола герба — назву установи українською мовою.
У державних школах з польською чи німецькою мовою викладання урядова емблема ззовні може містити довкола державного герба напис польською чи німецькою мовою.
Арт. 7.
При всіх установах мають бути запроваджені орієнтаційні написи українською мовою, а в разі потреби — також іншими крайовими (місцевими) мовами. Ці постанови не стосуються шкіл з неукраїнською мовою викладання.
Арт. 8.
Усі державні установи мають негайно запровадити нову урядову печать.
Урядова печать має круглу форму й містить довкола державного герба (лев, обернений у свій правий бік) урядову назву українською мовою, (далі на ст. 23) …
- Двадцятий акт — українізація цивільної адміністрації (20 грудня 1918). Тематичний «трійник»: один розпорядок водночас регулює назви установ, присягу службовців і символіку. Це адміністративний аналог трьох судових і поштових актів зі ст. 15–21, зведений в один документ, бо адмінапарат (повітові комісаріати, фінансові, шкільні, дорожні уряди тощо) вже діяв на основі закону про адміністрацію від 16 падолиста 1918 (ст. 6–8).
- Арт. 1 — механізм перейменування. Просте, але промовисте правило: стара назва мінус габсбурзькі титулатури «ц. к.» (цісарсько-королівський, k. k.) плюс присвійок «Західно-Української Народної Республіки». Тобто k. k. Bezirkshauptmannschaft → «повітове староство ЗУНР» і т. д. — мінімальна, але юридично необхідна заміна суверенної атрибуції.
- Арт. 2 — текст присяги. Дослівно повторює поштову присягу (ст. 19), а не суддівську: з тим самим наголосом на берегти скарбові доходи — бо адміністрація так само розпоряджається державними коштами й майном (пор. фінзвітність повітових комісарів, ст. 11).
- Арт. 4 — заступництво й покликання на § 12. Механізм на випадок відмови: повітовий комісар призначає тимчасову заміну з затвердженням Секретаріатом; для установ, вилучених з компетенції комісара § 12 закону 16 падолиста (суди, почти, телеґрафи, зелізниці, саліни, домени — пор. ст. 7), діє той-таки § 12 — там заступає найстарший за рангом. Прикметна юридична акуратність: акт не зачіпає окремо врегульованих галузей.
- Арт. 6–7 — двомовність і школи. Як і в судах/поштах — герб ЗУНР на вивісках, українські написи, але з мовною поступкою: у польсько- й німецькомовних державних школах емблема може нести напис відповідною мовою (Арт. 6), а орієнтаційні написи — «також в других мовах краєвих» (Арт. 7). Школи з неукраїнською викладовою мовою прямо виведено з-під загального правила — свідома толерантність до національних меншин краю.
- «служебник/служебовик» / «полишений» / «варядили» / «придаток іменниковий». Служебник, служебовик = службовець (нижчий за урядника); полишений (на становищі) = залишений (на посаді); варядили інакше = розпорядилися інакше; придаток іменниковий = іменникове означення (присвійок) у назві; поодинокі уряди = окремі установи; дотичний уряд = відповідна установа; звирхник/зверхник = начальник, керівник.
- Лексика: находять ся на області = перебувають на території; зарядженно = розпоряджено; означень = позначень; приреченне = присяга, приречення; осібно = окремо; прочі = решта, інші; спис = список; відказались = відмовилися; переховують = зберігають; назначить провізорично = призначить тимчасово; приналежний = відповідний, належний; тратять свій уряд = втрачають посаду; здержує ся = припиняється; на зверх = ззовні; викладна / викладова мова = мова викладання; краєві мови = місцеві (крайові) мови.
- Метод: сторінку відрендережено
pdftoppm -r 150 -png; текст друкований середнім кеглем, читається без дорізки. Звірено триєдиний заголовок акту (назви + присяга + символіка), відомство й дату (Секретар внутрішніх справ, 20 грудня 1918), формулу перейменування (Арт. 1), текст присяги (Арт. 2), строк 1 січня 1919 (Арт. 5), покликання на § 12 закону 16 падолиста (Арт. 4) і мовні застереження щодо шкіл (Арт. 6–7). Колонцифра «— 21 —», печатка Кобринського вгорі праворуч; ліве поле біля згину засвічене просвічуванням звороту.